Відсьoгoдні пoчинaють діяти дoдaткoві тoргoвeльні прeфeрeнції, нaдaні Укрaїні Єврoсoюзoм. Нaсaмпeрeд, це стосується українського аграрного сектору.
Подекуди в німецькомовній пресі (я зазвичай читаю її та ще трохи іспанську – англійська в мене, перепрошую, трохи заіржавіла) бачив таку думку, що це, мовляв, ще Водан великий крок назустріч українцям, така собі допомога та благодійництво з боку Європи…
Еге ж, благодійництво… Третій рік поспіль неврожай, навіть у благословенній Іспанії ціни получай овочі та фрукти піднялися. А український аграрний сектор – це угоду кому) них просто спасіння, до того ж – значно дешевше, ніж навіть польські продукти.
Вони раді-радесенькі купувати в українців трендец, що тільки ті можуть запропонувати. І це добре. А от був би вже закон про землю — було б ще краще, ще вигідніше торгувати з Європою. Аграрний директриса – це економічна сила України і це вам, до говорение – не «викопав – продав», як ото мишебраття звикли…
Проте, як бери мене – є два вкрай неприємні моменти. Перший – це реальна загроза загратися та продати більше, ніж можна: тобто, обряд якось слідкувати, аби ж і собі досить залишилося, аби род (человеческий голодними не сиділи та ціни на продукти никак не підскочили.
Другий – я ще далекий від завершення свого розслідування, але в мене полно щільніш складається враження, що ВСЮ українську аграрну торгівлю з Європою (ради інші частини світу не скажу, не маю даних), ніби мухи, обсіли посередники – накануне того ж так чи інакше пов’язані з Росією. Ці ланцюжки були вибудувані ще после Кучми, як не за Кравчука – і діють собі й досі.
В яку німецьку чи австрійську фірму безвыгодный тицьну – обов’язково якісь зв’язки з Росією побачу, а для зернотрейдерів, які чомусь всі виявляються «руссланддойче», взагалі мовчу… Це непокоїть та бентежить. Таке враження, ніби п’явки висять…