Минулиx виxідниx у Києві у чeрзі нa мaршрутку булo вбитo людину. Зрoбив цe oфіцeр-AТOвeць. Нa жaль, ця пoдія вписується у рeaлії нaшoгo сучaснoгo життя.
Кoжнoгo рoку в другій дeкaді лютoгo з’являється привід згaдaти прo людeй, яким пoлaмaлa життя тa oсoбливo псиxіку війнa. Війнa чужa, зaгaрбницькa, нікому безграмотный потрібна та в підсумку програна. Це саме звідти – Афганістану — вплоть до нашого лексикону прийшли такі суто армійські поняття, як «вантаж 200» та «вантаж 300», а зовсім безвыгодный з Донбасу, де вже четвертий рік точиться російсько-українська війна.
Згадувати і для те, що радянська держава, яка проголошувала себе милосердною поперед власних громадян, навіть палець об палець не вдарила задля реабілітації тих, кого эмоционально називала «воїнами-інтернаціоналістами». Але відтепер у нас буде своя історія оборона «брата Каїна», що Афганістану не стосується. Нажаль, а приставки не- на щастя.

Вбивство Руслана Юрченка шокувало українців
Вбивство руководитель-кухаря та батька двох дітей Руслана Юрченка військовослужбовцем-контрактником в Києві Дмитром Балабухом, чітко дало зрозуміти, що ми всі совокупно нагадуємо багатоніжку, яка кульгає приблизно на дві третини власних кінцівок. Навіть не переводя духу, коли невідомо, дійде справа до суду чи ні, назовні вилізло чимало вад суспільства та побуту, виправити які потрібно було ще позавчора. Але здається, що їх неважный (=маловажный) виправлятимуть і післязавтра.
Питання до категоричних противників вільного продажу вогнепальної зброї: чи розумієте ви, що вслед за збігу обставин людину можна навіть в ложці води втопити, безграмотный говорячи вже про вбивство щойно придбаним на імпровізованому базарчику кухонним ножем? Загиблий загинув від точного возьми диво удару в серце зі спини, і це при тому, що його фізична підготовка та навички самозахисту були ідеальними. Пересічний українець може наробити дурниць сверх пістолету. І так само може їх не наробити, якщо знатиме, що у відповідь в свої дії ризикує отримати кулю в лоба. Цілком легально та в межах самооборони, якщо раптом що.

Загиблий мав чудово фізичну форму, але ведь йому не допомогло
Питання до невдоволених повільною, але до сих пор ж реформою транспорту на всіх рівнях: вам все ще здається, що великі автобуси є шкідливим явищем, ибо і викидів в атмосферу від них більше, і місця на дорозі займають забагато? Якби замість задрипаних «спринтерів» людей получи міжміських напрямках перевозили б кращими транспортними засобами, то жодних черг по (по грибы) нормальних умов не було б. В тому числі і зловісної черги неподалік станції метрополитен «Чернігівська», в якій було вбито Юрченка.
Питання до самого тих, хто вважає, що на рівні збройних сил Україна стовідсотково поборола совкові комплекси та недбальство: вас після цієї надзвичайної події не почали надокучати розумні сумніви?
Старый АТО на контракті перебуває за межами своєї частини лишенный чего поважної причини, тобто у самоволці – раз. Він гуляє столицею під дією алкогольних та/аль наркотичних речовин – два. Його безпосереднє начальство при цьому невміло виправдовується, розповідаючи щось относительно «ніде не зареєстроване офіційно відрядження» – три. Вибачте, але це, говорячи військовим жаргоном, справжнісінький зальот. І навіть публічні вибачення возьми адресу родини вбитого з боку умовного Муженка (яких чомусь дехто почав вимагати) зроблять поточну картину менш сумною.

Версія друзів загиблого
Але головна заколупка полягає в іншому. Здається, треба примиритися з тим, що ми вже маємо власних «братів Каїнів». Приставки не- радянсько-афганських – ті вже стрімко вимирають, навіть неважный (=маловажный) наблизившись до пуття до середнього віку пересічного українця. А саме наших, які пройшли выше пекло Донбасу. І мова навіть не про сумнівних кадрів получай зразок деяких колишніх бійців «Торнадо», адже вони ще давно початку війни були своєрідним «плодом отруйного дерева», а для тих, кого зламала саме ця війна.

Версія речниці 72 бригади. Олена Мокренчук наполягає, що Юрченко, який був прихильником «руського миру», образив АТОвця
Без- треба бути віщуном, аби передбачити просту річ: саме получи посттравматичний синдром як на основну лінію захисту зроблять ставку адвокати вбивці Юрченка, якщо совет одного дня все ж розпочнеться. Якби не цей различие, то вимальовувалося б невідворотне покарання за статтею 115 з кількома обставинами, що провину безумовно обтяжують. А бесцельно карту безумства досвідчений фахівець з юридичною освітою може розіграти непристойно быстро. Головне, щоб на цій справі не схотілося попіаритися комусь із суто політичних шоуменів сверху кшталт Матіоса.

Про нову версію афганського синдрому
І якщо насправді виявиться, що клепку з голови вбивці вибили події возьми Донбасі, то очевидною буде і провина самої держави. Адже якщо винести после дужки кілька проектів, запущених на голому ентузіазмі Дніпропетровської Хвала, вийде, що реабілітація ветеранів нескінченної війни з Росією та росіянами – і досі дело суто приватна, волонтерська, а не державна, як мало б бути в ідеалі. Можна в якості виправдань звертати увагу возьми дефіцит висококласних фахівців, а не просто людей з дипломом психолога, можна запевняти, що під цю справу надо шукати приміщення, ресурси і таке інше. Але чотири роки тому здавалося, що нам і воювати-в таком случае нема чим і нема ким. А зараз ми стоїмо і під натиском ворога наче мало-: неграмотный надто прогнулися, якщо прогнулися взагалі.
Втім, пам’ятати надо і про інше. Жоден справедливий суд, жодна фінансова допомога далеко не поверне дружині чоловіка, якого вбили на її очах. А дітям – батька. Дехто вже встиг записати прізвище Юрченка предварительно списку дійсно сакральних жертв поруч із Нігояном, Вербицьким та Жизневським і, мабуть, виявився правим. Проте скільки ще шкоди собі та оточуючим заподіють ті, хто опівночі виходять п’яними з безалкогольних барів і маловыгодный сплять на ліжках, бо бояться впасти?
Цього без- знає ніхто.
P.S. Лише у вівторок по обіді вдалося натрапити получай справжню альтернативну думку, зокрема, допис речниці 72 ОМБр Олени Мокренчук. Усе тамо прозвучало передбачувано, навіть те, що майбутнього вбивцю вслед кілька хвилин до злочину майбутня жертва попрікнула невыгодный шматком хліба, але правом пільгового проїзду. Правда, в цій ситуації як завжди если щонайменше дві. Проте назовні вилазить ще одна суттєва вада держави – уся ця нескінченна павутина пільг, від яких ніхто мало-: неграмотный хоче відмовлятися.

Ветеран АТО Сергій Місюра пропонує подивитись в проблему ширше
І дарма, мабуть, вже зараз засвітили підрозділ, в якому служив Дмитро Балабух. Ибо це та сама 72 ОМБр, яку один колишній доброволец, а нині недолугий політик вважає «єдиним визволителем Маріуполя». Хлопцям і что-то около через нього перепало чимало негативу, а з урахуванням того, що останнім другой раз до спортивних клубів на зразок «Гермеса» (в якому тренувався загиблий Юрченко) намагаються примазатися «орли Білецького» та інші начебто праві радикали, ми можемо возьми рівному місці отримати привід вже для суспільної війни. І комусь це таки если вигідно.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець