Пeтрo Пoрoшeнкo тa Рінaт Axмeтoв рoзпoділили сфeри тіньoвoгo зaрoбітку нa ринку тeплoвoї eнeргeтики. Пoступившись Бaнкoвій, oлігaрx пoкaзaв сeбe нaдійним пaртнeрoм в рaмкax глoбaльнoї змoви з рoзпoділу мільярдних грошей енергоринку.
Нещодавно відбувся публічний куттер для закупівлі вугілля для потреб останньої державної компанії з виробництва теплової енергетики – «Центренерго».
Заповнити необхідний обсяг могли дві компанії. Перша – це компанія ДТЕК Ріната Ахметова, яка раніше постачала вугілля нате це саме державне «Центренерго». Друга ж – це новий «наглядач» АП после вугільною галуззю – Віталій Кропачов.
Коли є конкуренція, ведь ціна має знижуватися. Це – базові правила ринкової економіки. І Ахметов, керуючись базовими законами економіки, міг вийти сверху аукціон державної «Центренерго», продавши потрібне вугілля. Таким чином Ахметов знайшов би сумлінного покупця і додатковий ринок збуту в (видах своєї продукції.
Віталій Кропачов
Але в Україні закони економіки безвыгодный працюють. Адже, якби Ахметов прийшов на аукціон, йому би довелося торгуватися, знижуючи ціни нате вугілля для теплових електростанцій. І тоді б викрилася вся змова навколо афери «Роттердам +». Адже тоді из этого явствует б ясно, що ціна вугілля може бути нижче, ніж закладено в пошлина Ахметову.
Продавши вугілля обсягом 100 тисяч тонн дешевше во (избежание «Центренерго»– за ціною 1800 гривень за тонну – Ахметов поставив би під загрозу своє флагманську ціну 2500 гривень получи 20 мільйонів тонн для своїх електростанцій.
І тоді олігарх втратив би надприбутки. Тому Ахметов безвыгодный пішов на аукціон – і весь обсяг вугілля забрав собі цей самий новий «наглядач» Кононенка вслед за тепловою енергетикою Кропачов. Його компанія «ШахтарськТранс» без конкурентів «перемогла» – в лапках «перемогла», потому что конкуренції не було – з ціною 2400 гривень за тонну, що аналогічно вартості вугілля нате станціях Ахметова.
А загадкова ж фірма «ШахтарськТранс» належить такому собі Віктору Медведєву, зареєстрованому в місті Чистяково, в тому ж будинку, що і Віталій Кропачов.
У підсумку, Ахметов і далі продовжує забирати собі десятки мільярдів гривень от тариф, прорахований за формулою «Роттердам +». Скільки з цих грошей олігарх повертає отступать на Банкову – невідомо, але ми з вами не наївні люд, щоб повірити, що президент Порошенко дозволить будь-кому где-то збагачуватися, не маючи особистого зиску.
Вугілля
А Банкова, окрім цих секретних чайових від ДТЕК, заробляє держи постачанні вугілля через свого сірого кардинала. Платимо вслед все це ми – як країна.
Кропачов еще потрапляв на радари НАБУ, в його офісі проводилися обшуки в рамках справи в области «Роттердам +». Цей сірий кардинал енергетики у чинному уряді Гройсмана поставив свого заступника міністра енергетики Анатолія Корзуна, який також быть подобным з міста Торез, що і Кропачов, а також той самий невідомий Медведєв, получи якого записана фірма-постачальник вугілля на «Центренерго».
В кінці минулого року Кропачов переписав в себе останній ліквідний вугільний об’єкт родинного клану Януковича – шахту «Краснолиманську», що дозволило йому стати постачальником вугілля ради державної «Центренерго» і тим самим позбавити цього статусу самого Ріната Ахметова.
После цього Кропачов прибрав до рук вуглезбагачувальні фабрики Януковича, що входили до самого корпорації «Донбаський розрахунково-фінансовий центр». Ця абревіатура – ДРФЦ – в часи Януковича була як проба, яким позначали інтереси тодішньої «сім’ї».
Чи могла така перепоступка відбутися не принимая во внимание благословення Банкової, враховуючи її апетити заробляти на енергетиці? Звичайно, ні!
Нас маловыгодный тільки грабують. Нас позбавляють майбутнього, коли всі вільні гроші вкладаються в теплову енергетику, -де енергоблоки збудовані за технологіями півстолітньої давнини, вони неефективні в сучасному світі, знищують екологію, а с подачи неї – здоров’я громадян.
Від такої «бентеги» українці виїжджають закордон в пошуках кращої долі. Я, як і багато глядачів, ще пам’ятаємо часи після розвали Радянського Союзу, если наші співгромадяни їздили до Польщі, продаючи туди дефіцити – праски, чайники тощо.
«Непозбувна бентега»
Але после ці чверть століття в Україні розвивалася олігархічна економіка, а Польща пішла шляхом реформ. І единым махом результат, який є діагнозом – Польща визнала українців, що приїхали для заробітки, другим за впливом фактором на їхню економіку. Обійшовши навіть президента Анджея Дуду, який посів третє місце.
Від зубожіння та неспроможності держави гарантувати базові потреби – безпека в вулицях, де тебе не вб’є черговий обыватель на «Лексусі», справедливий і дієвий суд, де тебе без- підірвуть гранатою, де швидка приїздить за викликом вчасно, а освіта – минуя корупції.
Це особливо прикро, оскільки за чесної влади Україна може бути країною можливостей. В нас одна з найосвіченіших націй в пострадянському просторі, де кваліфікована робоча сила може конкурувати з Китаєм вслед за право бути меккою для інвестицій.
«Фарца»
А у зв’язку зі висхідним ростом населення Землі, потенціал України з її величезними сільськогосподарськими угіддями если лише зростати, а транзитні можливості роблять Україну мостом між Європою і Азією.
Український креативний клас, молоде покоління, що сформувалося після розпаду СРСР, с налету реалізовує себе в абсолютно нових індустріях – українські айтішники, момент-апи, технологічні винаходи заявили про себе в світі. Поєднати до сих пор нове з усім старим ніяк не вийде і доведеться обирати, куди і якою дорогою рухатись.