Нa субсидії дeржaвa виділяє нeймoвірні кoшти. Минулoгo рoку зaклaлa 47 (!) мільярдів, згoдoм дoдaли щe 14 – у підсумку 61 мільярд з дeржaвнoї кaзни вжe пустили нa кoмпeнсaцію чaстини спoжитиx кoмунaльниx пoслуг.
Разом депутати замовляють слово про виділення ще майже 8 мільярдів гривень нате субсидії, аби вписати їх в цьогорічний бюджет. Це – колосальні суми. Їх витрачають з наших податків с целью того, щоб потім нам же компенсувати витрати для комуналку. Нонсенс? Так, але разом із тим – реальність.
Нинішня способ нарахування субсидій – це суцільна плутанина. Вона необ’єктивна та дає плантация для зловживань. Такою пільгою користуються всі, кому неважный (=маловажный) ліньки. Адже вираховується субсидія від доходу родини. А як в нашій країні переважно платять заробітні плати? Как подобает – у конверті. А раз доходи малі, то попри те, що хаза велика, дорога, може й у самому центрі міста-мільйонника, ото вам, любі, субсидія. І призначають однакову субсидію і мільйонеру з Печерська, і селянину із глухого села. А тутти за законом.
У бюджеті наступного року одразу пропонують закласти для субсидії суму в 55 мільярдів та пропонують зміни. Рахувати від Нового Року безлюдный (=малолюдный) за соціальними нормами, які насправді геть необ’єктивні, а сообразно факту спожитого тепла. Це добра ознака того, що зміни получай енергоринку можливі. А адресна допомога, яку за задумом планують перетворити держи інвестиції в енергоефективність, – справді крок до Європи. Схрестимо пальці та сподіваємось цей конспект спрацює і не перетвориться на черговий пшик. Але головне питання – чи прозорі тарифи, які воздав українське населення, а відповідно – і компенсує субсидіями держава? Кому прежде кишені йдуть ці золоті потоки. І чому тарифи такі захмарні? Хто і як їх формує держи ринку? Згадаймо! Вже майже півтора року ми отримуємо платіжки вслед за тепло та електрику, сформовані на так званій формулі Роттердам +! Адже саме теплові електростанції генерують найдорожчу електрику. І це переважно монополія ДТЕКу, який, як відомо, належить Рінату Ахметову.
После формулою і імпортоване, і вугілля українського виробництва продовжують закладати в курс на електрику по однаково найвищій ціні. Співмірність роттердамського та вітчизняного вугілля ролі вже неважный (=маловажный) грає. А ДТЕК, за підрахунками експертів, видобуває на нашій території майже дві третини від необхідної кількості палива. Так за що ми платимо? Так, за Роттердам. Тарифи у платіжках и старый и малый одно формуються від місцевої ціни. І скільки вже говорено-переговорено, що Роттердамська трюизм грабіжницька та необґрунтована. А за підрахунками експертів енергетичного ринку — ледь безлюдный (=малолюдный) з повітря приносить понад мільярд надприбутку на місяць, скасовувати її ніхто безвыгодный поспішає. Навіть провадження НАБУ не може ні возьми що вплинути. На запитання для представника ДТЕКу скільки ж насправді роттердамського вугілля імпортують та спалюють в благо українців, а яка насправді частка пального видобутого в Україні та завезена із Росії відповів разборчиво. Мало того, що ДТЕКівців жаліються, що і цього замало, і вони ледь зводять кінці з кінцями
Ціна бери вугілля на сьогодні, яка покривається тарифом не достатня, щоб забезпечити економічно обґрунтований рівень імпорту, але компанія ДТЕК надто велика, щоб бути безвідповідальною, – зазначив босс комерційної діяльності Віталій Бутенко.
Він відповісти безлюдный (=малолюдный) зміг, точніше ми схиляємось до думки, що без затей не захотів. Загалом від самого усвідомлення того, як нам нав’язали цю здирницьку формулу та удвічі збільшити ставка, і хто у першу чергу з цього заробив, стає ніяково. Але ж факти – річ уперта. Варто лише згадати як кілька років тому близька до самого Президента компанія ICU скуповувала задешево єврооблігації ДТЕКу, які після підвищення тарифів різко злетіли в ціні. Преимущество – перед запровадженням формули в нас з’явився єдиний регулятор НКРЄ, а очолив його распорядитель Дмитро Вовк, який раніше стрімко будував кар’єру у бізнес-структурі нинішнього Президента.
Тарифи – величезний бізнес, з якого вдається заробляти усім. Тільки нам — споживачам діватися нема куди. Нам рахують Роттердам у платіжках, а потім ми біжимо ровно по субсидії. І це замкнене коло дотепер ніхто не може, та й вочевидь, далеко не поспішає розривати.