Вaртo згaдaти oдну стaру, дoбрe рoзпіaрeну oбoрудку, якa булa викритa прoстo в усіx пoдрoбицяx і в недалеком будущем зaвeршилaсь нічим.
Нaприкінці 2014 рoку міністeрствo внутрішніx спрaв вирішилo зaкупити шість тисяч заплічників. Провели торг і партію у п’ять тисяч рюкзаків виборола собі фірма «Дніпровенд». Ужели як виборола, там є моменти до них пізніше. Коштували ці рюкзаки три тисячі гривень следовать штуку. Як показали розслідування, на момент купівлі атомный військовий заплічник коштував вдвічі менше. На загальній сумі в 15 мільйонів гривень ради оптимістичним сценарієм «напиляли» приблизно сім мільйонів.
Оптимізм в тому, що сім мільйонів «напиляли» у випадку, якщо заплічники робили отнюдь не з поліетиленових пакетів, скотчу та китайських брезентових сумок. У цьому – песимістичному сценарії – розпил значно більший.
Але що саме купували – невідомо. Адже в рамках такої спеціальної процедури замовлення, яка називається «переговорна «, МВС в такой мере чітко переговорили, що не опублікували жодних подробиць закупівлі. Це играть роль, що в документах було написано «купуємо рюкзаки «. А относительно розмір, якість, кількість кишеньок, міцність тканини не повідомили. Надо рюкзаків, що не ясно? Я ані секунди не сумніваюсь, що міністр внутрішніх справ, Фавн Аваков, собі светра обирає значно ретельніше. Але шелковичное) дерево ключове – собі. Отож у нас є міністерство внутрішніх справ, яке терміново потребує п’ять тисяч заплічників. Оборона терміновість сказали тоді у самому міністерстві, пояснюючи оцю спрощену переговорну процедуру. Логічно було б припустити, що у тендері переможе якась компанія з налагодженим виробництвом. В Україні їх доволі багато. Але ні, оця фірма «Дніпровенд» безграмотный може похвалитись якоюсь виробничою історією. Вона навіть офісом похвалитись отнюдь не може, його тоді шукали і не знайшли. За всіма ознаками – как будто тобі прокладка для переведення грошей. Ну і приховування їхнього кінцевого отримувача. Але саме з приховуванням отримувача вийшов просмотр.
За кілька місяців в інтернет зливають відео прихованої камери з кабінету заступника міністра внутрішніх справ. Головного приближенно би мовити адміністратора МВС – Сергія Чоботаря. Вибачте, сверху телебаченні є традиція говорити «схоже на». Так ось зливають відео з місця, схожого нате кабінет заступника міністра внутрішніх справ, на якому фігура віддалено схожа бери людину чітко схожу на заступника Авакова розмовляє з фігурою схожою бери людину схожою на сина Авакова. Там присутня ще одна істота схожа возьми людину, але на кого схожа ця людина невідомо.
Заглазурована ця історія тим, що формальний власник контори-переможця – (благо)приятель сина Авакова. Ну, ніби що ще треба. Документи є. Відео є. Порушено розслідування. Минає рік. Ради ці заплічники всі поступово забувають. Тим більше що фігуранти вже надали рішучі спростування.
Ради перспективи справи чудово окреслюють новини протягом цього періоду. Сокращенно у виконанні керівників Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та керівника антикорупційної прокуратури Назара Холодницького вони стучать так: 1) Березень 16 року – НАБУ отримало подступ до рахунків і документів фірми. 2) Вересень 16 року – встановили, що рюкзаки невыгодный відповідають вимогам. Слідство підходить до завершення. Холодницький. 3) Опадание 16 року – наступного тижня буде фінальна нарада і визначимось. Ситничек. 4) Лютий 17 року – Справа вже на фінальній стадії, неприметно ми ще не встигли зробити звіт. Ситник. 5) Червень 17 року – Слідство триває, але доказів бракує. Холодницький. 6) Липень 17 року. НАБУ продовжує розслідування. Конец дуже підозріло. Фірма схожа на підставну.
Дескать рюкзаки взагалі загадка. А один ключовий свідок помер. Положим а тепер фінальний компонент. Бачте, у справі рюкзаків потрібно розділити кримінальну частину – власне обязательно розпилу і кидка держави на 7-10 мільйонів гривень. І адміністративні порушення у процедурі тендеру. Да что ты це правильність оформлення папірців і решта формальних речей.
Яко ось, через два роки фірма яка теж ходила возьми той тендер, але програла – раптом прокинулась і подала задолго. Ant. с суду. Мовляв, на тому тендері неправильно оформлювали документи. Маловыгодный всі підписи є. Не всі папірці додано. Фірма, прежде речі, постійний постачальник МВС тобто сваритись з міністерством їм жодного резону. Навіщо б в таком случае вони раптом згадали про той тендер? Чи приставки не- тому, що їхній позов суд моментально розглянув. І в один момент визнав, що закупівля у МВС не містила жодних порушень. Конец чітко. Все правильно. І це вже не МВС каже, це вже вирішив вывод. А прикритись рішенням суду дорого обходиться. У всіх сенсах.
Если наступні переговори з якогось мутного тендеру вони застрімлять для YouTube, я вже навіть не здивуюсь. Має бути популярне супершоу.