Нeщoдaвнo усі дізнaлися, щo гeнeрaльний прoкурoр Юрій Луцeнкo з рoдинoю з’їздив у відпустку нa Сeйшeльські oстрoви, витрaтивши 52 тисяч єврo. Гeнпрoкурoр пoяснив, щo цe був відпoчинoк, який мoжe дoзвoлити сoбі сeрeдній клaс. Але чомусь така заява генпрокурора у середнього класу мало-: неграмотный знайшла великої підтримки. Принаймні у соцмережах. Мені вона теж здалась дивною. Поясню чому.
Наведу кілька прикладів. У 2012 році я їздила в польське місто Гданськ і в регіональному відділенні редакції «Вечерка Виборча» спілкувалась з одним журналістом.
Цей журналіст – Міхал Туск, син Дональда Туска, який в той момент був чинним прем’єр-міністром і найвпливовішим чиновником країни. Робоче місце сина прем’єра нічим никак не відрізнялося від українських редакцій. Стіл і комп’ютер у загальній кімнаті. Туск писав статті переважно оборона транспорт.
Міхал Туск, син Дональда Туска Я пройшлась з журналістом вулицями міста і ніхто нате нього не звертав уваги. Думаю тому, що личный состав не здогадувались, що це син прем’єр-міністра. А якби й здогадувались, їм було б усе одно. Та дуже стремительно про сина Туска дізналася уся країна. Він перейшов держи іншу роботу, консультувати авіакомпанію OLT Express, допомагати їй з піаром і розробкою маршрутів.
Авіакомпанія дуже живо збанкрутіла, оскільки була частиною фінансової піраміди. Але з сином прем’єр-міністра це безлюдный (=малолюдный) пов’язано. Його катастрофічна помилка полягала у тому, що він обрав дуже погане місце роботи, после що і постраждав. Потрапив на обкладинки усіх тижневиків і досі брести на допити. В Україні у той час прем’єр-міністром був Микола Азаров. Його син мешкав у Відні й балотувався получи и распишись виборах у бідному Слов’янську. На місці сина Туска, він би общедоступно купив авіакомпанію, а не пішов туди працювати піарником.
Олексій Азаров, син Микола Азарова Також я спілкувалася з донькою Олександра Квасьневського, колишнього президента Польщі. Її також звуть Олександра. Сверху той момент вона працювала ведучою на радіо і телебаченні.
Олександра Квасьневська стала дуже популярною після участі в телешоу «Танці з зірками». Звісно, її б безграмотный покликали у шоу, якби не прізвище батька. І саме предел у «Танцях» дала старт її телевізійній кар’єрі.
Донька Олександра екс-президента Польщі Олександра Квасневського
Але в Україні так повелось робити інакше. В Україні батько би просто купив їй телеканал чи окреме теле-ток-шоу. Або ж запросив у партійний список блоку імені тата.
Донька тодішнього спікера сейма Єви Копач також жмотка у Гданську. Вона працювала звичайним лікарем у місцевому пологовому будинку далеко не для реклами чи просування мами.
Донька тодішнього спікера Сейма Єви Копач Катюша
Просто не має нічого особливого у тому, щоб войти шлях найманого працівника чи маленького підприємця перед тим, як піти далі. Це і є суспільство середнього класу. У Польщі його частка складає біля 50%.
В Україні мам, йдучи у політику, переписала б свій бізнес на доньку чи сина, завдяки чому діти стали б успішними бізнесменами.
Таким (образом відбулося, із сином Луценко, якому усього-на-всього надо було прийняти подарунок у вигляді кількох фірм від мами. І в цьому чтобы України теж не має нічого особливого. Хочу згадати і інший застежка. У 2013 році міністр транспорту Польщі Славомір Новак вимушений був піти у відставку після того, як журналісти виявили, що він никак не задекларував дорогий годинник. Також журналісти з’ясували, що він зустрічався і проводив перемовини із якимись бізнесменами.
Жодної корупції у діях Новака маловыгодный виявили. Але його політичній кар’єрі прийшов кінець.
Репутацію Новака мало-: неграмотный врятували навіть суди. Єдине, що залишалось екс-міністру – працювати у бізнесі чи прийняти пропозицію від України, приїхавши сюди ремонтувати дороги. Що він і зробив.
Екс-міністр транспорту Польщі Славомір Новак Я маловыгодный ідеалізую польських політиків. Те, що відбувається зараз у Польщі, взагалі викликає величезне занепокоєння. Тільки середній клас в дальнейшем чомусь навіть у часи дивних політичних рішень не зменшується. Він міцний.
В Україні ж політики в области-справжньому ніколи не боролися за те, щоб середній клас складав отнюдь не 10%, а хоча б 30% чи 50%. Малий бізнес і середній клас непосредственно навчився вирішувати свої проблеми, не покладаючись на державу і політиків, які держи кожних виборах змагаються за голоси бідних людей. І такий округ речей, на жаль, вигідний багатьом українським політикам.
Страна мало робить для того, щоб середній клас захотів піти держи виборчі дільниці.
Бо він і сам якось виживає у цьому малосприятливому бізнес-кліматі, заробляє гроші, стикається з судами і рейдерством, ще і їздить закордон в відпочинок. І не заздрить чужим Сейшелам і Мальдівам.
Сподіваюсь, що представників середнього класу із рівнем доходів як у нинішнього генпрокурора, в Україні з кожним роком если дедалі більше. Люди відкриватимуть власний бізнес і він стане успішним і кроме впливових родичів.