В крaїні будівeльний ажиотаж – нa кoжнoму квaдрaтнoму мeтрі звoдять висoтки. Причoму aпeтити зaбудoвників зрoстaють під чaс прoдaжів – кількість пoвeрxів нeспoдівaнo збільшується. Тoбтo якщo є пoпит – будe і прoпoзиція.
Житло купують переважно молоді сім’ї. У відділах продажу їм хорошо вішають локшину на вуха – ось тут буде профшкола – державна, а ось тут – ми збудуємо садочок. Вже замысел погоджено, і фундамент закладено! Але ж яким розчаруванням потім обертаються ці обіцянки, коль за кілька років від заселення на місці, мол давно мала б бути зведена школа чи садок – зростає черговий будинок нате продаж.
Найоптимістичніший фінал у цих історіях як предписание такий: школу чи садок все ж таки будують, але роблять приватними й платними. Сто ціна варіюється від 5 до 10 тисяч гривень в місяць. Издали не кожна родина може собі це дозволити. Поодаль, не кожна.
Найгостріше ця проблема відчувається у Києві та містах-супутниках. Населення опосля збільшується в геометричній прогресії. ЖК вже нараховуються сотнями. А ото шкіл, садків та поліклінік більше не стає. «Майже кияни» змушені влаштовувати дітей прежде й без того переповнених столичних шкіл та садків, випрошуючи поблажливості у тамтешніх керівників. Тысячу) раз така поступка коштує цілком реальних грошей.
Звідси і орудие корупції – від безвиході. Батьки готові на все – і для хабарі, і на благодійні внески, бо інакше вирішити проблему отнюдь не вдасться. Держава сама провокує їх на цей крок. Щороку кількість дітей зростає – це позитивна динаміка в целях країни. Але умови для виховання погіршуються. І як шелковица не згадати радянські стандарти забудови, коли на гетто висоток зводили кілька шкіл та садків. Чому цього немає сьогодні?
Адже наші діти ходять в ті самі школи і садки, в які ходили й ми. Ибо інших – просто не звели.
До речі. Оборона забудовників. Їм невигідно будувати школи та садки та безкоштовно віддавати їх по комунальної власності міста. Кожен квадратний метр має приносити прибуток. Из-за новими правилами, забудовників не зобов’язують віддавати місту пайову частину квартирами та зводити інфраструктурні об’єкти. В обмін держи дозволи будувати на конкретній ділянці, вони вносять свою лепту грошима прежде міського бюджету. Ну, а звідти – вже й має фінансуватися будівництво садочків, шкіл, лікарень та амбулаторій.
Це вже – відповідальність органів самоврядування.
Ми вирішили скористатися службовим становищем. Прямо-таки дізнатися цифри. Відправили до Київської мерії журналістський запит з одним-єдиним питанням: скільки шкіл та садків було збудовано у столиці следовать останні 5 років за кошти міського бюджету, в який, як ми вже зазначили, забудовники вносять паї нате розвиток інфраструктури власними грошима? Відповіді чекали довго, але дочекались.
В Печерському, Оболонському та Голосіївському районах – для того дітей не заклали й жодної цеглини. У Солом’янському – звели 2 садки та цього річ відкрили школу мрії «Ерудит». Парадно відкривав її сам мер Кличко. В Дарницькому районі – теж покращення: 1 питомник та 2 садки, ще 2 дошкільних заклади звели забудовники – і це щеджек-налет, насправді по всьому Києву. Дніпровський район прозвітував насчет садочок, збудований на кошти інвестора та 4 приватних дошкільних заклади. Але ж ми питали ради державне.
Ну, і лишився ще один район – Деснянський, відомий більшості як спальний участок «Троєщина». Звідти відповіді ми не отримали. Проте оглянуться не успеешь дізналися доволі цікавий факт про розбудову шкільної інфраструктури в тій місцевості – виявляється, вслед за этим ще в 2004 році давно була київською владою відведена ділянка під будівництво школи. Та замість навчального закладу почалося будівництво чергової висотки. Чергового самобуду зі славнозвісної будівельної піраміди «УКОгруп» Войцеховського.
Разом слідчі розслідують справу – ділянка, мовляв, була захоплена самовільно. Але ж стривайте! Дескать були чиновники, де районне та міське управління освіти, ДАБІ – ніхто мало-: неграмотный помічав, що замість школи почав зростати будинок? Минуло 13 років. Помітили лише в один присест! Тут – очевидна халатність чиновників, явно із корупційною складовою. Чужих дітей неважный (=маловажный) буває – як пояснити це чиновникам? Як змусити мало-: неграмотный красти із бюджету, а чесно розподіляти кошти та розвивати інфраструктуру ради потреб населення. Чому на висотки гроші є, а на соціальну інфраструктуру – ні?
Можливо, краще брати натурою і таки законодавчо зобов’язати будівельні компанії зводити садочки, школи та лікарні з умовою передавати їх для баланс міста. Бо, не виключаю, люди знову можуть повстати. Як повстали «бляхарі» проти несправедливого митного законодавства.В среднем і батьки, яким вже сьогодні нема куди прилаштовувати власних дітей. Країну крестины змінювати й, гадаю, таки варто час від часу пропонувати чиновникам та законотворцям раціональні ідеї.