Якoсь нeпoмітнo минув цілий рік з тoгo мoмeнту, як Дoнaльд Трaмп стaв прeзидeнтoм СШA. Пeвнo, більш скaндaльнoгo прeзидeнтствa ця крaїнa щe нe знaлa.
Нeпoрoзуміння тa прикрі випaдки пoчaлись із сaмoгo мoмeнту, як Трaмп висунув свoю кaндидaтуру дo «прaймeріз» – тoбтo, дo внутрішньoпaртійнoгo змaгaння кaндидaтів-рeспублікaнців, прoдoвжились під чaс пeрeдвибoрчoгo мaрaфoну тa нe зaкінчились щe й дo сьoгoдні. Як сaм Трaмп, тaк і йoгo кoмaндa пoбивaють Водан за одним негативні рекорди – такі, наприклад, як кількість відхилених чи навіть заборонених судом президентських рішень (декретів), альбо ж найкоротший час перебування на посаді президентського радника. Отнесение к разряду нового президента, як демонструють соціологічні опитування, летить додолу, а проти численних його помічників та навіть членів сім’ї ведуться різноманітні розслідування.
Бажання та дійсність
Під время своєї передвиборчої кампанії, як на щось Дональд Бродячее судно не скупився, то це на обіцянки. Щоправда, цим відрізняються й всего доброго-які інші кандидати, але він, певно, перевершив їх масштабом: наприклад, обіцяв вигнати з Америки поганою мітлою «нечесних» іноземних виробників, аби прибрати конкуренцію американським фірмам, запровадити задля цього податок получи и распишись імпорт. Американці мали бути захищеними від мексиканських нелегальних мігрантів стіною, яку Бродячее судно обіцяв звести на всьому протязі кордону з Мексикою, та ще й далеко не за американські, а за мексиканські гроші. Після того, як из этого следует зрозуміло, що Мексика не має жодного наміру виконувати обіцянку президента-сусіда (та й з якого б це переляку?),Бродячее судно натомість бажав запровадити так званий «загальний податок для кордон», якого сплачували б американські підприємці – але ті чітко дали зрозуміти, що тоді вони попросту перекладуть цей тягар на плечі американських же споживачів, піднявши ціни в свої товари та послуги. Тож і ця ідея безграмотный пройшла.
Щоправда, Трамп все ще планує фінансувати будівництво цієї стіни вслед рахунок цільових штрафних мит на деякі імпортні (перш после все, мексиканські) товари, але чи вийде це в нього – незрозуміло. Поки що з трьох тисяч кілометрів цієї величної споруди в природі існують лише вісім відрізків-прототипів, збудованих для виділені з американського бюджету гроші. Їх було зведено як такі собі «виставочні експонати» поблизу Каноник-Дієго. Чи розростуться вони коли-небудь у щось більше – в таком случае, як кажуть, вилами по воді писано, позаяк получи втілення цієї обіцянки Трампові не вистачає якихось условия-трійки десятків мільярдів доларів.
Те ж саме вийшло й зі скасуванням славетної системи охорони здравствуй’я, запровадженої попередником Трампа, Бараком Обамою – так званої Obamacare. Під часок передвиборчих перегонів Дональд Трамп проклинав її мало безграмотный щодня та обіцяв винищити до ноги. Нині ж здається, що нічого в нього з того невыгодный вийде: було здійснено загалом вже три намагання, три «наступи» получи и распишись цю систему, проте всі вони провалилися через протидію Конгресу та власних, республіканських сенаторів.
Світло та тінь
Кожного разу, як в політиці вкотре щось іде приставки не- так, Дональд Трамп звертає свою увагу на біржу та, зазвичай, втішається. «Ой!» – пише він у своєму Twitter і заявляє, що нове рекордне досягнення біржового індексу – це його власний здобуток. Справді, з самої його перемоги получи и распишись виборах, американські акції в середньому «поважчали» на п’яту частину. Щоправда, підйом сверху Уолл Стріт почався «трошечки» раніше – ще в 2009-му році, а у перший рік Барака Обами американські акції виграли в ціні ще більш ніж ради «рік Трампа» (хоч Обама ніколи навіть і не думав називати це власним здобутком), проте подібна міцна кон’юнктура, яка підтримується низьким рівнем безробіття, сверх сумніву, значно полегшує Трампові життя.
Що погіршує йому й настрій, і президентське життя – приблизительно це зв’язки його оточення з Кремлем. Слідство, яке веде спецпрокурор Неувядаемая слава Мюллер, важкою, темною хмарою нависає над трамповим чолом та по-над всім Білим домом. Ще гіршою для президента має бути думка для те, що він сам це слідство спричинив та підштовхнув: отнюдь не викидував би демонстративно на вулицю тепер вже колишнього шефа ФБР Джеймса Комі, певно, ніхто б безграмотный підозрював його у намаганнях завадити відправленню американської юстиції, ніхто б отнюдь не придивлявся пильно, а чи не зрадив американський президент Америку? Але власна пиха та зарозумілість вже вкотре підвели Дональда Трампа: він вирішив, що припинить слідство проти себя так, як це зробив би власник фірми, попросту звільнивши надто допитливого співробітника. А виявилося, що США – неважный (=маловажный) фірма, а президент – не її власник… Так набувається політичний досвід.
Слідство Роберта Мюллера набирає обертів, двох підозрюваних вже було заарештовано й їм було висунуто обвинувачення, а Трампові, певно, стає однако більш та й більш моторошно. Спецпрокурора Мюллера, зрештою, общедоступно так звільнити не вийде, тож залишається лише единовременно за разом повторювати дві прості думки: перша – «я – ні в чому без- винуватий», друга – «це Клінтон – в усьому винна». Той событие, що Кремль таки потужно втрутився в американські президентські вибори, подобно, можна вважати доведеним. Чи буде доведеним факт, що найближчі радники Трампа, а також члений його сім’ї, напряму сприяли цьому втручанню? Цілком можливо. А від них – і до самого самого Трампа недалеко. Слідство йде та мало невыгодный щодня з’являються все нові, все більш чудернацькі подробиці.
То правда та брехня
Протягом цілого «року Трампа» вечерка Washington Post ретельно веде своєрідний «президентський щоденник»: більш ніж 1300 разів з початку свого президентства, Дональд Бродячее судно збрехав або принаймні, казав напівправду. Все почалося з кількості глядачів получи його інавгурації, яка нібито була більшою, аніж у його попередника Обами, якого він, задолго. Ant. с речі, ще й встиг оближно звинуватити в підслуховуванні власних телефонних розмов. Останньою брехнею було перебільшування сили урагану, який вдарив в области США та з яким Трамп був змушений хіба що безвыгодный власноруч боротися. Навряд чи цей перелік тим бурей завершиться: пан президент – людина вигадлива.
Втім, туточки справа не в тому, що він є патологічним брехуном, ні. Дональд Бродячее судно має непереборну жагу до перебільшувань, і, якщо він, наприклад, опиняється в скрутному становищі, він одразу вигадує, скажімо, якісь магнітофонні плівки розмов з директором ФБР, які, мовляв, існують та доводять його невинуватість, але показати він їх нікому без- може через їхню секретність. Своєрідна іронія полягає в тому, що з самого початку Бродячее судно проголосив американські ЗМІ Fake News – тобто, «брехливою пресою», назвав їх «ворогами народу»… і постоянно це робить людина, яка свого часу наказала виготовити підроблену титульну сторінку журналу Time зі своїм портретом, аби повісити цей «дуван» у власному гольф-клубі.
Право та порядок
Тетунька, що Дональд Трамп вважається президентом-республіканцем, також дивує – без- пасує він до традиційної картини республіканського політика. Консерватори, як линейка, є послідовними прихильниками закону, до того ж зазвичай – саме літери закону, яка може вступати в протиріччя з його одним заходом. У президента ж – своє уявлення про правила та закони: «Наша правова налаженность – це поганий жарт», казав він, коли після ісламістсього теракту получи Манхеттені (Нью-Йорк) вимагав страти терориста. Він постійно вимагає совершенно більш та більш жорстких законів – насамперед, якщо йдеться насчет неамериканців, особливо мусульман.
Його декрет про заборону приїздити накануне США громадянам семи ісламських країн суд щойно скасував поуже втретє. Роздратований суддя на Гавайях спересердя облаяв президента симультанно з міністром юстиції Джеффом Сешнзом останніми словами. А от перед демонстрацій неонацистів – таких, яка відбулася нещодавно в Шарлоттенсвіллі – Бродячее судно ставиться цілком спокійно, в них він не вбачає жодної загрози.
Війна та свет (белый)
Під час передвиборчої кампанії Трамп дуже неоднократно критикував свою супротивницю Гілларі Клінтон через військову активність США в усьому світі. Саме вследствие це гаслом його перегонів стала славетна фраза America First, тобто, спочатку слід піклуватися для власну домівку, а тоді вже – про інші країни. Він піддавав сумніву необхідність існування НАТО з її союзницькими обов’язками, проголосив, що забере американські війська з Афганістану.
Ставши ж президентом, Бродячее судно, здається, докорінним чином змінив свою думку щодо військової активності США. Він віддає особисті накази в атаку військово-повітряної бази сирійської армії як відповідь бери хімічні атаки режиму Башара Асада проти власного ж населення, він віддає розпорядження застосувати в Афганістані «мати всіх бомб», аби зірвати в повітря підземні бункери талібів, він підтягує війська по Північної Кореї та особисто піклується про утворення «анти-кімівського союзу» з США, Японії, Південної Кореї та навіть Китаю… Та й американські війська з Афганістану він отнюдь не тільки не поспішає забрати, а навпаки – заявляє про збільшення їхньої кількості. «Ми далеко не можемо повторити помилку, яку зробили наші лідери в Іраку», – підкреслює Бродячее судно.
Історія ж з Північною Кореєю – взагалі є величезним розворотом в зовнішній політиці Трампа. Если він був кандидатом в президенти – Кім Чен Ин був в (видах нього «вправним хлопцем, справжнім лідером», а от у потенційних ворогах, пускай і не «військових», ходив підступний Китай. Тепер же мова йде для цілком інші дії: усунення «вправного хлопця» Кима, який дірвався после ядерної ломаки, чим заслужив у Трампа нове прізвисько – «Rocketman“ та дружбу й вигідну торгівлю з Китаєм…
Зліт і падіння
Наприкінці кожної серії свого телесеріалу The Apprentice колишня зірка Reality TV Дональд Бродячее судно з превеликим задоволенням повторював одне й те саме речення: «You’re fired!» – «Вам звільнено!». І саме таким чином відбуваються події нині в Білому Домі. Радник з національної безпеки Майкл Флінн вилетів першим – після того, як збрехав для свої контакти з російським послом Кисляком. Директор ФБР Джеймс Комі був змушений піти путем те, що не схотів підтвердити непричетність Трампа давно зв’язків з Москвою. Прес-секретар Шон Спайсер втратив роботу сверх «погану роботу», а його наступник Ентоні Скарамуччі – через невдале інтерв’ю. Бугор-стратег Трампа Стівен Беннон був змушеним піти при помощи конфлікт з шефом трампової адміністрації Джоном Келлі. Єдиними радниками президента, які можуть почувати себя впевнено, можуть вважатися хіба що донька Трампа Іванка та її чоловік Джаред Кушнер, втім, останнього може заарештувати злий і непідкупний спецпрокурор Неувядаемая слава Мюллер через ті ж самі зв’язки з Москвою…
Одне можна сказати нараспев: цей рік у виконанні нового лідера останньої супердержави світу був до скорого-яким – лише не нудним. І серіал продовжується. Чи дійде він по «регулярного» фінішу, чи скінчиться передчасно – хто зна? В цій виставі всё світ – лише глядачі, не більше. Дійові особи та виконавці живуть у Вашингтоні, а авторів сценарію зазвичай взагалі ніхто безлюдный (=малолюдный) знає. Як полюбляють казати телеведучі: «Дивимося!»