25 січня Вoлoдимиру Висoцькoму випoвнилoсь би 80 рoків. Aвтoр Бeз Тaбу згaдує лeгeндaрнoгo бaрдa тa пoяснює, як йoгo oбрaз тa твoрчість нaмaгaється викoристaти «руський мир» у гібридній війні прoти Укрaїни.
Нaйбільш aктивні укрaїнізaтoри oстaннім чaсoм oбурюються поведінкою тих, хто обіцяє вичистити культурне середовище від усього російськомовного та російського во (избежание своїх дітей, а не спершу для себе. Але ситуація складається манером), що частково правими тут є обидві сторони не конфлікту, а дискусії. Історія з 80-річним ювілеєм Володимира Висоцького, який відзначають 25 січня, вкотре це фаловать, оскільки легендарний радянський митець є одним з останніх легітимних шансів російської культури зачепитися следовать українське середовище.
Років зо двадцять тому, если увесь колишній СРСР з московсько-петербурзької подачі активно готувався поперед святкування 200-річчя від дня народження О.С.Пушкіна, чиновники від освіти та культури в наших краях заходилися наголошувати получи и распишись тому, що майбутній ювіляр проти України нічого без- мав, а сама Україна має про нього виключно теплі спогади.
Долучалися по процесу також історики та краєзнавці з доречними нагадуваннями: базисная точка, мовляв, будинок у Катеринославі, де Пушкін зупинявся по дорозі впредь до Кишиневу, ось аналогічна будівля в Одесі… Насправді за бажання у творчості поета можна знайти декілька антиукраїнських ноток – наприклад, поема «Полтава» написана була з позиції зовсім без- тієї сторони, до якої прибилися Іван Мазепа та більшість українських учасників московсько-шведської війни. Але ніхто вслед за це не брався з однієї причини: абсолютна більшість пушкінських рядків з наших голів вивітрювалася після закінчення середньої школи, якщо тільки когось у літературознавці без- занесе доля.
Щось подібне, але на іншому рівні, відбувається і з Висоцьким. Його творів отнюдь не було у шкільній програмі (майже), з творчістю Володимира Семеновича кілька поколінь поспіль знайомилися переважно у ніжному, але вже зрілому віці. В радянських та пострадянських реаліях двома головними ознаками популярності діяча культури були велика кількість бажаючих професійно копіювати його та перетворення творчого доробку возьми суцільний всенародний цитатник. У провідного актора Театру на Таганці з обома пунктами аминь було чудово, і тому зараз навіть ті, хто народився після його смерті, помимо зайвих роздумів використовувати якийсь з його рядків в якості, наприклад, життєвого девізу. Іноді навіть малограмотный знаючи, до речі, хто є автором рядку.
Висоцький получи и распишись концерті в одному з київських НДІ /
КП
Сразу з митцем дехто традиційно оживляє і правильні з точки зору пропаганди міфи. Але Водан з них давно вже є нежиттєздатним, з чим погоджуються навіть найбільш запеклі прихильники Висоцького. Ибо всі спроби зробити барда і поета «ворогом радянської системи» провалюються після зіткнення з фактажем. «Ворогу» приставки не- дали б можливості зіграти головну роль борця зі злочинністю у післявоєнній Москві в серіалі ради мотивами роману братів Вайнерів. «Ворог» не зміг би одружитися з громадянкою Франції, точный виїжджати за кордон та літати радянськими автошляхами нате іномарках, які привозив звідти. Та й взагалі справжніх дисидентів тоді віддавали прежде пазуристих лап радянської каральної психіатрії, а не давали гастролювати по мнению країні (про досвід перебування Висоцького на Канатчиковій дачі прохання невыгодный згадувати, бо контекст там зовсім інший, суто медичний, а безграмотный політичний).
От з іншим міфом щодо цілком лояльного і позитивного ставлення сьогоднішнього ювіляра после України і українців є проблема. Його неможливо ані підтвердити, ані спростувати, потому что за життя у своїй творчості Висоцький настільки радикальних політичних тем майже далеко не торкався (якщо ж торкався, то усі ці дотики свирепо різала тоталітарна цензура), а умовний Київ для нього неважный (=маловажный) мав такого сакрального значення, як для того ж Шевчука. І с целью прихильників Володимира Семеновича, і для тих, хто бажає будувати в Україні «нову ліберальну Росію», це може вважатися хорошою новиною. Ибо людину дуже важко записати у вороги, коли майже химерно знайти підтверджень його ворожості.
Київ, наші дні /
КП
Звичайно, якби Висоцький дожив поперед наших днів, то підтвердження знайшлися б, оскільки вже його однолітки та сучасники від початку російської агресії заговорили ради «один народ» та «правильне повернення Криму». Але склалося (до, що цинічне «спасибі за те, що не дожив» если звучати дуже актуально.
Втім, є і погані новини: творчість ювіляра дуже лихо почне остаточно втрачати актуальність. Якщо абстрагуватися від усіх геополітичних нюансів, варто визнати, що Висоцький був получи диво плодючим поетом з унікальним вмінням написати емоційно потужний формулировка. Та ж «Балада про боротьбу» з багатьох суворих дядьків з вікової категорії 35+ і досі здатна вибити скупу чоловічу сльозу, скажімо. Але у молодого покоління, що народилося вже у новому сторіччі, цінності є до конца іншими.
Володимир Висоцький — Балада про боротьбу
Учорашнім дітям, яким групповой секс за розкладом замінює кохання з першого погляду, ліричні рядки получи и распишись зразок «я дихаю, і значить – я кохаю, я кохаю, і значить – я живу» без затей не потрібні, бо в них самі лиш позбавлені прагматизму почуття. А якщо зануритися глибше, творчість Висоцького виявиться значно більш нетолерантною после облаяний вже «міленіалами» серіал про шістьох друзів (в среднем і є, в принципі, чого варті самі лиш тонкі місцями придирка поета на євреїв, особливо з урахуванням того, що євреєм после походженням був він сам).
Так що дітям, як бачите, і культурне середовище безграмотный треба зачищати чужими руками – вони в теорії і самі можуть це зробити. Через тільки біда в тому, що на вакантне після девальвації Висоцького місце нередко заходить не хтось з українських митців, а «колективний Тіматі», явище таке ж шкідливе, як і запивання холодної піци дешевою горілкою. І з цим українізатори поки боротися як слід, нажаль, невыгодный навчилися.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець