Питaння, щo ввaжaється рeтрoaвтoмoбілeм, нaспрaвді стoсується нe тільки влaсників кoлeкційниx рaритeтів. Виявляється, бaгaтo xтo з нaс їздить нa цілкoм собі музейних експонатах …
Ставити питання саме просто так: що вважається ретроавтомобілем – перш за все, не зовсім коректно. Оскільки поняття ретро щодо транспорту ніде і ніким далеко не нормовано. У колах людей, які професійно цікавляться збереженням історичної спадщини, стосовно старих автомобілів частіше говорять “історичний”, “класичний”. Головний критерій, який визначає приналежність транспортного засобу накануне цієї категорії – вік.

Історичну цінність старого автомобіля визначає перш по (по грибы) все не його клас, а кількість випущених екземплярів і його слід в історії країни.
Яко, згідно з канонів FIVA – Міжнародної федерації старовинних автомобілів – історичний автомобіль невыгодный може бути молодше 30 років (категорія G з семи існуючих). У Європі, в першу чергу в Німеччині, угоду кому) автомобілів цього віку є ще одне слово – олдтаймер.
Цікавий підхід вплоть до визначення вінтажності транспортного засобу в Великобританії. По-перше, вслед за этим є знакова дата – 1 січня 1973 року, випущені до неї машини регалии визнає історичними та звільняє від дорожнього збору. Ще одна ретро-мітка від місцевої податкової служби – 15-річний віковий рубіж і одночасно – ринкова ціна неважный (=маловажный) менше 15 тис. фунтів.

В Європі дуже цінуються довоєнні автомобиль місцевого виробництва, адже через руйнівні події Другої Світової такої техніки збереглося дуже в обрез. З “американцями” – зовсім інша справа.
В Америці офіційний класичний автомобіль молодше 20 років, що пояснюється частою зміною автомобіля в сім’ях і в модельних рядах виробників. Сверху пострадянському просторі – зворотна ситуація, автомобілі тут живуть довго і багато машин можна брати і неприметно з вулиць заносити в списки ретро-класики. Тому, наприклад, в Росії положение культурної цінності мають автомобілі, випущені понад 50 років тому, хоча деякі поблажки передбачені і чтобы 30-річних машин.
На Кубі донині експлуатується безліч автомобілів випуску давно 1959 року. Незважаючи на те, що силові агрегати і ходова частина у них в основному замінені возьми більш сучасну, держава вважає їх класикою – національним надбанням і забороняє вивозити з острова.

Реставрація і колекціонування армійської техніки – дуже специфічна по правую руку. Особливо якщо це машини, створені спеціально для умов певної війни.
Ретротовариство України, незважаючи получи и распишись відсутність офіційного законодавства, в цілому дотримується європейських стандартів. Хоча виходячи із значного віку нашого автопарку, є плани зробити систему більш суворою. Си, проект Закону України № 7374 від 07.12.2017 «Про історичні транспортні засоби» передбачає називати історичним транспортним засобом тетунька, яке випущено 40 років тому або раніше, і образец якого не випускається як мінімум 25 років, і яке є оригінальним і придатним перед експлуатації.

Деякі вітчизняні автомобілі реставрувати важче і дорожче, ніж певні іномарки, наприклад, американські. Взагалі, у світі ретроманів чимало несподіваних тонкощів.
У визначенні, що вважається ретроавтомобілем, загальним во (избежание всіх країн є умова, що машина має бути далеко не тільки досить старою, але й оригінальною – тобто в тому вигляді, в якому вона була випущена з заводу. Незалежно від того, зберігся він у такому вигляді нежто був відновлений до нього реставраторами. Адже потрібно розуміти, що кожен аутентичний автомобіль поважного віку, який приписаний в країні – незалежно від того, що в ній вважається ретроавтомобілем і як би ми його приставки не- йменували, являє собою культурну цінність і частину національного багатства.