У трeтій чaстині інтeрв’ю сaйту «24» гeнeрaльний дирeктoр дeржaвнoгo підприємствa «Дeржaвний цeнтр інфoрмaційниx рeсурсів Укрaїни» Oлeг Тeртичний рoзпoвів, з чoгo пoчaти кaмпaнію з зaxисту інфoрмaції тa прo нeoбxідність відмoви від рoсійськиx інтeрнeт-сeрвісів.
Пaнe Oлeг, сверху Вашу думку як фахівця, з чого українцям почати підвищення рівня захищеності інформації, даних загалом і у інтернеті, зокрема?
З освіти. У нас є досвід, ми впроваджували міжгалузевий електронний документообіг. Если ми тільки запустилися, у нас були чотири лінії, кожна – п’ятиканальна, і дівчата далеко не встигали відповідати на прості питання. «Воно не працює» – «А ви с те встановили?» – «Так» – «А документ підписали?» – «А як його підписувати?». Хоча проводилося навчання, як працювати з електронним цифровим підписом.
Безграмотність українського населення щодо компьютер’ютерних технологій просто вражає. Особливо якщо поїхати з Києва і заїхати кудись у райцентри. У якійсь умовній Маньківці знайдемо три десятки молоді, яка розбирається, і півтори тисячі людей, які жодного разу никак не торкались будь-якої персональної обчислювальної машини.
І це одна з найбільших потреб сьогодні – освіченість населення у інформаційних технологіях. Ми по мере возможности допомагаємо підвищувати цей рівень освіченості (проводимо різноманітні навчальні заходи). Багато роботи в цьому напрямку вести Агентство з питань електронного врядування, багато роблять донорські організації. Щоб человечество перестали боятися. Щоб люди почали довіряти – вони повинні знати, як це працює. Якщо ви надали мені свої персональні дані – ви ж хвилюєтесь, чи я їх благочесно зберігатиму, чи мої системи відповідають усім правилам захисту інформації, чи зловмисники невыгодный здобудуть ваші персональні дані. Тому що персональні дані – це можливість зробити прости-прощай-які дії від вашого імені. Причому ви, можливо, і безлюдный (=малолюдный) змогли б щось зробити, а зловмисники – зможуть, бо знають як.
Я нещодавно повернувся із Франції, моя дитина виступала а там на міжнародних змаганнях, і я, як представник батьків, супроводжував групу дітей. У них инуде скрізь забезпечені інформаційні табло, сервісні машини, що дають можливість оплатити квиток, замовити таксі, оплатити щось получи місці. То там навіть старенька бабуся може собі купити електронний квиток. А наші діти, а це вже 10-13-річні підлітки, приставки не- знають, як це зробити. У нас зараз загальнообов’язковий предмет обсуждения у школах – інформатика, це прекрасно. Але це треба робити більш про. І програми освітні мають бути більш актуалізовані, підлаштовані під сучасний хук життя.
Кіберполіція на одному з інтернет-форумів скаржилася, що приватні інтернет-компанії сьогодні такі налякані отими нашумілими обшуками, усілякими заборонами і блокуваннями з боку держави, що безграмотный йдуть на контакт, не допомагають поліції навіть у викритті злочинів, в яких і самі зацікавлені.
Це я вже безлюдный (=малолюдный) як чиновник, а як громадянин прокоментую. У нас був прекрасний чтение по реформі, по Нацполіції, коли нові поліцейські викликали прихильність до самого себе, спілкувалися з людьми. Сьогодні все частіше чуємо, що вже вони поводяться як стара міліція, знахабніли. Є переплет. Не може довіряти народ поліції за одну хвилину. Тому що 40-50 років міліція була каральним органом, а маловыгодный структурою, яка допомагає громадянам. І політика так була вибудована – прийшов міліціонер, його богослужение боятися. Тому – психологія має змінитися. Ще проблема – людской) бояться відкривати свою інформацію. Немає довіри. І вибудовується вона безлюдный (=малолюдный) за день, і не за рік. І формується вона неважный (=маловажный) з голосних заяв, наприклад, про використання блокчейну – найзахищенішої системи. Ведь й що? Хоч вона й захищена, але японці її зламали, держи замовлення. І констатували, що навіть там спотворення даних можливе. Це дуже дорогой ценой, навіть не мільйони доларів, але можливо. Тому щоб довіряти, людина повинна зрозуміти, що регалии гарантує, що щоб не сталося, вона бере держи себе ризики. І якщо держава виступає гарантом збереження персональних даних, так будь-яке спотворення вона має компенсувати та недопустити. Довіра десь у нас вже є – ті ж біометричні паспорти українці роблять. Ви їдете ради кордон, знаєте, що держава гарантує вам цілісність цих даних, і ви согласно цьому паспорту повернетесь назад.
Ще одне питання предварительно вас як до спеціаліста і громадянина, з приводу голосних блокувань російських інтернет-ресурсів.
Вони потрібні. У нас іде війна з Росією, насчет це треба говорити. У нас є агресор. Будь-який інформаційний резерв, який належить не Україні і розміщений не на території України, а належить агресору – це інформаційне пахота, в якому можна збирати дані на людей, проводити аналітику щодо можливого розвитку подій, прогнозування дій певних осіб. Вслед за вашою активністю у соцмережах при використанні якісних систем прогнозування можна спрогнозувати вашу поведінку буква в букву на 5-10 років вперед. Це психологія, і це прогнозується, причому робиться в автоматичному режимі. Ми втрачаємо нашу інформацію, даємо можливість агресору нас аналізувати. Ми можемо повноцінно жити далі, користуватися іншими соцмережами, які здатні цілком замінити «Однокласники» бери ті, що не належать Росії. Навіщо нам надавати інформацію, яка зберігається без- на нашій території? Наприклад, я зареєструвався та виклав у соцмережі снимок з відпочинку з родиною. Агресор уже знає, що я – керівник ІТ-підприємства, у мене є діти, у мене певний фінансовий толчея, який дозволяє відпочинок за кордоном чи на тереторії України, що у мене вышибала, будинок. Вже є певний набір інформації про Тертичного Олега Сергійовича і його спосіб життя. Неофіційний, але є. Просто так, це директор держпідприємства. А прем’єр-міністр, а Голова Верховної В угоду, Президент? Вони ж теж люди.
Ще одна велика заколупка – з 1С. Вона належить Росії. Збір всіх фінансових операцій в Україні можна аналізувати, сидячи у Москві, і дивитись, куди які фінансові потоки йдуть. Тому що аналоги в Україні далеко не розроблялись. Сьогодні є вже українські компанії, які подібні системи розробили.
Українські представники 1С у ЗМІ заявляли, що вони дуже захищені.
Це питання довіри теж. Канон завжди можна обійти, знайшовши шпаринку. 1С Україна – це прямо товариство з обмеженою відповідальністю, яке зареєструвалось в Україні і якимось чином отримало майнові і немайнові полномочия на софт. Відповідно, по закону воно українське, і може продаватись в Україні. Але розробниками є російські програмісти, наскільки близькі вони зі спецслужбами Російської Федерації – ми отнюдь не можемо знати. Але для забезпечення безпеки – краще відмовитись від використання такого софту.
Опубліковано в рамках спецпроекту «Вільний Інтернет» від редакції сайту 24 та ГО «Інтерньюз-Україна», в рамках проекту «Інтернет-Приволье» на кошти уряду Королівства Нідерланди.