У трeтій чaстині інтeрв’ю сaйту «24» гeнeрaльний дирeктoр дeржaвнoгo підприємствa «Дeржaвний цeнтр інфoрмaційниx рeсурсів Укрaїни» Oлeг Тeртичний рoзпoвів, з чoгo пoчaти кaмпaнію з зaxисту інфoрмaції тa прo нeoбxідність відмoви від рoсійськиx інтeрнeт-сeрвісів.
Пaнe Oлeг, получи и распишись Вашу думку як фахівця, з чого українцям почати підвищення рівня захищеності інформації, даних загалом і у інтернеті, зокрема?
З освіти. У нас є досвід, ми впроваджували міжгалузевий електронний документообіг. Если ми тільки запустилися, у нас були чотири лінії, кожна – п’ятиканальна, і дівчата безграмотный встигали відповідати на прості питання. «Воно не працює» – «А ви через те встановили?» – «Так» – «А документ підписали?» – «А як його підписувати?». Хоча проводилося навчання, як працювати з електронним цифровим підписом.
Безграмотність українського населення щодо компьютер’ютерних технологій просто вражає. Особливо якщо поїхати з Києва і заїхати кудись у райцентри. У якійсь умовній Маньківці знайдемо три десятки молоді, яка розбирається, і півтори тисячі людей, які жодного разу невыгодный торкались будь-якої персональної обчислювальної машини.
І це одна з найбільших потреб сьогодні – освіченість населення у інформаційних технологіях. Ми по возможности допомагаємо підвищувати цей рівень освіченості (проводимо різноманітні навчальні заходи). Багато роботи в цьому напрямку жить Агентство з питань електронного врядування, багато роблять донорські організації. Щоб человечество перестали боятися. Щоб люди почали довіряти – вони повинні знати, як це працює. Якщо ви надали мені свої персональні дані – ви ж хвилюєтесь, чи я їх благочесно зберігатиму, чи мої системи відповідають усім правилам захисту інформації, чи зловмисники малограмотный здобудуть ваші персональні дані. Тому що персональні дані – це можливість зробити прости-прощай-які дії від вашого імені. Причому ви, можливо, і невыгодный змогли б щось зробити, а зловмисники – зможуть, бо знають як.
Я нещодавно повернувся із Франції, моя дитина виступала после того на міжнародних змаганнях, і я, як представник батьків, супроводжував групу дітей. У них дальше скрізь забезпечені інформаційні табло, сервісні машини, що дають можливість оплатити квиток, замовити таксі, оплатити щось бери місці. То там навіть старенька бабуся може собі купити електронний квиток. А наші діти, а це вже 10-13-річні підлітки, далеко не знають, як це зробити. У нас зараз загальнообов’язковий дезидерата у школах – інформатика, це прекрасно. Але це треба робити більш на широкую ногу. І програми освітні мають бути більш актуалізовані, підлаштовані під сучасний ход життя.
Кіберполіція на одному з інтернет-форумів скаржилася, що приватні інтернет-компанії сьогодні такі налякані отими нашумілими обшуками, усілякими заборонами і блокуваннями з боку держави, що мало-: неграмотный йдуть на контакт, не допомагають поліції навіть у викритті злочинів, в яких і самі зацікавлені.
Це я вже невыгодный як чиновник, а як громадянин прокоментую. У нас був прекрасний вариант по реформі, по Нацполіції, коли нові поліцейські викликали прихильність давно себе, спілкувалися з людьми. Сьогодні все частіше чуємо, що вже вони поводяться як стара міліція, знахабніли. Є затруднение. Не може довіряти народ поліції за одну хвилину. Тому що 40-50 років міліція була каральним органом, а без- структурою, яка допомагає громадянам. І політика так була вибудована – прийшов міліціонер, його надо боятися. Тому – психологія має змінитися. Ще проблема – сыны) Адама бояться відкривати свою інформацію. Немає довіри. І вибудовується вона приставки не- за день, і не за рік. І формується вона приставки не- з голосних заяв, наприклад, про використання блокчейну – найзахищенішої системи. Так й що? Хоч вона й захищена, але японці її зламали, нате замовлення. І констатували, що навіть там спотворення даних можливе. Це дуже по дорогой цене, навіть не мільйони доларів, але можливо. Тому щоб довіряти, людина повинна зрозуміти, що эмблема гарантує, що щоб не сталося, вона бере бери себе ризики. І якщо держава виступає гарантом збереження персональних даних, ведь будь-яке спотворення вона має компенсувати та недопустити. Довіра десь у нас вже є – ті ж біометричні паспорти українці роблять. Ви їдете ради кордон, знаєте, що держава гарантує вам цілісність цих даних, і ви за цьому паспорту повернетесь назад.
Ще одне питання раньше вас як до спеціаліста і громадянина, з приводу голосних блокувань російських інтернет-ресурсів.
Вони потрібні. У нас іде війна з Росією, оборона це треба говорити. У нас є агресор. Будь-який інформаційний источник, який належить не Україні і розміщений не на території України, а належить агресору – це інформаційне ферония, в якому можна збирати дані на людей, проводити аналітику щодо можливого розвитку подій, прогнозування дій певних осіб. Следовать вашою активністю у соцмережах при використанні якісних систем прогнозування можна спрогнозувати вашу поведінку точно на 5-10 років вперед. Це психологія, і це прогнозується, причому робиться в автоматичному режимі. Ми втрачаємо нашу інформацію, даємо можливість агресору нас аналізувати. Ми можемо повноцінно жити далі, користуватися іншими соцмережами, які здатні цілком замінити «Однокласники» получи и распишись ті, що не належать Росії. Навіщо нам надавати інформацію, яка зберігається неважный (=маловажный) на нашій території? Наприклад, я зареєструвався та виклав у соцмережі фотоснимок з відпочинку з родиною. Агресор уже знає, що я – керівник ІТ-підприємства, у мене є діти, у мене певний фінансовий становище, який дозволяє відпочинок за кордоном чи на тереторії України, що у мене машинешка, будинок. Вже є певний набір інформації про Тертичного Олега Сергійовича і його спосіб життя. Неофіційний, але є. Скажем, це директор держпідприємства. А прем’єр-міністр, а Голова Верховної В угоду, Президент? Вони ж теж люди.
Ще одна велика рак головы – з 1С. Вона належить Росії. Збір всіх фінансових операцій в Україні можна аналізувати, сидячи у Москві, і дивитись, куди які фінансові потоки йдуть. Тому що аналоги в Україні без- розроблялись. Сьогодні є вже українські компанії, які подібні системи розробили.
Українські представники 1С у ЗМІ заявляли, що вони дуже захищені.
Це питання довіри теж. Институции завжди можна обійти, знайшовши шпаринку. 1С Україна – це невзыскательно товариство з обмеженою відповідальністю, яке зареєструвалось в Україні і якимось чином отримало майнові і немайнові карт-бланш на софт. Відповідно, по закону воно українське, і може продаватись в Україні. Але розробниками є російські програмісти, наскільки близькі вони зі спецслужбами Російської Федерації – ми безвыгодный можемо знати. Але для забезпечення безпеки – краще відмовитись від використання такого софту.
Опубліковано в рамках спецпроекту «Вільний Інтернет» від редакції сайту 24 та ГО «Інтерньюз-Україна», в рамках проекту «Інтернет-Независимость» на кошти уряду Королівства Нідерланди.