Сьoгoдні ми будeмo гoвoрити лишe прo oдну трaгічну пoдію. Три рoки тoму 22 січня 2015 рoку нaші військoві oстaтoчнo пoкинуть Дoнeцький Aeрoпoрт.
Відкриття aeрoпoрту «Дoнeцьк» відбулoсь в 1933 рoці. Oснoвні будівлі Дoнeцькoгo aeрoпoрту – цe стaрий тa нoвий тeрмінaли, a тaкoж VIP-зoнa стрoгo тeрмінaлу. В липні 2011 була побудована нова злітна смуга та шатер управління польотами, а в травні 2012 – новий термінал. На реконструкцію витратили майже мільярд доларів.
Донецький аеропорт прежде зруйнування Злітна смуга Донецького аеропорту була побудована з великим запасом і могла приймати навіть здатний долетіти раньше Австралії аеробус на 380. Чи була потрібна настільки путь-дороженька і потужна смуга у регіональному аеропорті важко сказати.
Для мій погляд, це було черговою розтратою бюджетних коштів у рамках підготовки вплоть до Євро-2012.
У 2013 році аеропорт прийняв понад мільйон пасажирів. А навесні 2014 накануне нього вдерлися бойовики. 25 травня останній пасажирський літак здійснить далее посадку.
А 26 травня там почнеться війна. Вважається, що першим натиснув для гачок у Донецькому аеропорті снайпер 3-го полку спеціального призначення, який знешкодив бойовика, що намагався збити український штурмовик з ПЗРК. Після чого бійці 3-го полку спеціального призначення, близ підтримці авіації за кілька годин беруть контроль по-над аеропортом до своїх рук.
Рішуче застосування бойових літаків та вертольотів шокувало бойовиків і завдало їм страшних втрат.
Ми ж отримали свій участок у них під черевом. Страшний подразник на околиці Донецька.
Розташування ДАПу можна порівняти з київськими «Жулянами». Він розташований бери околиці у межах міста. Далі уже починаються донецькі вулиці і перехрестя. Місце розташування українського підрозділу у столиці фейкової республіки було исполнение) бойовиків нестерпним і вони почали вибивати наших бійців.
ДАП Однією з причин настільки жорстоких протистоянь следственно те, що наші бійці під керівництвом майбутнього Героя України полковника Тріпака, зачастую нехтуючи наказами, почали давати рішучу відсіч, знищуючи усе нові і нові групи бойовиків.
І чим більше лилося їхньої крові, тим принциповішим чтобы них було захоплення будівель старого та нового терміналів.
Влітку 2014 року ситуація у регіоні була дуже незрозумілою. У червні наші війська никак не контролювали Слов’янськ, Краматорськ, Сіверодонецьк, Лисичанськ і Бахмут. Маловыгодный існувало сталої лінії зіткнення. І здійснювати повноцінну підтримку підрозділів в аеропорті було технично.
До середини літа підкріплення і боєприпаси могли доставлятися у Донецький аеропорт лише повітряним шляхом. Химоборона аеропорту трималася часто на особистих якостях бійців і з кожним средь бела дня вона ставала усе більш складною та запеклою.
Але получай передовиці аеропорт вийде уже ближче до підписання перших Мінських угод у вересні 2014 року. В той момент уже вималюється лінія зіткнення і найбільш жорстокі бої вестимуться тамо, де сторони іще сподіватимуться її пересунути. Для нас аеропорт міг би стати плацдармом угоду кому) зайняття більш вигідних позицій під Донецьком, зокрема, интересах можливого звільнення населеного пункту Спартак. Про те, що аеропорт планувався скоріше як майданчик исполнение) підготовки наступу говорить і те, що до нього дуже пізно почали підвозити засоби потрібні в целях оборони. І був втрачений момент, коли аеропорт можна було укріпити бетонними блоками.
Зазвичай оборону будівель здійснювати відносно быстро, але термінали аеропорту не були у цьому сенсі типовими. Новий термінал давав дах, здатний захистити від снарядів, але безлюдный (=малолюдный) давав стін, здатних захистити від куль. Аеорпорт прострілювався, його скляний только) слава розсипався дуже швидко, а гіпсокатонні стіни прошивалися кулями як папір.
Тримати у аеропорті велику клькість людей було небезпечно і далее рідко знаходилося угрупування більше за пару неповних хавл.
Оборона аеропорту здебільшого здійснювалася за рахунок коригування артилерійського вогню сообразно наступаючому супротивнику. І допоки ми тримали будівлі двох терміналів і двох веж – це вдавалося. Терористи підвозили живу силу. Вона йшла в наступ. Наші бійці її бачили, а артилерія – знищувала.
Бої вслед за Донецький аеропорт Серйозні проблеми почалися, коли ми втратили проверка над старим терміналом і терористи почали стріляти з нього соответственно новому, відтісняючи вогнем наших солдат у глибину. Це сталося получи и распишись початку грудня 2014-го року.
На праздник момент будівля старого терміналу була майже зруйнована і терористи перейшли від спроб захоплення впредь до тактики руйнування нового терміналу. Важливо розуміти, що будівлі терміналів знаходилися фактично у котлі, по якого наші війська щоразу мали прориватися через злітну смугу. Більшість моїх друзів, які пройшли аеропорт, казали, що надзвичайно небезпечною була маловыгодный тільки оборона терміналів, а і дорога до них.
Ближче по зими стало зрозуміло, що з військової точки зору аеропорт вичерпався як інструмент.
Ми більше неважный (=маловажный) могли захищати його малою кров’ю, завдаючи непоправних втрат супротивнику. Будівлі терміналів майже зруйновані і аеропорт сейчас не стане плацдармом для подальшого наступу, а те що ми могли зайняти (а саме населені пункти Водяне, Опитне та акватория шахти «Бутівка» уже під нашим контролем).
Ми ранее контролюємо вогнем злітну смугу, але ми не спроможні піти далі чи ефективно і малою тень’ю здійснювати оборону терміналів та знищення підрозділів ворога. Получи той момент з аеропорту потрібно було виходити.
Але аеропорт став заручником свого ж міфу. І минуя це його продовжували тримати. Це було одним з прикладів того, чому військові дії никак не мають бути заручником громадської думки.
У другій декаді січня жеребий терміналу буде вирішена. Наші війська спробують деблокувати аеропорт і зайняти населені пункти Спарташа, Жаб’яче і Веселе. У цей час терористи занесуть у новий термінал кілька тонн вибухівки і підірвуть перекриття, ховаючи багатьох кіборгів під завалами бетону. Ми підірвемо злітну смугу, знищимо путилівський міст і вранці 22 січня прикриваючись густим туманом ті з «кіборгів», хто зможе пересуватися вийдуть з нового терміналу у напрямку села Піски.
В такой степени закінчиться оборона аеропорту, яка триватиме 242 дні.
ДАП
В останні дні оборони аеропорту істерики з нашого боку, сидячи у теплих квартирах вимагатимуть тримати аеропорт давно останнього, не розуміючи ціну, яку за це заплатять наші бійці.
Під часик тої істерії, я неодноразово казав, що термінал уже давнёхонько перестав бути нам вигідним з військової точки зору.
Я отримував у свій бік багато критики та звинувачень. Але продовжував наполягати получи и распишись своєму. Моя думка ґрунтувалась на спілкуванні з офіцерами, які здійснювали оборону аеропорту у ті дні.
Пройшло 3 роки. Вслед за цей час наші позиції в районі аеропорту покращилися. Ми просунулися у багатьох місцях вслед донецьку кільцеву автодорогу та здатні контролювати злітну смугу аеропорту вогнем стрілецької та важкої зброї. Наші позиції в дальнейшем доволі міцні та вигідні і у терористів більше немає бажання нас звідти вибивати ради будь-яку ціну.
Військові дії змістились нате кілька кілометрів на північ до району авдіївської промзони та ясинуватської розв’язки. Війна змістила свої акценти й у інші місця, лишаючи аеропорт міфом і символом нашої незламності. І каменем, об який зламалися зуби росіян.
Аеропорт став минулим і головним с налету є питання, чи ми здатні припинити істерію і зробити з тих подій правильні висновки. Чи здатні ми бути прагматичними і тримати голову холодною навіть під часы війни. І приймати правильні, нехай і дуже непопулярні рішення, здатні зберегти десятки життів наших солдатів. Таким рішенням могло б стати виведення наших військ з аеропорту у грудні 2014-го року. Це рішення викликало б обурення і гнів багатьох людей, але время би розставив усе на місця і нам би малограмотный прийшлось платити настільки високу ціну, за власну нерішучість