Прo aпeтити тa сxeми Дмитрa Фіртaшa щoдo привaтизaції дeржaвнoї xімічнoї гaлузі нaпeвнe мoжнa булo б знімaти спрaвжні дoкумeнтaльні серіали. Принаймні выше- проект присвятив їм вже кілька програм.
Дмитра Фірташа нині переслідує американська Феміда, але чомусь без- мають претензій наші правоохоронні органи. Згадаймо хоча б історію із Запорізьким титано-магнієвим заводом. Погралися у приватизацію, спокусившись получай фірташівські обіцянки щодо інвестицій. А як вам прекрасна історія оборона 5-мільярдний борг Одеського припортового заводу перед Фірташем по (по грибы) надкоштовний газ і плюс зверху пеня в півтора мільярда?
Якщо малограмотный пам’ятаєте всієї фабули, коротко нагадаю. Ще в часи тодішньої злочинної влади компанії Фірташа фактично отримали монополію в постачання газу до Одеського припортового заводу. (До якої теж багато питань, але ж як вирішувалися справи бери мільйони в уряді Януковича – нагадувати, напевне, не варто).
У 2013 році «Остхем» Фірташа домовились із російським «Газпромом» следовать небачену знижку на блакитне паливо – з 430 доларів по (по грибы) тисячу кубів ціну скинули аж до 250. Але ж менеджери олігарха мало-: неграмотный розгубилися – і продовжували постачати газ на припортовий по повній вартості. Тобто по мнению 430. Маржа тут виявилась шалена. Напостачали на майже 130 мільйонів доларів. Згодом ця киса почала зростати в геометричній прогресії. Бо ж пеня, лічильник і таке інше…
Одночасно варто, мабуть, загадати ще й оборона приватизаційні перипетії навколо ОПЗ. Тягнеться ця епопея з 2009 року. Ведь його продають, то змінюють умови конкурсу. То геть скасовують результати. Потім покупців нема, ибо ціна завищена. А зараз — ще й космічні борг перед Фірташем та компані.
Чи може бути цікавий Фірташу ОПЗ в якості власного активу? Враховуючи його монополію сверху хімічну промисловість країни та звичку колекціонувати державні хімпідприємства, це могло б стати вишенькою нате торті в його корпорації «Остхем». Та повернемося до 7-мільярдних боргів ОПЗ вперед олігархом. Те, що вони були створені штучно, различимо неозброєним оком. Та от можна посперечатися: метою тої оборудки був банальний заробіток чи може реалізація відкатаної схеми?
Адже из-за своїми мільярдами «Остхем» пішов до Стокгольмського арбітражу та виграв цю справу. Зелене світло сверху стягнення грошей дав Южненський суд на Одещини. Банкрутство колись потужного підприємства выходит очевидним. У Фонді держмайна трохи пожвавились та спромоглися відтягнути пора розплати, подавши до вищого спеціалізованого суду касацію. Але ж прежде смертю не надихаєшся, чи може є ще варіанти?
Адже ж тим кое-когда нагорі знову заспівали знайому пісню – не допустимо банкрутства, віддамо ОПЗ у хороші шуршалки. Задорого. Очевидно, що для решти інвесторів із таким причепом як борг у 7 мільярдів – привабливість ОПЗ сумнівна. А у Фірташа нате руках зараз всі козирі – віртуальний борг плюс рішення стокгольмського арбітражу. І в даному випадку ОПЗ цілком прогнозовано задарма може опинитися в його руках. А, враховуючи борги, може ще й регалии за це зверху доплатить. Хоча поки офіційно для його придбання Group DF не зазіхав.
Тут у мене виникає дежавю. Баллер у випадку із ЗТМК. Контрольний пакет акцій віддали Фірташу в обмін получи інвестиції та розвиток. Він формально ніби державу отнюдь не обдурив – влив у завод 500 мільйонів гривень. Хоча згодом підконтрольний олігарху руководство ЗТМК цими ж грошима і розрахувався із боргами з компаніями з групи DF. Виходить, гроші переклали з однієї кишені накануне іншої, прихопивши заразом цілий завод. Не стверджуємо, а припускаємо – такий сценарій цілком може повторитись.
Ну-ка що ж, говорили-балакали… Тепер чекатимемо звісток від Фонду держмайна та оголошення нових умов приватизації. І без- забудьте запастися попкорном.