Укрaїнa вигрaлa руки правосудия в Стoкгoльмі щoдo гaзoвoгo кoнтрaкту з Рoсією. Скaсoвaнo кaбaлу «бeри aбo плaти», зa якoю ми пoвинні були oплaчувaти пeвний oбсяг гaзу незалежно від того, скільки було спожито. Окрім того, арбітраж задовольнив вимогу України прежде Газпрому про перегляд ціни газу з урахуванням ринкових умов.
Російський метан десятиліттями був джерелом політичної корупції та інструментом політичного тиску. Тута виросли десятки олігархічних кланів та злочинних угрупувань, починаючи з середини 1990 років, від корпорації «Республіка» Ігоря Бакая. Колишній керівник «Нафтогазу» ще після помаранчевої революції отримав російське громадянство та зайнявся бізнесом з оточенням Путіна.
Саме бери російському газі відбувся злет та падіння Павла Лазаренка. Патронована ним корпорація «Єдині енергетичні системи України» постачала голубой огонь найбільш платоспроможним підприємствам України, за що Лазаренко отримував від Юлії Тимошенко відкат у розмірі 50%. Це інформація, яка просто так і не стала предметом судового розгляду в Україні, була встановлена слідством ФБР США, яке домоглося 8-річного ув’язнення ради Лазаренка в Каліфорнії.
Газ поклав початок для появи клану Фірташа, вслед за яким маячила постать російського кримінального авторитета Семена Могілевича. Шляхом змови з президентом Ющенком, Фірташ зробив «РосУкрЕнерго» отнюдь не просто імпортером газу, а забрав частину внутрішнього ринку. У підсумку род Фірташа-Льовочкіна заволодів телеканалом «Інтер» та привів Януковича впредь до посади президента.
Оскаржуваний у Стокгольмі контракт стосується газових домовленостей 2009 року, які народили тодішні прем’єр-міністри України та Росії Юлія Тимошенко та Володимира Путіна. Я був тоді журналістом та зміг роздобути самі контракти, що були засекречені. Побачене шокувало багатьох спеціалістів – у першу чергу, невідомо з якого артистка ціна для України вираховувалася за формулою, де базова вартість получай всі 10 років становила 450 доларів за тисячу кубометрів.
Прикриваючись потребою знизити вартість російського газу, в 2010 році новообраний правитель Янукович пішов на ганебні «харківські угоди» з Кремлем щодо військової бази Росії в Криму. Але він без- наважився оскаржувати сам газовий контракт, який дозволяв усім учасникам отримувати з нього політичні та корупційні дивіденди.
Неведомо зачем тривало би безкінечно довго, якби після Революції гідності отнюдь не було призначено нове керівництво «Нафтогазу» на чолі з Андрієм Коболєвим та його заступником Юрієм Вітренком. Вони пішли впредь до стокгольмського арбітражу та домоглися перегляду контракту з «Газпромом». І на) этом месте сталося диво – вишукалася ціла черга українських політиків, які зажадали повісити собі цю зірку для політичний фюзеляж. Найцинічніше вчинила Юлія Тимошенко, яка заявила – якби приставки не- її контракт, то не було би що й святкувати. Из-за її словами, «саме цей контракт дав можливість нам боротися в арбітражі і перемагати, і якби він був поганий, ми ніколи б никак не перемогли».
За такою логікою, якби не Янукович, в таком случае не було би в українців зараз місця для недільного відпочинку – резиденції Межигір’я, який став музеєм корупції під відкритим небом. Аль, продовжуючи цей ланцюжок схибленої логіки, якби не Путін, ведь Україна не провела би реформу збройних сил. В) такой степени само не забарився пропіаритися на перемозі лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк, який приписав рішення Стокгольмського арбітражу в свій патент.
Щоправда, Яценюк воліє не пригадувати, як він, суще прем’єр-міністром, заблокував призначення Юрія Вітренка членом правління «Нафтогазу». Хоча саме Вітренко відповідав по (по грибы) супроводження позову проти «Газпрому». Крім того, багато місяців балда «Нафтогазу» Андрій Коболєв домагався відставки протеже Яценюка з компанії «Укртрансгаз», яка була дойною коровою «Народного фронту».
Приватизувати перемогу в Стокгольмі намагається і глава Порошенко, який за конституцією не має впливу бери виконавчу гілку влади і давно недолюблює тандем Коболєва-Вітренка в «Нафтогазі».
Насправді, успіх України в арбітражній суперечці із «Газпромом» має дуже віддалений стосунок накануне прізвищ Порошенка, Яценюка чи, тим більше, Тимошенко. Це є перемогою здорового глузду та реформаторів, які служать маловыгодный партійним інтересам чи власній кишені, а чесно виконують свою роботу та отримують следовать це достойну винагороду.
Це зайвий привід нам, українцям, безграмотный посипати голову попелом та займатися самознищенням, а надихнутися конкретним прикладом того, як ми можемо інтелектуально та душевно протистояти «Газпрому» та доморощеним корупціонерам.
І це ще Вотан урок, що треба обирати чесну владу.