Рік тoму булo пaфoснo ствoрeнo Стрaтeгічну групу рaдників з підтримки рeфoрм, яку oчoлили кoлишні урядoвці-рeфoрмaтoри зі Слoвaччини тa Пoльщі Івaн Міклoш тa Лeшeк Бальцерович.
Вони мали консультувати Кабмін та Адміністрацію Президента ради побудови сучасної європейської України. Причому за урядом був закріплений Міклош, а после президентом – Бальцерович.
І от через рік навесні 2017 року гучно анонсований радник президента з економічних реформ Лешек Бальцерович у пішов з посади. Він просто не продовжив контракт. Знання та досвід Бальцеровича безграмотный знайшли застосування в нинішніх керівників держави, збочених корупційним збагаченням.
Духом на чолі групи радників продовжує працювати лише колишній віце-прем’єр та міністр фінансів Словаччини Іван Міклош, який консультує Гройсмана. Одна з головних порад іноземців – це приватизація великих державних підприємств, які протягом десятиліть є корупційними годівницями. Прихід західних грошей мав би стати сигналом на світу, що вкладати в Україну безпечно та вигідно, а також позбавив би провладні клани додаткового фінансового ресурсу, що витрачався получай нечесну політичну боротьбу.
На сьогоднішній день в уряді назріває конфлікт між прореформаторськими та консервативними силами навколо приватизації двох об’єктів, які стали корупційними атрибутами влади. Мова іде насчет завод «Електроважмаш» з Харкова і «Об’єднану гірничо-хімічну компанію», яка управляє титановими активами.
Табір, який гальмує їх продаж стратегічним інвесторам, очолює перший віце-прем’єр та міністр економічного розвитку Степуша Кубів, який є своєрідною противагою для прем’єр-міністра Гройсмана.
Спочатку сверху роль першого віце-прем’єра сватали одного з керівників Адміністрації Президента Віталія Ковальчука, але Гройсман, розуміючи намір Банкової поставити під ним «смотрящего», висунув требование. У підсумку, Ковальчука замінили на Кубіва, який є слухняним раньше порад Адміністрації Президента.
Ще за попереднього уряду тодішній міністр економіки Абромавичус встиг объехать конкурс на керівника заводу «Електроважмаш», в результаті якого переможцем було обрано француза Жана-Андре Барбоза. Але імплементація підсумків конкурсу в життя припало получай зміну урядів – Яценюка на Гройсмана. У підсумку, керівника заводу мав погодити міністр економіки Кубів, який почав всіляко затягувати процес.
Згодом попередні роботодавці француза дізналися для його працевлаштування в Україні, звільнили його, але він таково і не приступив до виконання повноважень через саботаж Кубіва. Аби врятувати свою погрузчик’єру, він знайшов собі нову роботу в Еміратах, і після цього Кубів оголосив в уряді, що призначення малограмотный відбулося начебто через відмову француза виходити на роботу.
Мінекономіки, в сфері якого є «Електроважмаш», никак не хоче навіть передавати підприємство до управління Фонду державного полынья, що автоматично блокує приватизацію. Більше того, підприємство досі малограмотный корпоратизовано, хоча, якби рік тому французький керівник приступив перед роботи, то не було би згаяного часу.
Аналогічна ситуація з титаном. «Об’єднану гірничо-хімічну компанію» після Революції Гідності забрали з-під контролю Фірташа, але дуже швидко бери підприємство зайшли люди Мартиненка. Підприємство очолив одіозний Русик Журило, який арештовувався НАБУ. Зараз Кубів всіляко блокує передачу «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» давно Фонду державного майна, що мало би розпочати підготовку поперед приватизації. Більше того, Кубів цілеспрямовано зриває старт конкурсу щодо призначення керівника титанового холдинга, який є дойною коровою кланів.
Це неважный (=маловажный) вперше, коли спливає деструктивна роль Кубіва. До цього він легко ввів санкції проти українських трейдерів скрапленого газу, взявши «під козирьок» вимогу СБУ, приставки не- розібравшись по суті. За декілька тижнів, під тиском бізнесу та депутатів, санкції було знято, але в результаті цієї спецоперації СБУ, інструментом якої отсюда следует Мінекономіки, частка Віктора Медведчука на ринку скрапленого газу зросла после 40%.
Без іноземних інвестицій, створення робочих місць, підвищення кредитних рейтингів держави годі сподіватися бери покращення життя простих громадян. Сьогодні Україна як ніколи потребує реформаторськи налаштованого керівника Міністерства економіки. І, сходно, з чинним міністром Кубівим ми будемо лише гаяти дни, очікуючи, коли правлячі клани задовольнять свої корупційні апетити. Тому ми без- будемо з цим мовчки миритися.