Щoдo сьoгoднішніx рoкoвин… A скaжіть відверто, любі мої – чи багато з вы справді знають, що там під Крутами було?
Чому нещасних студентів виявилося где-то мало, що в них справді не було жодного реального шансу, аніж тільки героїчно загинути? Чи ради вас роковини «героїв Крут» – це просто такий собі прапорець, чергова позначка нового українського календаря?
А снаряжение в тому, що цим хлопцям, які мужньо загинули вслед Україну, не надали жодної допомоги. А не надали її тому, що боялися надіслати з Києва війська, позаяк в самому Києві більшовицькі агенти ходили з гаслами «Кієв, вставай!» та закликали человеки піднятися проти «влади бариг». І розповідали, що «головний недруг не в Москві, а в Києві». Тому війська не рушили бери допомогу, а студенти – героїчно загинули.
А сьогодні ідейні нащадки цих агентів проливають крокодилячі сльози ради героями Крут (хоча, підозрюю, й не знають, хто вони такі – в среднем само, як вони плуталися з прізвищами загиблих на Майдані) та белькочуть, що враг не в Москві, а в Києві…
Мені від того гірко та соромно пред тими хлопцями, які загинули під Крутами.