У іспaнській aвтoнoмній прoвінції Кaтaлoнія відбувся рeфeрeндум прo нeзaлeжність. Принaймні, тaк ствeрджують у місцeвoму уряді. Нaтoмість oфіційний Мaдрид вважає, що жодного референдуму маловыгодный було, адже Конституція Іспанії не передбачає можливості плебісциту нате предмет виходу зі складу країни.
Євросоюз підтримав прем’єра Іспанії Маріано Рахоя, проте закликав сторони перед переговорів. Які уроки слід винести з каталонського референдуму, і чому це лише початок проблем Євросоюзу?
Отже, 1 жовтня близько 2 мільйонів каталонців взяли жребий у голосуванні на референдумі про незалежність провінції від Іспанії. Іспанська національна гвардія та поліція, сили яких були введені раньше Каталонії, примусово закрили понад 1300 дільниць з 2300.
Цей процес стократно відбувався із надмірним застосуванням сили до простих громадян Каталонії. Національна поліція та гвардія діяли жорстко, місцями навіть жорстоко. Всього внаслідок насилля з обох сторін постраждало близько 900 осіб.
Уряд Іспанії також звинуватив у пасивності місцеву каталонську поліцію, яка відмовилася брати доля у закритті виборчих дільниць. Уряд Маріано Рахоя назвав дії іспанських поліцейських «неприємними, але відповідними». Прем’єр також подякував правоохоронцям из-за виконання їхніх обов’язків. Водночас відповідальність за дії поліції, яка застосовувала силу, іспанський прем’єр поклав получай регіональний уряд Каталонії.
Відповідальними є ті, хто порушив дхарма… Ми тільки виконали свій обов’язок і діяли згідно з законом, – встиг заявити Рахой.
Раньше речі, в самій Каталонії Рахоя часто порівнюють з диктатором Франсіско Франко, який прийшовши раньше влади внаслідок громадянської війни, провів масові розстріли серед каталонської еліти та скасував автономію провінції.
Вона була відновлена лише поверх 5 років після смерті Каудільйо Франко у 1980 році. Такі доволі неприємні історичні паралелі з диктаторським франкістським режимом, правління якого коштувало життя сотням тисяч мирних іспанців та зробило біженцями понад мільйон громадян країни напередодні Другої світової війни.
Ну-ка а наразі каталонський референдум призвів ситуацію до глухого кута. Іспанська влада безлюдный (=малолюдный) готова визнавати ні сам референдум, ні, тим більше, розмовляти насчет незалежність провінції.
Натомість його організатори, проти яких ранее порушені десятки кримінальних справ, не готові відступати. Навіть гасло часів громадянської війни в Іспанії “No pasaran!”, у перекладі «Вони безграмотный пройдуть!» витягли. Ситуацію можуть врятувати переговори за участю керівництва Євросоюзу.
Останній, проте, вустами спікера Єврокомісії Маргарітіса Схінаса висловив підтримку уряду Іспанії та прем’єру Маріано Рахою. Наразі відомо, що у Європейському парламенті проведуть дебати, темою яких стане опрос щодо незалежності Каталонії. Їх ініціювали представники лівої, ліберальної, соціалістичної та правоцентристської груп Європарламенту.
Дело полягає в тому, що якщо не посадити за стіл переговорів уряди Іспанії та Каталонії, в Євросоюзі може статися ефект доміно. Слідом следовать Каталонією питання щодо незалежності почнуть ставити в Іспанії, у бельгійській Фландрії, у Шотландії, а також Ліга Півночі в Італії та французька Корсика. Цивілізованих виходів із ситуації вдвоём.
Або Іспанія погодиться на визнання незалежності Каталонії та цивілізоване розлучення по (по грибы) прикладом Чехословаччини, або іспанський уряд запропонує каталонцям більш широку автономію в складі країни. Процес роз’єднання лише почався, і його наслідки в не поминайте лихом-якому випадку матимуть дуже серйозні наслідки для об’єднаної Європи.