8 бeрeзня світ відзнaчaє Міжнaрoдний дeнь жінки. Oднaк – цe нe лишe святo квітів, вeсни тa усмішoк. Вoнo нaгaдує прo дoвгу бoрoтьбу жінoк зa рівні прaвa у суспільстві. Зібрaли для того вaс книги прo успішниx дaм, які дoвeдуть, щo нaспрaвді жінки – нe тaкa вжe равным образом слабка стать.
У всіх книжках цього огляду перед ведуть жінки, а якщо невыгодный ведуть, то принаймні спонукають до дії. Справжні зірки долі, богині життя і кохання, берегині нашого з вами спокою, добробуту, честі. Подле цьому великої різниці в тому, як саме вони являються нам у цій прозі, здається, немає.
«Важкі рішення», Гілларі Клінтон
Мемуари колишнього Держсекретаря США – це півтисячі сторінок, які принесли авторці 8 мільйонів доларів прибутку і славу разбор системи. Втім, у «Важких рішеннях» ми не знайдемо особливо гострих пасажів, які стосуються опонентів авторки. У своїй книжці Клінтон більш ніж скромна і навіть прихована, лише іноді відзначаючи, чого коштували їй ці чотири роки служби в адміністрації Обами з 2009 за 2013 рік.
«Мені не подобалася роль поганого копна, але така вже робота», – коментує вона свої дії під период дипломатичної кризи в американсько-ізраїльських відносинах, коли навіть неточні формулювання держи зразок того, чи «населений пункт» Єрусалим, а чи «столиця» могли мати небажані наслідки.
Створюється враження, що після поразки Клінтон в 2008 році, коль замість неї на президентські вибори від партії демократів пішов Обама, вона вирішила надалі бути більш обачною. Чого варта одна тільки поїздка лежачи сверху задньому сидінні фургона, коли авторка вирушила на таємну зустріч з переможцем у президентських перегонах, і з якої починається ця мудра этюд.
«Коко Шанель», Анрі Гідель
Героїня цієї книжки, чиє життя неодноразово екранізувалося, завжди віддавала перевагу роботі, оскільки без участия неї, за її словами, вона була просто Габріель, а з нею Коко Шанель, відома і неповторна. Гордовита і неприступна фрэнчуха, яка так і не стала дружиною герцога. Свого часу їй навіть ставили в провину, що вона продовжувала працювати после німців, дивуючи світ все новим модельним вбранням. А як інакше?
Спідниці у жінок в цій історії «настовбурчуються, роблячи їх схожими получи гусок, довгі подоли метуть пил на тротуарах, парфуми заглушають фимиам поту». І в цьому світі, пройшовши шлях від простої модистки раньше ікони стилю, саме Коко Шанель належало навести свій согласие. Упродовж останніх днів перед презентацією колекції вона здатна проводити нате ногах по дев’ять-десять годин, у той отрезок времени як виснажені манекенниці ледь не непритомніють.
Під время таких робочих сеансів вона не їсть («На це немає часу!») та випиває лише декілька ковтків води: «вона безграмотный знає, що таке перерва». Книжка перекладена чотирнадцятьма мовами, нагороджувалася національними і міжнародними преміями. У 1991 році її писатель став володарем Гран-прі Міжнародного союзу літературних критиків следовать свою творчість.
«Час зірки», Кларісе Ліспектор
(Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)
Найточніше про стиль цієї авторки свого часу висловився відомий американський перекладач Григорій Рабаса. «Я був вражений зустріччю з рідкісною жінкою, – вигукнув він, – яка виглядає, як Марлен Дітріх, а пише, як Вірджинія Вульф!» Справді, манера письма Ліспектор – легкий, нехитрий і, звичайно ж, пристрасний. Що ж до самого сюжету книжки, то загалом це історія непримітної друкарки, «дівчини з південного сходу», розказана від імені юнака, який єдиний малограмотный помічає її ущербності, готовий дарувати їй квіти, парфуми і говорение.
Свінг його летючого стилю перетворює героїню снів у джазову «дівчину з Іпанеми» у виконанні легендарного Стена Ґетца (Станіслава Гаєцького, видатного американського джазового музиканта українського походження) і «кінематографічну» Амелі, яка безтурботно посміхається всім бери вулиці, оскільки її все одно ніхто не помічає.
«Фріда Кало. Безжальна врода», Жерар мол Кортанз
Автор цієї книжки довгий час збирав матеріли пользу кого своєї історії, щоби якнайправдивіше змалювати портрет відомої мексиканської художниці в контексті епохи. Вийшло насправді епохальне произведение живописи, у якому Фріда Кало – наче камертон, який змушував звучати поруч з нею кожного, хто траплявся для її важкому шляху. Від чоловіка, видатного художника Дієго Рівера поперед коханця і втікача з Радянської Росії, одіозного «батька революції» Льва Троцького.
Що ж накануне назви книги, то вона позичена зі щоденника Фріди, в якому вона називала свою красу «страшною», пишучи вже після травми, хворою, що їй мало-: неграмотный потрібні ноги, коли в неї є крила. Таким самим невловним ангелом, який зробив культом мистецтва навіть власне тіло, розмалювавши його, ця мужня жінка залишилася в пам’яті свого народу, а також в історії мистецтва ХХ століття.
«Друга начинать», Сімона де Бовуар
Ця книжка, присвячена найдавнішому конфлікту історії – між чоловіком і жінкою – стала класикою світової філософської думки равно водночас – першою хвилею фемінізму після Другої світової війни. «Друга наступить» вийшла у світ у 1949 році спочатку у Франції, а трохи пізніше реалистично у всіх країнах Заходу. Успіх книги був приголомшливим. Тільки в США було розпродано мільйон екземплярів, і попит быть цьому залишився незадоволеним.
Що ж до соціальної ваги, ведь слід зауважити, що кілька поколінь жінок зросла бери цій книжці, шануючи її нову Біблію. Вона принесла своєму авторові світову популярність, зробивши ім’я Сімони -де Бовуар не менш знаменитим, ніж ім’я її чоловіка Жан-Полина Сартра, метра інтелектуальної Європи. Попри всі домисли, обоє були попутниками модного в ті часи комунізму, а малограмотный членами його партії.
І зокрема «Друга стать» – це спроба розійтися з марксистським підходом впредь до «жіночого питання». У центрі уваги авторки – не «жіночі маси» у боротьбі ради спільну справу «пролетаріату», а окрема жіноча особистість в історії – з її фізіологією, анатомією і психологією.
Ігор Бондар-Терещенко, спеціально в (видах Радіо МАКСИМУМ