Останній тиждень газове питання кожного дня хитало країну від перемоги до зради і знову до перемоги. І знову до зради. За перемогу відповідав «Нафтогаз», а за зраду – Гройсман. Перемога була реальна, зрада – тупе політиканство. Але в результаті ніхто не розуміє, що відбувається.
Почалось все з перемоги. Стокгольмський арбітраж визнав правоту «Нафтогазу» у суперечці з «Газпромом» через контракти 2009 року. Коротко про контракти. Їх було два: один на купівлю газу. Україна зобов’язалась оплачувати «Газпрому» щороку величезну кількість газу. Більше, ніж було потрібно. Причому, навіть якщо Україна газ фактично не вибирала, бо не треба, вона все одно мала за нього платити. Це називається – принцип «бери чи плати».
Другий – контракт на транзит російського газу до Європи українською трубою. Коли кілька років тому Україна відмовилась від закупівлі газу у Росії, «Газпром» спробував в міжнародному суді стягнути за цю відмову понад 50 мільярдів доларів. І минулого літа – це була перша велика перемога – Стокгольмський арбітраж вирішив, що ні, це повна маячня. І претензії «Газпрому» відхилив. Ми тоді круто зекономили 56 мільярдів доларів.
Тимошенко до речі не втрималась, і заявила, що якби не її контракти то і перемоги не було б. І миттю потрапила до мемів типу «якби не Гітлер, не можна було б перемогти Гітлера, тож подякуй Гітлеру».
Але це було ще влітку. Що трапилось минулого тижня. Арбітраж визнав, що Росія має ще й доплатити Україні за транзит газу. Це друга і фінальна перемога. Загалом «Нафтогаз» виборов у юридичному процесі 2,5 мільярда доларів у «Газпрому». Два з половиною мільярди доларів – це більше, ніж річний бюджет Києва. Це фінансова перемога, яку я навіть не знаю з чим порівняти. Бо в нас такого не було ніколи.
На десерт арбітраж залишив принцип «бери або плати» але тепер цей принцип став хорошим, тому що обсяги цього «бери» знизили в 10 разів, якраз до тієї кількості газу, яка Україні і потрібна. А ціна на газ – це вже коньяк після десерту – стала нижчою. І тепер отримувати газ в Росії вигідно нам.
Загалом, після рішення арбітражу вже не Україна вимушена була платити за невибраний газ дурну ціну, а Росія має продавати Україні стільки газу, скільки Україні треба ще й дешево. Це такий нокаут «Газпрому», що залишається тільки відкинутись на подушки і закурити.
І звісно така перемога не лишилась непоміченою. «Політичне рішення судитись з Газпромом прийняв Петро Порошенко», – повідомив БПП. «Судові процеси ініційовані урядом Арсенія Яценюка», – прокричав «Нарфронт». «Рішення Стокгольмського арбітражу прийнято за мого головування у столовій Верховної ради», – повідомила завідувачка столової Верховної Ради.
Примазались всі, і Тимошенко знову не лишилась осторонь, нагадавши, що якби не її контракти, ми б не судились по її контрактах.
В той самий день, доки увесь політичний бомонд примазувався до перемоги «Нафтогазу», сталася невелика халепа, яку ви всі знаєте як «кінець світу, ми всі замерзнемо«. Оскаженілий від поразки «Газпром» відмовився постачати Україні вже передплачений газ. Той самий, який за рішенням Стокгольмського арбітражу Україна має купити в Росії за зниженою ціною. А Росія має продати за зниженою ціною.
Тут ми зупинимось на коротеньку пояснювальну частину. Після того, як це трапилось, багато почали запитувати, а чого це відсутність газпромівського газу для нас проблема, ми ж обходились без російського газу вже два роки. Де та енергетична незалежність про яку так багато говорили. Пояснюю на пальцях. Для того щоб уся газотранспортна система працювала в ній потрібно підтримувати певний тиск. В Україні реально вистачає газу, але він у сховищі. І – хай мене вибачать газовики за таке спрощення – «дюрка» з того сховища до системи труб недостатньо широка. От він є, він поруч, але швидкість його перекачки в систему труб недостатня, щоб тиск не впав. Я сподіваюсь, ви зрозуміли, тому що трансгаз мене за це пояснення прокляне.
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв
Проблему нестачі тиску у «Нафтогазі» вирішили за добу: сховища відкрили, докупили газу в Польщі, запустили навіть флешмоб «Прикрути». Типу – знизь трохи температуру вдома – втри носа «Газпрому». Це чистий піар насправді, реально прикручували в держустановах, а не домівках, ну але на чому гуртувати народ, як не на носі «Газпрому». У будь-якому разі проблему вирішили за добу.
Але вже у перші години, коли проблема була – виліз Гройсман і звинуватив Коболєва у тому, що в України проблеми з газом. Тобто на думку пана прем’єра, це не «Газпром» винен, тому що вентиль поклав на рішення Стокгольмського арбітражу і розірвав контракт після отримання передоплати. А «Нафтогаз» винен у тому, що виграв історичний судовий процес, відсудив 2,5 мільярди, а істерички на тому кінці труби образились?
Бачите, от ви вже знаєте про підземне сховище газу і технологічне обмеження на швидкість перекачки, а прем’єр-міністр не в курсі. Те, що в найхолодніший період зими закупити газ в Європі дорого і робити це коли тебе суд тільки що зобов’язав купувати дешево в «Газпрому» – не надто резонно, Гройсман теж проігнорував.
Ну так, те що політик абсолютно не в темі ще ніколи не заважало йому давати цінні поради. На щастя, Гройсман великодушний і на тому ж брифінгу повідомив, що на його думку – не слід звільняти голову «Нафтогазу». І Гройсман певен, що той зробить відповідні висновки з цього уроку.
І отут важливий момент. В принципі, можна було б просто погигикати з того, як один абстрактний високопосадовець наговорив дурниць про питання, до якого не має особливого стосунку і в якому не надто розбирається. Але бачте, я думаю що саме у цьому випадку справа значно серйозніша. Тому що оце – затуліть носики – смердить великою політикою. Тому що у прем’єра Гройсмана давня і міцна ворожнеча з «Нафтогазом». Ну як ворожнеча, просто Гройсман періодично намагається узяти «Нафтогаз» під свій контроль. Переважно це виливається у пакощах різного калібру: від примусових збиткових для «Нафтогазу» контрактів до осінньої атаки на наглядову раду «Нафтогазу».
І коли у «Нафтогазі» святкують перемогу у Стокгольмському арбітражі – Гройсману сумно. Настільки сумно, що через кілька годин після повідомлення про перемогу – податкова, яку очолює соратник пана Гройсмана – виписує Коболєву штраф з несплати податків на 8 мільярдів гривень. Ну типу, щоб обличчя було не таким щасливим. А коли «Газпром» порушує закріплений європейським арбітражем контракт – Гройсман встигає звинуватити «Нафтогаз». Тому що 2,5 мільярди доларів перемоги для більшості давайте відверто – це абстракція. А от кого цілий прем’єр звинувачує у ризику замерзнути – всі запам’ятають. Навіть якщо мерзнути і не довелось.
До речі, щось я не зустрічав подяки Гройсмана «Нафтогазу» за оперативне вирішення проблеми.
Наостанок зазначу, я не схильний аж якось ідеалізувати голову «Нафтогазу». Зараз він герой, але не виключаю, що колись він опиниться у «Підсумках дна» вже зовсім не як переможець. Але цього разу пану Гройсману варто нагадати, що в усьому світі для того, щоб газ смердів додають ароматизатори, а в Україні він і без них смердить від політики. І взагалі, прем’єри і газ в нас це вибухонебезпечна суміш.
До речі, ви ніколи не замислювались, чому в нас контракт з «Газпромом» з січня по січень? Тобто всі перепідписання припадають на найхолодніший зимний місяць, коли продавцю найлегше шантажувати покупця. Добрий вечір, Юліє Володимирівно, який йолоп таке придумав і підписав?
+Відео
