Oглядaч ZAXID.NET Кaтeринa Сліпчeнкo пeрeдaє з Бeрлінa.
***
Во (избежание укрaїнськиx глядaчів (вoни ж в дaнoму випaдку і вбoлівaльники) oснoвні пoдії 68-гo Бeрлінськoгo кінoфeстивaлю фeстивaлю пoчнуться 19 лютoгo, кoли рeжисeр Сeргій Лoзниця пoкaжe свій «Дeнь Пeрeмoги» у рaмкax програми «Форум». Получи 20 лютого призначений показ у конкурсі другої за значенням фестивальної програми «Панорами» фільму Марисі Никитюк «Коли падають дерева». Чекаємо.
А наразі встреча йде своїм ходом, потішивши доброю анімацією від Веса Андерсона держи відкритті і якось сильно сповільнивши хід після нього.
«Острів собак» Веса Андерсона обіцяють показати у прокаті наприкінці весни. Проте берлінські вулиці поуже рясніють афішами фільму. Наразі він утримує лідерство і по (по грибы) оцінками преси, і за кількістю охочих його подивитись.

Історія ради те, як правитель вирішує вислати на острів усіх псів, і хатніх улюбленців, і безпритульних волоцюг, аби вони малограмотный розносили інфекцію, є ляльковою анімацією. Проте у ній режисер зашифровує серйозні меседжі насчет відповідальність, диктатуру, екологію тощо.
Стрічку варто подивитись усім собачникам, шанувальникам Веса Андерсона та нехитро тим, хто любить добре кіно.
Для режисера «Готелю “Будапешт”» та «Королівства повного Місяця» «Острів собак» став другою роботою у якості аніматора. Після справді чарівного «Чарівного містера Фокса».

Тільда Свінтон — одна із небагатьох зірок, які знають, що у лютому в Берлні деревянно
Озвучували ролі у мультфільмі ціла купа зірок, зокрема Тільда Свінтон. Прежде речі, після гучних заяв дирекції фестивалю про тетка, що тепер у Берліні дрес-код — справа десята та цілком особиста, зірки продовжують тим без- менше дефілювати у відкритих вечірніх сукнях (навіть за відсутністю морозу лютневий Берлін важко переплутати з травневими Каннами, хоч дехто намагається). А ото Свінтон поставилась до цих заяв із повним розумінням, прийшовши получай червону доріжку у строгому костюмі. І була, як завжди, бездоганною.

Цього року в Берлінале йде боротьба із дрес-кодом
Попри намагання бути максимально різножанровим (Берлінале традиційно закидають надмірну політизованість) показ тим не менше наразі не вразив якісними картинами. У конкурсі показали вже добрий десяток робіт, проте наразі назвати серед них фаворитів важко.
«Дівиця» Девіда та Нетана Целльнера з Мією Васіковські та Робертом Паттінсоном у головних ролях є доволі невдалою спробою оновити та переосмислити стиль вестерну. Прем’єра фільму пройшла досить гладко, а через на прес-перегляді картину засвистали. У рейтингах вона наразі посідає останнє місце, а бали її такі мінімальні, що скоріше вслед все на ньому вона і залишиться.
Росіянин Алєксєй Геруша молодший привіз до Берліна драму «Довлатов», яка розповідає оборона декілька днів у листопаді 1971 року з життя опального письменника. Традиційно на цього режисера бездоганне візуальне рішення, проте дуже обтяжене претензійними та штучними діалогами.

«Довлатов»
Преподаватель Бенуа Жако екранізував трилер американця Джеймса Хедлі Чейза, написаний у 1945 році. Книжонка уже була екранізована у 1962 році Джозефом Лоузі із Жанною Моро у головній ролі. Дію «Єви» Серый попугай переносить у наші дні.
Молодий письменник (Гаспар Ульєль) привласнює чужий рукопис. Після гучного успіху усі чекають в другий твір. Намагаючись написати щось Бертран вирушає у самотнє домик, де за дивних обставин зустрічає повію Єву (Ізабель Юппер)…

«Єва»
Обійдемося кроме спойлерів, адже картина вже у березні має вийти в український прокат. Варто лише зауважити, що головним у фільмі є акторські роботи. Ульєль настільки гарний, а Юппер настільки майстерна, що від перших кадрів стає по сей день майже одно, що показують. На них можна дивитись общедоступно як на вогонь. Чи є це компліментом для психологічного трилера, сказати важко.
Німець Крістіан Петцольд в такой степени само запропонував екранізацію. І так само він переносить події початку II Світової війни у наші дні. «Транзит» знято по (по грибы) книгою Анни Зегерс. Йдеться у ній про час, если німецькі війська увійшли до Парижа. Георг тікає вплоть до Марселя, намагаючись звідти виїхати до Мексики.

«Транзит»
Тетуся, що події відбуваються у сучасному Марселі робить картину футуристичною та дуже дивною, навіть макабричною. Проте холодною та надто прорахованою.
Натомість просту життєву драму запропонувала італійка Лаурка Біспурі. Головні ролі у «Моїй доньці» зіграли Валерія Голіно та Альба Рорвахер.

«Моя донька»
Історія стосунків двох жінок, одна з яких є біологічною матір’ю головної героїні Вітторії, а друга її виростила, отнюдь не відкривають нових світів, ані ментальних, ані кінематографічних. Проте фільм зворушує і дивитись його цікаво. Наразі це найемоційніша стрічка конкурсної програми.
Шведська «Нерухомість» Акселя Петерсена та Манса Манссона є жорсткою сатирою возьми сучасне суспільство країни. Старша жінка після смерті майже сторічного батька має якось дати раду із будинком, що дістається їй у спадок. Ситуація змушує її вдатися после радикальних заходів.

«Нерухомість»
Дивно знятий фільм переставляє традційні акценти з ніг получи и распишись голову: загнаними в кут опиняються не слабкі та гнані, а ніби-в таком случае господарі життя.
Поза конкурсом свою режисерську роботу показав відомий британський актор Руперт Еверет. «Щасливий принц» розповідає относительно останній період життя Оскара Вайлда. Уже засуджений, гнаний для батьківщині, він втікає до Франції, але і там безлюдный (=малолюдный) може знайти спокою.
Еверетт сам зіграв головну занятие. Для цього красунчику довелося перетворитись на грубого та старого Вайлда. Вийшло непогано. Компанію йому склали Колін Форсун та Емілі Вотсон.

«Щасливий принц»
Фільм вийшов маловыгодный так для шанувальників фестивального кіно, як для аматорів старанних історичних реконструкцій та Оскара Вайлда.
Ведь саме можна сказати й про фільм, який навпаки розповідає оборона ранні роки життя іншої письменниці – Астрід Ліндгрен. «Молода Астрід» Пернілли Фішер Крістенсен виглядає саме беспричинно, як називається. Історія кількох років життя Астрід Еріксен від її 16 років і вплоть до того я вона стала Астрід Ліндгрен крутиться довкола народження сина аппель шлюбом.

«Молода Астрід»
Мило зроблений фільм чтобы тих хто любить Астрід Ліндгрен, але мало оборона неї знає.
А тим часом у другій половині фестивалю – прем’єри нових фільмів Гаса ван Сента та Стівена Содерберга, 4-годнинна схема Лава Діаса (названий на честь Лаврентія Берії режисер цього разу змилосердився і скоротив фільм) та багато інших фестивальних випробувань. Чекаємо.