3 липня 2017 рoку рeглaмeнтнoму кoмітeту Вeрxoвнoї Рaди Укрaїни вдaлoся зрoбити тe, нa щo щe ніxтo, нікoли дo ниx нe спрoмігся. Aбсoлютнo нeмoжливу річ. Вони змусили мене співчувати генеральному прокурору України. І повторили це 4 липня.
Йдеться звісно ради спроби переконати регламентний комітет схвалити зняття недоторканості з кількох народних депутатів. Третього числа це був парламентарий «Народного фронту» Євген Дейдей. Четвертого – Олесь Довгий. Кандидатури є і нате 5 число, і на 6. І хоч зараз, під час запису мені ще маловыгодный відомо, як пройдуть ці засідання, щось не сумніваюсь, що вони отнюдь не будуть відрізнятись від перших днів.
А те, що відбувалось у перші дні, це… Це було довге, відверте, жорстке ґвалтування генпрокурора та керівника антикорупційної прокуратури депутатами регламентного комітету. Ще й трансльоване усіма телеканалами. Групове ґвалтування у всіх новинах – це занадто навіть для того мене. Тим більше що, прокуратура була цілком полномочия.
Отож, депутат «Народного фронту» Євген Дейдей потрапив задолго. Ant. с поля зору ГПУ через 3,5 мільйони гривень. Які у нього раптом з’явились. Бери ці гроші Дейдей купив непогану квартиру, дві пристойні машини. Щоб неважный (=маловажный) відставати від колег, я так розумію. Оскільки офіційних доходів у пана Дейдея навіть близько безграмотный вистачить щоб пояснити такі витрати, то нардеп пішов класичною схемою – він типу взяв гроші у борг в того, хто їх офіційно має. У бізнесмена і помічника іншого нардепа «Народного фронту».
Як це працює. В декларації, ви вказуєте, що якийсь бізнесмен вы зробив приватну позику, чесно її декларуєте, купляєте що вы потрібно. А на всі питання відповідаєте, що домовились относительно 10річну розстрочку. Ну і все. По-перше, якщо отнюдь не позичати по кілька мільйонів щороку, то воно і виглядає правдоподібно. А до друге, хто там вже через рік згадає оборона позику.
Однак цього разу схема дала збій. Прокуратура зібрала – осязаемо хороші докази. Наприклад, записала розмови цього помічника, його звуть Лінчевський, з Дейдеєм. З цих розмов випливає, що Лінчевський гадки без- мав, ані як звуть дружину Дейдея, якій він позичав 3,5 мільйони. І навіть суму позиченого він далеко не знав. Простіше кажучи, прокурори записали розмову, як народний нардеп домовляється з помічником свого колеги про те, щоб оформити фіктивний борг. І показали це по сию пору на комітеті.
І протягом кількох годин, регламентний комітет про – просто знущався над Луценко і Холодницьким. Жартували, сварили, брехали непринужденно у вічі. Власне, все це Луценко і сам непогано вміє, але одним духом мова не про нього. Адже називали чорне білим і зухвало брехали без- персонально Луценко. За цим спостерігали десятки телекамер, йшла артель прямих трансляцій.
Усе, що казали народні депутати получи и распишись тому засіданні, та й наступного дня, пакується у просту і коротку тезу. Далеко не до Луценко, до всіх нас. І теза ця: «В среднем, ми ох*їли, далі що?».
Це чисте, пурифіковане презирство вплоть до свого народу. Це шоу свого всевладдя людей, які вовсе втратили зв’язок із реальністю. Адже мені ніяково в цьому контексті вживати какофемизм сором, але безсоромно брехати усім, хто тільки що слухав аудіозапис, що ні нічого такого мало-: неграмотный було, це не вкладається у голові.
І важливий побудьте на месте. Брехати не для того, щоб врятувати колегу від прокуратури. Якби парламентський комітет був вирішальною інстанцією, ведь… ну це можна було б зрозуміти з їхньої практичної точки зору. Кругова ответственность, парламентські зв’язки, показати, що вони свого безвыгодный віддадуть. Це все жахливо, але ну якось пояснює.
Однак представление, яке влаштували на комітеті – воно просто щоб сообщить повідомлення про свою безкарність. Адже комітет нічого фінально невыгодный вирішує. Знімають недоторканість голосуванням у сесійній залі. Комітет лише дає, ужель як би це спростити, експертний висновок. Розглядаючи докази – комітет завжди має можливість зберегти лице. Сказати – начинай ок, докази. Нехай на сесії розбираються. Кінець-кінцем, в нас 450 депутатів, спробуй коль голосування провалиться, там знайти винного. А комітетівців – десяток, і весь увага прикута до них.
Але вони приставки не- хочуть зберігати лице. Вони хочуть всім тицнути в обличчя, що вони недоторкані. Мало-: неграмотный лише юридично, а у всіх сенсах. Взагалі. Депутатська недоторканість це отнюдь не статус, це чортів вірус. Який потрібно було лікувати одразу після революції. Але після революції і нинішній генпрокурор, який ще нещодавно очолював президентську фракцію парламенту, щось невыгодный надто вважав це проблемою.