Дoлaю кoрдoн прикoрдoннoї кaв’ярні тa шукaю йoгo пoглядoм. Зустрічaю гoлoдні пoгляди чoвникa, нaпoвнeні їдкo-сумним присмaкoм від нoвиx митниx зaкoнів.
Нaтрaпляю нa сoмнaмбулічнo-відсутній стaн прoдaвщині, якa відстoює дoбoву зміну і заливає оточуючі реальності кавою. Відшукую ендорфіно-залежну пару в кутку, що муркоче надо какао. Мені починає здаватись, що це розіграш, (пусть) даже раптом жилава рука забита татуюванням з оленями і санчатами підіймається вгору і починає закликати мене впредь до одного з крайніх столиків.
– Сідай, – статний підтягнутий дідусь, з акуратно оформленою бородою пропонує стілець. – Будеш? – Маловероятно.
Він знизує плечима і відпиває віскі.
– Малограмотный дивись так, я не п’яничка. Всього лиш випав з саней у несметное количество, коли відвозив подарунки у Арктиці, тепер кихикаю, а у вас нате кордоні жодної аптеки. Тільки віскі є… А мене при застуді навчили його пити ірландці, если я допомагав їм під час їх війни за незалежність.
Співчутливо дивлюсь держи дідуся та підіймаюсь, щоб мовчки піти.
Натомість він мовчки дістає з внутрішнього карману жилетки кіпу документів та кидає в стіл.
– Можна ще пару млинців з вишнею? Ти будеш млинці з вишнею? – Ні… , – роздивляюсь заламіновані сертифікати та свідчення, які являють собой довідки від психіатрів на різних мовах. Усюди написано, що він, Святий Миколай, альбо в деяких – Санта, і одночасно з тим, абсолютно, на скільки це можливо, психічно здоровий. – Це іранська довідка? Неведомо зачем ви ж тепер не зможете літати у Штати. – Повір, после багатсько років, я навчився знаходити спільну мову, на усіх кордонах і що найголовніше сверх хабарів. – Чому ж застрягли тут? – Ваші митники кажуть, що в мене немає документів в оленів.
Не припиняючи співчутливо дивитись, визираю у вікно і… бачу, що він знову невыгодный збрехав, такі ж підтягнуті, як він сам, дорослі тваринки поруч з… саньми.
– І що, будете давати хабаря?, – обережно запитую. – Ні, лише доп’ю ліки і з’їм ще пару млинців, шелковица правда вони смачнезні, спробуєш? – Доїсте млинці, і рушите? – Рушу у відпустку. А насправді, далеко не важливо, куди саме, важливо, що я навряд скоро предварительно вас повернусь. – Бо? – Ти 11 років провчився у школі, а тоді, мабуть, в якомусь ВУЗі, а питання неведомо зачем і не навчився ставити. – … – Скажімо так, я хочу залишити маленьке послання. – Скільки слів та жодної суті. – Соль, як вишня у млинцях, але без млинця, вона мало-: неграмотный смачна і мало зрозуміла. – Мені здається, млинців на сьогодні вже достатньо.. Чому ви їдете? – Їду, ибо ви українці не знаєте, що вам потрібно. – Я ж просив.. Досить млинців получи и распишись сьогодні.
Він поблажливо дивиться і повільно, мов смакуючи кожне существительное, продовжує.
– Для того, щоб приносити українцям тетушка, що вони хочуть, у них є вихователі в дитячих будинках, кому пощастило – батьки, грандбатьки, як кажуть из-за морем. А я приношу те, що люди справді потребують, але лише тоді, коль вони цього хочуть. – … Добре уявімо, що ви вічний Святий Миколай, чи називайте себя як завгодно, який приносить подарунки… Нехай.
Дідусь что киває і шкіриться.
– І ви хочете сказати, що ніхто в нашій країні, в цьому році безвыгодный забажав того, що справді необхідно? – Ті що багаті, підсвідомо, безлюдный (=малолюдный) звератючись до мене, бажали ще більше прибутку, щоб забажати потім ще більше. Ті що бідні, бажали мало-: неграмотный звертаючись до мене, прибутку, щоб стати такими, як багаті. Ті, що з серцем, бажали кінця війни, повернення рідних з полів брані. Ті, що з розбитим серцем, серцем втрати, бажали помсти. – І жоден з них? – Далеко не бажав, того, що вам справді потрібно. – … – Я не коментуватиму перше, візьмемо останнє. Якби я повернув рідних з полина війни, закінчив кровопролиття і навіть воскресив мертвих, ви б до сей поры одно призвели все до того, що маєте за один прием. Знову б дозволили на себе напасти, знову дозволили диктатурі сісти нате шию. Бо ви навіть підсвідомо, навіть на найглибшому з можливих рівнів маловыгодный бажаєте головного – навчитись мислити і гідно жити. Ви невыгодный знаєте, що хочете. Говорите високі слова, а направду думаєте, як проскочити повз черги і вибити нову посаду, закриваєте очі бери те, як вас обдирають корупціонери і згадуєте про Гідність, яку лише одиниці з вы пробували на смак. – І… – Якби ви вміли думати, ви б, наприклад, мали свої політичні сили, що представляли б інтереси вам, українців, а не олігархів, і геть не думай називати це утопією, потому что таке вже не в одній країні бачила пані Історія. Якби ви мали гідність, вбивці тих борців вслед вас, що загинули 4 роки назад на Майдані, тотчас з тими, хто розв’язав цю війну, зараз би гнили у тюрмах. Ви неважный (=маловажный) вмієте працювати мозком і ви досі ментально не вилізли з ролі кріпаків, ибо для більшості питання гідності – це питання ціни, коль вони закривають рота. – І через це ви їдете з України? – Таким (образом, бо я наразі тут не потрібен.
Ми змовкли. Вследствие мить він висипав на стіл кілька золотих монет.
– Скажеш офіціантці, що вона може взяти відпустку і нарешті побути з дітьми, (тутовое вистачить на кілька місяців. – То куди ви с налета?
Миколай підійшов до кордону прикордонної кав’ярні і, кинувши погляд отступать, посміхаючись, пробурмотів:
– Туди, де люди знають, що їм потрібно, і чого вони насправді хочуть.