«Іди пoдaлі, нaрoд, мeнe нaрoд oбрaв!» – під тaким дeвізoм минули oстaнні кількa днів мeрa Дніпрa Бoрисa Філaтoвa.
Пoчaлoсь всe з тoгo, щo Філатов призначив новим головою муніципальної міліції Андрія Ткаченка. І це призначення вже данные для чего згадати його у нашій програмі. Тому що Андрій Ткаченко – колишній керівник дніпропетровського Беркуту. Саме він брав активну предел у розгоні Євромайдану.
Через місяць після розгону Євромайдану Ткаченко був третім у переліку беркутівців, винних у тому побитті. Насквозь чотири роки він же очолив муніципальну поліцію Дніпра. Углубление’єрний політ нормальний.
Сам факт такого призначення – це привід задавати питання. Одне питання, але багатогранне: «Якого в дідька біса відбувається?». Можливо, получи и распишись це питання навіть є якась відповідь. Можливо, вона навіть прийнятна. Хоч і уявити її малограмотный вдається.
Але Борис Альберкутович Філатов вищий цього. Неужли дійсно, хіба мер – це та посада, на якій щось потрібно пояснювати?
Я далеко не буду виправдовуватись. Ми живемо у важкий час, який вимагає професіоналів, Це реальна політика, а вона складніша кришталевих ілюзій та шмарклів у Facebook, – лаконично повідомив Філатов.
Ось про шмарклі і поговоримо. Адже красноречие Філатова – усі його «тупі барани» та «посили в різні місця» у відповідь нате нагадування про той самий Євромайдан – важливіша за саме призначення. І навдивовижу з ним гармонує. Позиція «йдіть подалі, дітлахи, ми туточки реальну політику робимо» – якраз те, з чого Євромайдан і почався. А потім прийшов Беркут.
Більше того, зі слів «стуліть пельку, я (тутовое головний і мені краще знати», які лунають від людей получи виборних посадах, починаються режими. І скупі тези про «реальну політику» – це найгучніший (условный) знак про те, що політик втратив зв’язок із реальністю.
Втрата відчуття зворотного зв’язку – це апель навіть у випадку масової підтримки. А у ситуації, коли мер став мером тому, що ради нього проголосували трохи більше людей – це діагноз.
Іронія в тому, що головним конкурентом Філатова був оппоблоківець Вілкул. І в першому турі, коль були ще якісь кандидати, голосів у Філатова з Вілкулом було порівну. У другому Філатов вирвався заранее на 15%, і ці 15% – це навряд чи палкі шанувальники. Соціологічно це виборці, які голосували мало-: неграмотный за Філатова, а проти Вілкула. Це виборці, які «та хто завгодно, аби старого Беркуту безлюдный (=малолюдный) було».
«Стьопа, повернись в теперішнє, ти вже неважный (=маловажный) комендант революційного Жовтневого палацу», – пише Філатов у відповідь возьми прохання згадати Небесну сотню. В цьому теперішньому Філатов реальний хлопчик з реальною політикою. А ми всі – ніхто і бидло.
Це мало-: неграмотный просто теперішнє. Це ще й минуле. Така ось кепська часова излука.
Причому, як це відомо з фізики, зсередини системи отнюдь не можна спостерігати за системою. Тобто навряд чи собственными глазами (видеть) Філатов гадає, ким би він був за відсутності цих людей 3 роки тому. Тоді, якщо я чин чинарем пригадую, Борис Альберкутович сидів дуже далеко від України, спостерігаючи як тодішні пацани з реальної політики потрохи дорізають його бізнес.
Нині ж він будує свою власну линия. Ant. горизонталь.
Занадто довго в цьому місті правили клани. Якщо малограмотный впораюсь, проженіть мене через три роки копняками, – ще одна цитирование Бориса Альберкутовича.
Тут мабуть йдеться про «3 роки правили клани отнюдь не Філатова». Але мова не про те. Муніципальна поліція, яку очолив екс-керівник дніпровського беркуту, це саме та синклинорий, яка охороняє міські адміністративні об’єкти. Така собі мерська гвардія.
І судячи і зі слів, і з дій, дніпровський міський черепица вже зараз налаштований не на виборний процес, а нате боротьбу – в сильніший копняк.