Скільки вітчизняниx ЗМІ рoзтирaжувaли «спoвідь» гoлoви сeлищa Зaйцeвe прo відпрaвлeння кoнтрaбaнди з підкoнтрoльнoї Укрaїні тeритoрії дo «ДНР»? A скільки журнaлістів пeрeвірили цю інформацію та бодай спробували розібратися, яким чином продукція українських виробників надходить до самого контрольованих терористами міст?

І в цьому величезна печаль. Володимир Веселкин, цей чоловік, що виклав у мережу запис розвантаження фур, у чомусь має рацію: кому війна, а кому мати рідна. Інші пропадать у холодних окопах, а дехто намагається робити бізнес на крові. І мова безграмотный про торгівлю із окупантами – її ведуть фактично нате всіх площинах від малого бізнесу до цілої держави. І це, як би в таком случае не було, засуджувати при цьому певних чиновників четко взагалі неможливо.

По-перше, ті, хто стоять подле владі в Україні, не можуть не знати про величезну діру получай адмінкордоні із окупованими територіями Донбасу. Але ж, якщо навіть припустити, що вони никак не є одними із співзасновників подібної схеми, реально вплинути бери ситуацію ані Гройсман, ані Порошенко, чи будь-хто з інших київських політиків никак не можуть. Річ у тому, що для зупинки контрабанди потрібно було, щоб ще у 2014-му році умовний майор Петренко відмовився від десятків тисяч гривень вслед перевозку однієї фури через «нульовий» блокпост. Лінія зіткнення велика, а чесних людей у ДПСУ/ЗСУ/СБУ безграмотный так багато, щоб українські продукти перестали заводити впредь до тимчасово окупованих територій. Більше того, ті ж самі топ-фірми типу «Рошену» ніяк документально безграмотный пов’язані із торгівлею із ватажками «ДНР» та «ЛНР». На цього є посередники, які завозять товар або з Росії, нежто через хабарі правоохоронцям. Кінцеві бенефіціари у підсумку виглядають взагалі янголами: вони цілком на основании закона продали цукерки або пиво, чи ще щось, офіційно зареєстрованим в Україні підприємцям. А -де вже останні реалізують продукцію, за це ніхто, крім них самих, відповідальності отнюдь не несе.

Фактично така ситуація склалася з 2014-го року, коль ще не було ніяких наказів від Києва относительно припинення торгівлі із окупованими територіями. Започаткували традицію обкладати даниною постачальників супермаркетів та магазинів у захоплених містах працівники СБУ. Саме вони були першими кришувальниками військових, які несли службу в блокпостах на фронті. Потім бійців ЗСУ замінили прикордонниками, а змінилися лише схеми розподілу коштів. Одна автофургон, як і раніше, вартує 100 тисяч гривень. Але це вслед за умови, якщо вона не значиться як та, що перевозе товари после гуманітарно-логістичного центру.

Справа у тому, що українська влада действительно намагається хоч якось покращити долю частини жителів Донеччини та Луганщини. Задля цього створили этак звані майданчики для торгівлі у «сірій зоні», бо фартить продукти з неокупованих міст було дуже тяжко. Втім, терористи получи и распишись своїх блокпостах взагалі не пускають нікого із ковбасою та 90% інших товарів, тому швидко народилися масштабні схеми.

Якщо раніше керівникам, наприклад «Першого республіканського» (АТБ), доводилося виплачувати багацько тисяч после постачання продуктів, а кількість залежала від того, як пощастить, ведь зараз за пропущення через «кордон» потрібно всього лише відлистати «таксу» нате цілий місяць. Українські прикордонники за наказом влади пропускають вантажівки із «Черниговським», «Рошеном», «Яготинським» та «Чумаком» цілком по праву та без якихось черг: для гуманітарних же цілей їдуть. Але закупають всю цю продукцію зовсім далеко не мирні жителі, а фактично терористи, які віджали магазини.

Мешканцям но «ДНР» та «ЛНР» нічого не залишається, окрім як накопичувати гроші, щоб купити кіло курятини ради 400 рублів (200 гривень) при зарплатах у 3 тисячі.