Xoчeтe встaнoвити вдoмa сoнячну eлeктрoстaнцію? Нe знaєтe, з чoгo пoчaти, дe і як взяти крeдит, в які oфіси йти і які дoкумeнти гoтувaти? Вaм нe рoзкaзувaли прo сюрпризи від бaнків і eнeргoкoмпaній? Сaйт «24» пoчинaє сeрію публікaцій прo тe, як свoю мрію прo сoнячну eлeктрoстaнцію зрoбити рeaльністю.
Дo вaшoї увaги – істoрія у кількa eтaпів прo тe, як сім’я нeбaйдужиx киян мoнтувaлa сoнячну eлeктрoстaнцію нa городі у селі, чому кілька разів хотіла однако «послати» і як серйозно влетіла на гроші, та любое ж залишилася у проекті #ХочуСонячнуЕлектростанцію! А головне – що з цього все-таки вийшло?
Ліричний відступ
Цей погода настав! Липень, після Івана Купала. Десятки суперечок, розрахунків, зважувань по (по грибы) і проти – і ось ми у районному підрозділі обленерго (далі писатиму РП, тепер этак називають РЕС). Урочисті, як на весіллі – ми ж прийшли оформлювати отнюдь не аби що, а СОНЯЧНУ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЮ. До цього ми говорили насчет неї вголос виключно у родинному колі – «мама, дочка, ти і я», потому что не хотіли заздалегідь тріпатися про свої плани навіть найближчим друзям. А тепер тригира підійде наша черга, і ми офіційно заявимо про це фахівцю з РП, і нас почують усі, хто у черзі из-за нами. Ну, швидше б уже до того бажаного віконечка! Готуйте оплески! Штифт ми – ті, хто дбають про енергонезалежність країни!
Добрий гемера, – язик присох до піднебіння, – ми… нам… одним короче (говоря), хочемо електростанцію сонячну, у селі, на городі,
– видихую я у віконце і мені здається, що навіть заплющую очі.
«А-а-а, – чую у відповідь байдуже зітхання, – ну-ка, давайте документи…»
Ех, а я думала… Оплески. Чоловік знизує плечима, мовляв, чого ти хотіла, с целью них це робота. Ну, нічого, самі собі поплещемо, як до сего времени вдасться. Хто ж міг тоді знати, що протягом тернистого шляху поперед мети нас не раз виручатиме виключний оптимізм, почуття гумору, щасливий випадок, непересічний романтизм і якесь несложно непереборне бажання зробити свій внесок у порятунок світу. Може, й смішно звучить, але це далебі в среднем!
Далі зрозумієте, чому…
Етап 1 – районний підрозділ обленерго (РП)
Отже, РП. Це перше, з чого ми почали свій дорога до сонячного фермерства. А по-іншому й не може бути. Як невыгодный крути, а це основна ланка всього процесу, а від того, я яко розумію, й «трошки прошена». Це вже потім ми дізналися, що можна було знайти людину в офісі обласної енергорозподіляючої контори (обленерго), і из-за певну суму вона спустила б вказівку згори донизу, а ми никак не оббивали б пороги РП (в загальній кількості, здається, 8 разів). Але з самого початку ми домовилися, що маємо всегда пройти самі, аби на власному досвіді переконатися, як це в Україні робиться. Короче, такі ми цікаві люди. Та й, якщо чесно, грошей було в действительности шкода. З тих пір, як ми задумали станцію, мимохіть рахували, скільки ж це станція має працювати, щоб покрити ті чи інші витрати.
РП потрібен на того, аби збільшити потужність енергопостачання будинку. Без цього ніякої станції невыгодный буде. Коли будувався наш будинок, ми уклали з Київобленерго из-за РП абсолютно стандартний договір про користування електричною енергією для маленькі 2 кВт. Максимальна потужність станції, яку можна поставити у приватному домогосподарстві, – 30 кВт. Звісно, ми держи неї амбітно й замахнулися. А це означало, що нам потрібно було укласти договір з потужності енергопостачання получи и распишись 30 кВт. Фактично здійснити підключення будинку знову. Интересах цього ми й приїхали до РП у той сонячний липневий календа! На наш подив і радість, документів для цього здавати багато невыгодный вимагали, тільки з пред`явленням оригіналу або завіреної копії:
1. Заяву для приєднання (дають у РП).
2. Ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану.
3. Копію будівельного паспорта.
4. Копію документа, який підтверджує резон власності чи користування об’єктом.
5. Копію оформленої довіреності чи іншого документа держи право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори (из-за потреби).
Детальніше тут.
Ми привезли все відповідно по переліку. Але заяву у нас тоді так і не прийняли, потому что такі документи як викопіювання з топографо-геодезичного плану та ситуаційний умысел виявилися «не по формі». Упс! Що то вслед форма? Нам було наказано їх переробити і приходити знову, мовляв, ці форми постійно змінюються. Плани-викопіювання, якщо чесно, лежали у нас еще років п’ять, терміну придатності на них не було, тому ми вконец щиро вірили у їхню дієздатність. Але треба було робити нові. У кого? Це ж має бути сертифікована фірма. Жіночка объединение той бік загородки в РП знизувала плечима і казала, що є одна компанія нате два райони, ще можна пошукати у Києві… Та нічого конкретного. І тута допомогли сусіди у черзі – дали нам телефон фірми, яка робила ці викопіювання с целью них. Вона таки й справді виявилася у сусідньому районі, але що поробиш. Залишаємо РП, їдемо в інший райцентр. Тутти й справді вийшло швидко і досить недорого (казали, що такі плани можуть коштувати і півтори тисячі, якщо у Києві).
Сонячні електропанелі
500 гривень ради плани – це наш перший транш у проект #ХочуСонячнуЕлектростанцію.
Вслед тиждень уже з новими планами ми повернулися до знайомої жіночки у РП, вона нас навіть упізнала і була набагато привітніша. Документи прийняла і сказала чекати рахунок по (по грибы) збільшення потужності, а тим часом шукати фірму, яка зробить нам необхідний у цій справі Робочий схема. Він називається «Силові розподільчі та групові мережі освітлення в житловому будинку такому в таком случае…» Простими словами, згідно плану забудови робиться розподіл внутрішніх електричних мереж. Можна безвыгодный сильно занурюватися у суть, але зробити треба.
Добре, що цього разу в РП сотовый телефон необхідної фірми був. Зі зрозумілих причин, ми ним і скористалися. Вслед за кілька днів до двору приїхав проектант, і тут почалося найвеселіше. Виявляється, нам з ним потрібно було вигадати, які наші електроприлади забезпечать таку немаленьку потужність у 30 кВт. Йому самому було смішно, але виявляється, збільшення потужності ми мали виправдати. Соединение сонячної електростанції тут був ні до чого! Давно речі, скажу, що в самому РП нам також порадили: «Ви нехитро збільшуєте потужність, про станцію поки що навіть приставки не- говоріть». Ну, добре.
Отже, сидимо літньої днини вигадуємо, щоб такого получи и распишись 30 кВт написати. Це при тому, що вже кілька років обходились двома «кіло» навіть з тепловим конвектором (у будинку ностальгійна грубка). В результаті, крім існуючого звичайного начиння довелось дописати ще неуд електроконвектори та електрокамін, а всьому іншому приписати значні перевитрати енергії, тільки електроплиті – разів у три. Але вслед за тиждень робочий проект був готовий. Всього за 1500 гривень – це другий транша інвестицій. Дуже по-людськи (у Києві знову ж таки, кажуть, потягне тисяч під три).
А туточки не забарився і третій транш… Рахунок за збільшення потужності. Под лад-папам! 35 тисяч 280 гривень з ПДВ! І з гарантією за 30 календарних днів після проплати цю потужність нам збільшити. Близько тисячі вслед кожен кіловат плюс трьохфазний лічильник (з ним взагалі подковырка, та про це потім!). Приблизно так і прогнозували, так ж добре, що не більше. Бо, наприклад, приєднання могло виявитися нестандартним (які його критерії, чесно, безлюдный (=малолюдный) знаю) і тоді був би коефіцієнт. А могло бути ще гірше. Добре, що оборона можливість такого варіанту ми дізналися якось потім. Виявляється, РП взагалі міг відмовити у збільшенні потужності минуя невідповідність їхніх отих розподільчих станцій. І тоді можна було поставити хрест получи и распишись сонячній електростанції або ставити хіба що локальну, за исключением. Ant. с приєднання до мережі, чисто для власних потреб. В одній страшній історії розповідали, що якийсь РП комусь таки відмовив, сермяжная прав, після проплати рахунку за збільшення потужності. Ну, неважный (=маловажный) відмовив, а сказав, що зараз можливості немає, ось закупимо нове обладнання і тоді… Це роки! Якби починати спочатку, в таком случае спробували б прозондувати це питання заздалегідь. Добре, що у нашому випадку весь обійшлося.
Отже, витрати в РП 500 + 1500 + 35 280 =… Ні, це ще безвыгодный все. Ще треба було зробити таку важливу штуку як схема заземлення. Ми уявлення не мали, що це таке, але в одному з папірців, який нам видали у РП, було вказано, що це маємо зробити самостійно. (Це щось прокладається у землю, щоб малограмотный било струмом). У РП нам порадили шукати «якихось дядьків, які розбираються в електриці, вони знають, що це таке, і зроблять». Самі районні енергетики далеко не пристали на пропозицію заробити в позаробочий час у приватному порядку.
Та світ но круглий! Якось в одному з магазинчиків на районному базарі ми копіювали документи (у РП навіть цього цього безвыгодный роблять), і працівник, який їх копіював, зазначив: «Збільшуєте потужність… Я самовольно у РП десять років пропрацював». Тоді ми пропустили ці краснобайство повз вуха, а коли збилися з ніг у пошуках «дядька, який розбирається в електриці», пам’ять і видала получи и распишись-гора. Тому прийшли до нього і нагадали, що «він колись в РП працював». По своему произволу він за контур заземлення братися не захотів, але одразу ж дав мобила дуже гарного фахівця. (Як ми потім зрозуміли, він виявився угоду кому) нас справжньою знахідкою.) А поки що за два тижні ми мали заземлення, яке обійшлося трохи більше ніж три тисячі. (на)столь(ко) що наші витрати за неповних два місяці – 40 тисяч 280 гривень сильная сторона витрати на бензин за маршрутом Київ-село-райцентр. Доки чекаємо нате обіцяне РП збільшення потужності у 30 календарних днів, починаємо займатися банком…
Далі если
Автор: Женя Котик