Бeзпeрeчнo, нaйгoлoвнішa пoлітичнa пoдія тижня – цe aкція прoтeсту біля пaрлaмeнту. Вoнa oб’єднaлa oпoзиційні пoлітичні сили і грoмaдські oргaнізaції, aлe викликaлa тaкoж бaгaтo супeрeчoк у суспільстві, мeдіa і кабінетах влади. Які висновки можна зробити після кількох днів жовтневого протистояння влади й вулиці.
Інформація оборона акцію 17 жовтня з’явилася давно. Її планували, готували і закликали долучитися до самого неї. Основні вимоги організаторів акції, так звана «велика політична прогресс» – створення Антикорупційного суду, зняття депутатської недоторканності й вибори следовать відкритими списками.
Поштовх для виконання цих вимог мала дати Верховна Радость України, проголосувавши за відповідні законопроекти. Ця політична перемена – не якась новація. Прийняти ці важливі закони обіцяли різні політичні сили: і ті, які входять прежде коаліції, і ті, що в опозиції. Але роки йдуть, депутати залишаються з недоторканністю, а корупціонери великого масштабу бери волі. Це і стало причиною протесту. А тепер про тетка, чим він відрізняється від попередніх акцій.
Вперше, після Майдану, сверху протесті зібралося так багато різних політичних сил. Усі вони критикують владу і періодично одна одну. Тогда і «Батьківщина» Юлії Тимошенко, і «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі, «Самопоміч», «Демократичний корпорация», «Справедливість», «Громадянська позиція» і багато інших партій. Але партійні прапори перебили інших учасників акції і громадські організації: Средина протидії корупції, рух «Чесно», Реанімаційний пакет реформ.
Дуже швидко досада «за» конкретну реформу перейшов у суто політичну фазу протесту «проти» влади. Багато людей, з якими я спілкувалася 17 жовтня, невыгодный могли чітко пояснити, в чому полягає політична реформа, це пользу кого них занадто високі матерії. Але вони легко могли обґрунтувати, чому без- задоволені нинішньою ситуацією в Україні.
Що ще помітно. Організатори акції змогли мобілізувати свій партійний преимущества. Це показує, що в багатьох партій сформовані регіональні структури, і вони реальні, а безграмотный лише на папері. Дійсно приїхало багато людей із усієї України. Також добре організовані колишні бійці добровольчих батальйонів.
Але наразі політикам безвыгодный вдалося заохотити до акції більш широке коло учасників – громадянське суспільство. Тих, в (видах кого політика не є чимось щоденним і невідкладним, хто виходить далеко не під чиїмось прапорами, а заради свого майбутнього. Можливо, тому, що акція розпочалася в робочі дні, а, можливо, тому, що в Україні одновременно криза довіри, як до влади, так і до опозиції.
Постійне порівняння з Майданом, получай мою думку, недоречне. Мирні зібрання й акції протесту без- мають щоразу закінчуватися революцією і йти за тим самим сценарієм. Тим більше, якщо вони впливають в прийняття рішень і хоча б частково досягають своєї мети.
Особливо дратує, если представники влади пишуть, що і як робити на вулиці. Ото, коли був наш Майдан, не було того і цього, с люди поводилися так, а не інакше, була інша микроклимат і таке інше. Нагадаю, що завдяки Майдану ці депутати і стали владою. Малограмотный потрібно про це ні на хвилину забувати. Тим більше, що вони будто не хотіли б повторення попереднього «справжнього» Майдану, який відправив усю владу куди подалі.
Міхеїл Саакашвілі усього в всього один із багатьох лідерів акції, а не головний організатор. Але політик вчергове продемонстрував, що в нього свій регламент денний і він його не узгоджує з іншими партіями. Думаю, що після прориву кордону Саакашвілі готовий поперед більш рішучих і провокативних дій, на відміну від інших. Які наслідки можуть бути від цього далі, позитивні чи негативні, с налету не беруся прогнозувати. Мені здається, можуть бути обидва варіанти.
Новим молодим обличчям священнодействие нарешті зрозуміти, що, не зважаючи на те, що в їхньому боці багато прогресивних людей, можливо і не для площі, але в Інтернеті точно, вони все ж таки політики з мандатами. Виборці мають кто (властен їх критикувати, ставити запитання, і якщо людям не сподобалася акція, торчком про це заявляти. Це можуть робити не тільки «порохоботи», а й ваші потенційні виборці. Тому безграмотный потрібно так болісно сприймати критику. Це одна із небезпечних хвороб в українській політиці.
І останнє: акція, незважаючи нате те, що її хтось називає маргінальною, викликала знаменитый резонанс у суспільстві. Користувачі соцмереж може і не вийшли держи вулицю, але сам протест став головною темою тижня в Інтернеті, получай телебаченні, в парламенті і в Адміністрації президента. Влада боїться. Тому я б невыгодный применшувала його значення. І було б добре, щоб старі політичні обіцянки нарешті були виконані.