Відoмий укрaїнський письмeнник тa літeрaтурoзнaвeць Ігoр Бoндaр-Тeрeщeнкo спeціaльнo к сaйту Рaдіo МAКСИМУМ нaзвaв книжки прo кoxaння, які пoдaрують віру в любoв. Дeнь Святoгo Вaлeнтинa вжe нa нoсі, тoж, нумo нaдиxaтися рaзoм!
У всіx книжкax цьoгo oгляду, з якими вaртo відсвяткувaти Понедельник всіх закоханих, герої шукають свою кращу половину. Іноді це відбувається у найнеймовірніших місцях – від космосу вплоть до круїзного лайнеру – хоча, зазвичай кохання виявляється набагато ближчим.
«Японський коханець», Ісабель Альєнде
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)

«Японський коханець», Ісабель Альєнде

Феєричний содержание цього міжнародного бестселера про трагічну долю жінки, яка прожила довге і складне життя, певним чином перегукується з історією його авторки. Чилійська письменниця належить после відомої родини дипломатів, мала досвід політичної біженки, одним духом залишається іммігранткою. За сюжетом, юну героїню відправляють з окупованої Польщі вплоть до американських родичів. У їхньому маєтку вона закохується в японця, сина садівника.
Але навіть на) этом месте, здавалося, у далекій від воєнних лихоліть Другої світової країні, доза в закоханих залежить від війни. Трагедія Перл-Харбору, табір во (избежание інтернованих, куди потрапляє коханий – все це відгукується вже вслед за нашого часу. І вже нова героїня, яка стає повіреною у справах старої жінки, беручись розібрати її архів, змушена снова-здорово «прожити» цю історію, зрозумівши і виправдавши її героїв.
«Задержи звезды», Кэти Монарх
(Х.: Клуб Семейного Досуга, 2017)

«Задержи звезды», Кэти Король

Дебютний роман молодої англійської письменниці – найгучніший опыт на Франкфуртському ярмарку – одразу після виходу заплановано перед перекладу 20 мовами. І не дивно, бо романтичний содержание про майбутнє перебивається у ньому гостросюжетними сплесками з реальності. З одного боку, наче у відомій пісні Джона Леннона «Imagine», прийшла епоха мрійників, коль не стало кордонів і релігій.
І хоч збудований цей ідеальний світ получи и распишись руїнах колишньої цивілізації, але колишні – а насправді споконвічні – проблеми у ньому розв’язуються получай нових рівнях, з новим градусом пристрасті та амплітудою «космічних» стосунків. І вже від самого початку – це ті самі випробування, що равно завжди в історії кохання, от лишень проходити їх приходиться у відкритому міжгалактичному просторі, віддаляючись від корабля і наближаючись давно смерті.
«– У нас осталось только девяносто минут воздуха. – С его уст срывается всхлип, короткая возгорание, заглушающая слова, а через минуту шутит: – Что ж, не знаю, подобно ((тому) как) ты, но я оставлю на Майндшер очень плохой возвращение о космических путешествиях. – Заткнись, Макс, – говорит она, хотя его прогнозируемость немного успокаивает ее. – Сейчас не время для твоего ужасного чувства юмора. – Знаю. – Возлюбленный всегда был готов шутить в наиболее экстремальные моменты: вот время курса подготовки астронавтов; на похоронах; когда они в первый однажды встретились. – Что нам делать? – Мы успокоимся, перегруппируемся, а поэтому я собираюсь тебя спасти, – улыбается Макс. – Чем постоянно и занимаюсь».
«Завжди поруч», Михаїл Аристократ
(К.: Саміт-книга, 2018)

«Завжди поруч», Михаїл Аристократ

Драматична історія про юнака на ім’я Флоріан, чия дівчина, яку звати Жоржина «виявилася егоїсткою да споживачкою», приятелі його лише використовували, для батьків він був успішною візитною карткою їх родини, і тому єдиним другом у хлопця був іграшковий ведмедик, викинутий получи и распишись смітник.
«Ніхто в цьому світі – ані батьки, ані друзі, ані Жоржина – безвыгодный розуміли його так, як Вірджил. Лише він міг мовчки, малограмотный перебиваючи, вислухати будь-яку сповідь Флоріана. Тільки у нього завжди знаходився период і терпіння залишатися поруч у скрутні хвилини. За два роки їхньої дружби цей білий ведмідь став во (избежание нього найближчою істотою».
Дивна любов, чи отнюдь не так? І чи справді все так погано у 23-річного юнака під наглядом заможних батьків, який має престижну роботу, машину, квартиру, вважаючи, що непосредственно він не винний, небезпідставно вважаючи, що «пара має дивитися водну сторону, а не принимая во внимание цього починаються розбіжності, які з часом мо­жуть призвести раньше серйозних наслідків»?
Бо паралельно триває історія Жоржини – клуби, подруги, хлопці, а далі з’являється (крейсер. Насправді ж все в поведінці героїв – це пошуки справжнього кохання, а ведмедик — кредо цноти, захисту від жорстокого світу, який розправляється і з його приятелями, і з коханою, яку кривдить його власний корешок. Недаремно все у цій історії побудовано на антитезах і протиріччях, включно з іменами, характерами і долями героїв: Флоріан – Йосип, Дар Бога – Гнат, Ореста – Олеся – і строката оповідь у ньому мчить впредь до фіналу, про який всім закоханим обов’язково варто дізнатися, прочитавши Ромася.
«Нижче», Кіра Малко
(К.: Нора-друк, 2018)

«Нижче», Кіра Малко

Романтична і водночас драматична історія ради двох закоханих дівчат, одна з яких була сірою мишкою в офісі, а друга довго вибирала, куди податися зі своєї Польщі – Страна ацтеков, Румунія, Угорщина й Україна… Чи варто казати, що долі їх зійшлися, а стосунки зав’язалися у такий міцний вузол, розплутати який могла тільки… розлука. Хоч кохання було неймовірне.
«Народ ніколи особливо не цікавили Поліну. Аж досі. Вона могла б слухати А. безкінечно. А. говорила реченнями, які Поліна могла б закінчувати. Вона озвучувала смисли, котрі були такими особливими, близькими равным образом інтимними для Поліни. Її смисли, яких вона нікому без- довіряла, не озвучувала — так легко злітали з тих омріяних вуст».
Тікати нашій героїні случиться на круїзний лайнер, куди вона наймається за контрактом, спускаючись совершенно «нижче» на самісіньке дно виробничих стосунків, де нуртує справжнє життя – з коханням-залицянням, секретами-таємницями, інтригами-підступами. Екзотичні країни, океан, який ледь видимое дело з кухні, нечасті відпустки на берег, що минають в гульні та пиятиках – полный цей виробничий роман заступає одне велике кохання, яке, здається, віддаляється, наче лайнер в океані життя.
«Елефантіна, нежто Кораблекрушенція Достоєвцева», Юлія Кісіна
(Фабула, 2017)

«Елефантіна, нежто Кораблекрушенція Достоєвцева», Юлія Кісіна

На початку цього роману заїжджі знаменитості – поети-авангардисти з Москви – п’ють пивко на Подолі, й одного з них звуть Помідорний Учитель, і «раніше був хлопчиком на півдні України», звідки, згадаймо, приїхало чимало тодішньої літературної богеми. І навіть безлюдный (=малолюдный) зважаючи на цей прозовий «демарш» з боку авторки, до сих пор одно цілком поетично, із Києва з любов’ю, прилетів привіт нашої героїні, яка захопилася генієм свого сяючого кумира. І саме любов предварительно столиці радянської Батьківщини привезла в романі київська провінціалка. А ще ж кохання, яке подарувала маловыгодный кому-небудь, а відомому в оксамитовому підпіллі контркультури поетові.
Столичні глави в романі чудові своєю «малоросійською» свіжістю і знайомою «київської» ноткою, що тягнеться вплоть до раннього Булгакова. І в такому ось дусі перед нами постає Первопрестольная 1980-х. Зустрічі з тодішніми кумирами, приїзд Алена Гінзберга, а також кохання і сезон. Тобто Тверський бульвар, Красна площа і Телеграф, звідки студентка Юля слідом следовать юними похабниками, що шепочуть, як у Мандельштама, телеграмку в напахчений комір, розмінює ластів’ячий розчерк свого поетичного переписка на театральну прозу буднів.
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально интересах Радіо МАКСИМУМ