Друга половина липня і серпень – час політичної тиші і відпусток. Для новин – це зазвичай мертвий сезон. Рада і політичні шоу йдуть на канікули, нічого цікавого не відбувається, ну хіба що якийсь міністр скаже дурість, що українці забагато їдять.
Але цей час сонця і моря є також дуже зручним для того, щоб робити підступні політичні кроки. Хто буде звертати на них увагу, відпочиваючи на пляжі? У цей час можна позбавити Міхеїла Саакашвілі українського громадянства, сподіваючись, що до вересня в Україні забудуть про Саакашвілі і про те, що він колись у нас працював. Або вручити підозру Віталію Шабуніну, голові правління Центра протидії корупції.
Кримінальну справу проти нього відкрили через те, що Шабунін вдарив відеоблогера, який неодноразово його провокував. І дійсно вдарив, це зафіксовано на відео. Антикорупціонер міг би за це заплатити великий штраф. Зрештою, чим він відрізняється від інших громадян, які здійснюють cхожі правопорушення? Але владі цього не достатньо. Віталію Шабуніну загрожує не штраф, а позбавлення волі до 3 років.
Справу оперативно розслідували аж 10 слідчих. Якби ж так пощастило журналістам програм «Наші гроші з Денісом Бігусом» чи програми «Схеми», до яких застосовували фізичну силу і у яких відбирали техніку охоронці політиків чи СБУ. Ці справи розслідуються роками й у них немає жодного прогресу.
З Шабуніним усе простіше – охочих розслідувати справу проти нього більш, ніж достатньо. А чому? Тому що Центр протидії корупції набрид владі. Наприклад, от хочуть депутати переписати закон про електронне декларування, який вб’є усю його суть. Шабунін і компанія одразу влаштовують істерику у ЗМІ, апелюють до заходу і послів, організовують акцію протесту під Радою. Щоб заспокоїти західних партнерів, від безглуздої ідеї влада відмовляється.
Або інша ситуація. Вибір аудитора для Національного антикорупційного бюро. Влада дуже хотіла мати «свого» аудитора, який допоможе змінити керівництво НАБУ. Воно теж усіх дістало розслідуваннями корупції ТОП-посадовців. Що робить Шабунін і компанія, коли президентське оточення намагається через парламент проштовхнути свого аудитора? Те саме – влаштовує істерику у ЗМІ, апелює до заходу, організовує акцію протесту під Радою.
Крім того, ЦПК робить мало кому помітну, але дуже важливу роботу – пише заяви про корупційні злочини у правоохоронні органи. Напевно, влада думає: якби не було цих грантожерів, оце б ми зажили! Спокій, затишок і корупційне щастя за бюджетні гроші.
Тому і з’являються кримінальні справи проти антикорупціонерів, знімаються викривальні фільми, які мають вбити довіру суспільства до громадських організацій і посіяти сумнів, що антикорупціонери мало чим відрізняються від корупціонерів. Телеканал «Україна», який належить Рінату Ахметову, демонстрував такий фільм. Може, Ахметов вже зараз прогнозує, що формула «Роттердам+», завдяки якій він отримує величезні прибутки, рано чи пізно викличе зацікавлення у антикорупційних органів.
Ця тактика психологічного тиску на антикорупціонерів програшна. На щастя, зараз наш найбільший стратегічний партнер – не Росія, а Захід. Після Майдану ми чітко визначилися із орієнтирами. На Заході усе бачать і розуміють. Держсекретар США Рекс Тіллерсон під час свого візиту до Києва зустрічався із представниками громадянського суспільства раніше, ніж з президентом Петром Порошенко. На зустрічі із Тіллерсоном була присутня і Дар’я Каленюк із Центру протидії корупції.
У США і ЄС дедалі більше розуміють, що красиві слова української влади і реальність – трохи різні речі. Та й антикорупціонери уміють поборотися за себе. Коли вручали підозру Віталію Шабуніну, було не менше телекамер, ніж у суді по справі Романа Насірова. Тільки теми цих сюжетів прямо протилежні.
У день вручення підозри Шабуніну нагадав про себе і Міхеїл Саакашвілі. Він планує повернутися в Україну 10 вересня. Саакашвілі повідомив у Facebook, що в’їжджати він буде з території Польщі і навіть назвав контрольно-пропускний пункт Краковець. І що тепер робити владі, яка сама собі створила проблему? Не пустити Саакашвілі – скандал і крики на відеокамери, пустити – теж скандал.
Але мене непокоїть те, що, незважаючи на легко прогнозовану реакцію і наслідки, влада не відмовляється від інформаційного чи політичного знищення тих, хто їй набрид і дістав. Прогнозую, що Шабунін – не останній активіст, у кого виникнуть проблеми. Та помста і зведення рахунків – це шлях у нікуди. Мрії про другий президентський термін можуть залишитися тільки мріями.