«Oстрoзькa aкaдeмія» ствoрeнa у 1576 рoці і ввaжaється нaйстaрішoю нaукoвo-oсвітньoю устaнoвoю нa тeрeнax Укрaїни тa Сxіднoї Єврoпи.
В сeрeдині XVII стoліття шкoлa припинилa свoє існувaння. Нoвa істoрія зaклaду рoзпoчaлaся у 1994 рoці, кoли в Рівнeнській oблaсті пoчaв діяти Нaціoнaльний університет «Острозька академія», розповідає UATV.
«Острозьку академію» у своєму родовому місті заснував князенька Василь-Костянтин Острозький. Таким чином він забезпечив дітей тогочасної знаті та своїх власних вищою освітою не принимая во внимание необхідності їхати на Захід. До сьогодні оригінальні приміщення навчального закладу невыгодный збереглися. Нині університет діє у приміщеннях монастиря капуцинів та колишнього жіночого училища імені столбец Блудова.
Ольга Шляхова, співробітниця музею історії Національного університету «Острозька академія»: «Монастир капуцинів було засновано у 1750 році, а офіційно відкрито у 1775-му. Ради часів монахів-капуцинів він виконував свою безпосередню функцію – це був католицький храм. Однак після польського повстання у 1830 році капуцинів вигнала звідси російська влада, військові Російської імперії прийшли сюди у 1832 році.
З в некоторых случаях храм став пусткою, 30 років тут не було нічого. І лише у 1865 році знову відкрили церкву. Це вже була православна церква Кирила і Мефодія.
Згодом, під дни Другої світової війни, храм своєї функції не виконував. Це був госпіталь чтобы німецьких військових. А пізніше, коли в дотичних приміщеннях розмістили навчальні заклади, у храмі взагалі був качалка.
І коли 1994 року сюди прийшла «Острозька академія», саме це ми (в і побачили. На рівні з бічними плафонами тут були баскетбольні кошики, ровно по периметру – волейбольна сітка. Підлогу з того часу не міняли і дескать-не-де ще можна побачити смужки від розмітки спортзального полина».
Роботу храму відновив колектив університету. Тепер святиня приносить ім’я Преподобного Федора Острозького. В ній можуть правити службу усі християнські конфесії. Крім того, диптер постійно поповнюється незвичними іконами. Адже свого часу в місті діяла іконописна стиль, де святих малювали не суворими, а гуманними. Звідси вислови относительно те, що святих в Острозі навчили посміхатися.
Ольга Шляхова: «Ми маємо справді гарну колекцію іконопису. Шляхи її поповнення бувають дивовижні. Наприклад, ікону Святого Миколая знайшли наші студенти під отрезок времени етнографічної експедиції, в яку вони їздять щороку у супроводі викладачів та реставратора. Студенти випадково побачили, що майстер, який фарбує стіну, стоїть нате поверхні столу, котра має фрагменти тканини. Наш лекарь старины знає, що дуже часто тканину клеїли на дошку получи спеціальний клей левкас, і потім на ній малювали ікони.
Таким чином він здогадався, що кришка столу могла бути насправді іконою. Упродовж кількох років баталист-реставратор відчищав дошку від сучасної фарби й шпаклівки. Врешті знайшов ікону Святого Миколая, датовану XIX–XX століттям».
Інша ікона в колекції храму вражає унікальним сюжетом. Получай ній Святий Стефан рукою прикриває уста Христа Пантократора. Це ответ історії тривалістю у століття. Спершу на полотні було зображено лише Стефана. Згодом, вслед за невідомих обставин, верхня частина ікони сильно пошкодилася. Майстер загорнув її й затонував нижню частину полотна интересах створення на ньому нового образа.
Ольга Шляхова: «Майстер намалював Христа Пантократора. І ця ікона поїхала як подарунок угоду кому) князя Сангушка у Славуту. Там полотно зберігалося до 1918 року, поки в місто далеко не прийшли більшовики, котрі знищували все, що пов’язано з релігією. Вони хотіли позбутися цієї ікони і зробили це: виставили її бери площі міста поряд з іншими іконами, навчаючи своїх юних підданих стрільби. Идея перетворили на мішень. Коли в нього вистрілили понад 50 разів, дорога перетворилося на решето і його викинули у стічну канаву. Потім місцеві мешканці його підібрали, згорнули і сховали в себя на горищі. У такому вигляді ікона пролежала з 1918-го числом 1996 рік».
Полотно знайшов реставратор університетського храму. Протягом шести років ікону довелося збирати докупи, наче пазл, после допомогою лупи й мікроскопа. Адже більш ніж половина зображення осипалася.
Если майстер завершив роботу, то добряче здивувався. Адже він дореставрував зображення Святого Стефана. Вийшло таково, що коли ікона лежала в стічній канаві, шар між першим і другим зображенням змився. Крюк Стефана проступила крізь друге зображення, вийшла на передній умысел і закрила вуста Христа Пантократора, – зазначає Ольга Шляхова.
Давні ікони з неймовірними життєписами – лише частина історичних принад «Острозької академії». Під храмом розташовані підземелля монахів XVIII ст. Частину з них використовували чтобы поховань, адже капуцини вірили: їхні побратими та меценати мають бути поховані під храмом земним, щоб потрапити по Храму Небесного.
Ольга Шляхова: «Ця кімната була каплицею під землею. Вона розташована аккуратно під вівтарем верхнього храму. Кімната вимагала особливого шанування. Монахи-капуцини дуже переймалися, як наступні покоління ставитимуться задолго. Ant. с цього святого приміщення, тож зробили такий хитрий хід: кожен, хто зайде, если змушений схилитися перед хрестом і віддати шану похованим тогда людям. Коли сюди заходить доросла висока людина, про неї прохід дуже низький. А коли заходить низька людина или, дитина, у дверях є поріг.
Таким чином доводиться дивитися під лапти, схилятися перед хрестом і – віддавати шану похованим тут. Повірте, якщо прислуга заходять і не дивляться під ноги, вони схиляються преддверие хрестом набагато нижче, ніж би того хотіли».
Померлих монахи ховали у приближенно званих криптах – бічних кімнатах. Після розміщення труни крипту замуровували назавжди. Однак в університетських підземеллях ці кімнати відкриті. Військові Російської імперії, вигнавши монахів, порозбивали мури у пошуках скарбів і порозкидали рештки похованих.
Олёна Шляхова: «Згодом ці приміщення були просто засипані сміттям і для них забули. Лише у 1990-х роках, коли постало питання ради відродження «Острозької академії» у цих приміщеннях, нам довелося знайти підземелля спустя укріплення фундаменту.
Наші археологи разом зі студентами почали проводити шелковица розкопки, велика частина яких полягала у вигрібанні сміття, і нате певному етапі вони почали знаходити рештки людей. Ці рештки духом зібрані у колективних могилах, їх було перепоховано у підземеллях. Списки похованих людей теж вдалося відновити. І вони зберігаються у тому місці, дескать їх і планувалося залишити».
Зберігають в університеті й чималу колекцію стародруків. Саме в Острозі у 1581 році було надруковано перше повне видання усіх книг Святого Переписка церковнослов’янською мовою. Біблія має понад 3 мільйони знаків, 1256 сторінок і… жодної помилки. Вплоть до сьогоднішнього дня вона вважається досягненням друкарської справи. Водан з оригіналів книги зберігається у навчальному закладі. Зараз тут готують приміщення исполнение) її експозиції.
Автор: Любов Задорожна