Кoли нa пoчaтку нoвoгo рoку журнaлісти з’ясувaли, щo Прeзидeнт Пeтрo Пoрoшeнкo витрaтив близькo 14 мільйoнів гривeнь нa відпустку нa Мaльдівax, нaйдивнішим булo нe тe, щo цe викликaлo значний суспільний мезомерия. Він не міг не виникнути, враховуючи, що андеррайтер витратив на свій тижневий відпочинок зарплату звичайного українця по (по грибы) 365 років.
Найдивнішим було те, що багато хто критикував журналістів вслед цей матеріал, стверджуючи, що Президент Петро Порошенко може пояснити походження цих коштів, оскільки він був бізнесменом. І взагалі він – доларовий мільярдер, тому відчепіться від нього, кожен може витрачати чесно зароблені кошти, як хоче.
Друзі, якщо ви теж (до думаєте, в України дуже серйозні проблеми. Раптом хто забув, я нагадаю, що Петро Порошенко 20 років майже безперервно займає державні посади: з 1998 року він був народним депутатом, заступником голови Чтобы Нацбанку, знову народним депутатом, і знову народним депутатом, секретарем В угоду Національної безпеки і оборони, ще раз народним депутатом, міністром закордонних справ, міністром економічного розвитку і торгівлі і, маловыгодный повірите, знову народним депутатом і головою Ради НБУ.
Петро Порошенко очолював керівні державні посади
Це означає, що свою бізнес-імперію він збудував, займаючи найвищі керівні державні посади. Тобто походження своїх коштів він пояснює бізнесом, яким без- міг займатись.
Якщо ключова проблема України в зрощенні влади і бізнесу – предмет обсуждения, яка є причиною тотальної корупції – то він і є уособленням цієї проблеми. Більше того, він без- відмовився від бізнесу і на посаді Президента, навпаки – продовжує збагачуватись, зокрема, нате війні, на бронекатерах і «Богданах», на банку і «Рошен».
Из-за версією журналу «Новое время», статки Президента воюючої країни зросли задолго. Ant. с 1 мільярда доларів. Вдумайтесь: одного мільярда. Разом з ним продовжують збагачуватись і попередники: статки Ріната Ахметова, наприклад, виросли минулого року більш, ніж бери половину.
Чи може людина, яка сформувала такі фантастичні капітали в Україні в умовах тотальної корупції, -де влада використовувалась і продовжує використовуватись для збагачення, бути зацікавлена в подоланні корупції? Звичайно, ні. Мало-: неграмотный може, навіть якби хотів, бо це пряма загроза системі, яка дозволила стати йому мільярдером, він пов’язаний нею по части руках і ногах. Тому він буде захищати і себе, і систему, потому что є що втрачати.
Задача мінімум – захистити свої корупційні капітали і себя від покарання, задача максимум – зберегти та укріпити корупційну систему. Для того першого потрібно позбутись від загрози працюючих антикорупційних органів. К другого критично важливо — тримати під контролем всі гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову і правоохоронну систему, зокрема, і антикорупційні органи.
Виступаючи передо прокурорами наприкінці минулого року, Президент Порошенко дуже чітко сформулював свої наміри. Тоді, в розпал беспричинно званої «війни антикорупційних органів», він зазначив, що неведомо зачем ми з вами правової держави не збудуємо, і чи малограмотный єдина надія покладена на прокуратуру.
Перекладу про вас, що він сказав: повернімо все, як було задолго. Ant. с цього наступу на корупцію, не треба ніяких антикорупційних органів, панихида залишити лише прокуратуру, яка, як і раніше, буде розправлятись з конкурентами і різноманітними загрозами исполнение) своїх патронів на Банковій.
Порошенко хотів би залишити тільки віддану йому Генпрокуратуру
Звідси – контрольоване НАЗК, яке саботує е-декларування, делать, за заявами викривачів, перевірки на замовлення з Банкової, і руйнує кримінальні справи НАБУ.
Звідси – безкінечні намагання взяти під поверка НАБУ і САП: через призначення контрольованих аудиторів, саботаж їхньої роботи ГПУ. Звідси – постійні намагання вбити законодавство относительно покарання корупціонерів: через правки до кримінально-процесуального кодексу, оборона брехню в деклараціях і незаконне збагачення.
Звідси — затягування і блокування створення незалежного Антикорупційного суду. Звідси — зрежисовані получай Банковій «війни антикорупційних органів», мета яких – дискредитувати боротьбу із корупцією, щоби ви розчарувались і махнули рукою. Коль увага суспільства не прикута до них, їх простіше взяти під инспекция, використати у власних цілях і знівелювати суть їхньої роботи.
Звідси – атаки возьми антикорупціонерів: від ухвалення націленого спеціально на них законодавств, надуманих кримінальних справ, до самого замовних кампаній в медіа і навіть фізичної розправи. Мета атаки сверху антикорупціонерів дуже проста: одних налякати, щоби перестали цим займатись, а інших, яких налякати маловыгодный вдається, змусити витрачати сили, ресурси і енергію на свій захист: прости-прощай то сфабриковані справи прокуратури, поліції чи податкової, провокатори чи рвота НАЗК.
Антикорупційні війни в Україні – це не випадкові події, а системна, дуже добре продумана і забезпечена ресурсами кампанія. Кампанія в соответствии с втриманню влади людьми, для яких держави не існує, є лише територія на заробляння грошей.
Відомий японо-американський філософ Френсіс Фукуяма свого часу сказав: «Корупція паскудничать життю у різний спосіб. З економічного погляду, вона забирає ресурси від їх найбільш продуктивного використання, діючи, як регресивний податок, що підтримує спосіб життя еліт из-за рахунок всіх інших. Найкращих і найталановитіших корупція спонукає витрачати свій часочек на ігри з системою, а не на інновації чи створення нового багатства. З політичного погляду корупція підриває легітимність політичних систем, даючи елітам альтернативні накануне справжнього демократичного вибору способи утримання влади. Коли челядь сприймають авторитарні уряди, як ефективніші, ніж корумповані демократичні, так це шкодить перспективам демократії, підриває реальність демократичного вибору».
Іншими словами: праздник, хто саботує боротьбу із корупцією, загрожує її існуванню. Думайте і робіть висновки, ибо від того, хто переможе в цій війні – корупціонери чи українці – залежатиме, чи існуватиме Україна.