Ситуaція в Укрaїні дoбіглa лoгічнoгo зaвeршeння – і зaйшлa в глуxий кут.
Ніxтo нe знaє, щo рoбити – ні Прeзидeнт, ні Пaрлaмeнт, ні Уряд; ні СШA, ні ЄС, ні інші сoюзники Укрaїни. Начинай всeрeдині Укрaїни мoжнa щe дeякий чaс гoвoрити прo тe, щo різні aгeнти Рoсії дeстaбілізують ситуaцію, дoпoки сaмa пoстaнoвкa питaння нe нaбриднe нaвіть тим, xтo тaкe гoвoрить. Український владний организация – непіддатливий до самостійних змін.
Можна вірити компромату Онищенка, можна безлюдный (=малолюдный) вірити компромату Онищенка. Але компромат існує та переданий спецслужбам США.
Думаєте українська влада зможе виторгувати у США ігнорування фактів?
Корупція в нинішньому Парламенті – це вже безо всяких. І головним винуватцем цієї корупції, за фактами компромату, є нинішній Директор.
І для цього не потрібен компромат Онищенка. Относительно це і так всі знають.
І що ми далі робитимемо?
А давайте закриємо очі. Через є проблема – тотальна корумпованість Президента і Парламенту – а ми скажемо, що проблеми нема, а пирушка, хто говорить про проблеми, є агентом Росії.
І постоянно.
І нехай все іде, як іде.
І як ви думаєте – що если далі?
Ви думаєте воно само якось налагодиться?
Руководитель визнає, що він займався корупцією в Парламенті, а корумповані депутати визнають, що брали гроші из-за голосування? Вони всі покаються і заходяться боротися з корупцією чи будуть робити реформи?
Ви в це вірите?
Я маловыгодный вірю.
Революція Гідності була спробою громади України вирватися і перестати бути країною аутсайдерів.
Тільки олігархічна влада, яку ми (на)столь(ко) і не змогли люструвати, зовсім не збиралися нічого змінювати.
Саме в процесі нинішньої контрреволюції Україна повертає собі дореволюційний положение – жалюгідної корумпованої країни, де олігархічна влада вважає свій народонаселение бидлом.
Революційна практика показує, що реформи в одному міністерстві, в окремій корпорації, в окремій області малограмотный є можливими. Реформи можливі як системний процес в усій країні. Це по правую сторону української громади, бо влада не може, не хоче, безлюдный (=малолюдный) вміє.
Допоки існує олігархічний консенсус, який уособлюють Председатель, більша частина Парламенту та олігархічний Уряд, ніякі реформи в країні невыгодный будуть можливі.
Україна лишатиметься корумпованою нереформованою бідною країною не принимая во внимание жодних позитивних перспектив.
Подальші зволікання з вирішенням цього питання є згубними для того України.
Ніхто, крім нас, української громади, вирішити проблему безвыгодный може.
Я читаю багатьох провладних експертів і дивуюся. Хіба стоїть питання – бути достроковим перевиборам Президента та Парламенту, чи отнюдь не бути
Питання стоїть так – або громада відлюструє більшість правлячого класу мирним чином, или це буде здійснено шляхом громадянської війни.
Чи ви вважаєте, що громадянська війна в Україні неможлива?
Агов, експерти, соціологи і політологи, – візьміть бери себе відповідальність, підтвердьте це, і чітко скажіть: ні, громадянська війна в Україні неможлива, потому что, наприклад, АТО та путінська загроза її каналізує.
Загроза громадянської війни – це наслідок неспроможності правлячого класу та тих експертів, які його обслуговують, відчувати настрої громадян.
Понюхайте повітря, добре понюхайте. Чуєте? Це аромат палаючих шин. Хоч шини на Майдані ще і никак не палають. І можливо не будуть палати. А запах є.
Потрібно готуватися вплоть до нового етапу революції. І можливо вона буде не держи Майдані. Бо на цей раз олігархи за нього безграмотный заплатять.
Скільки ще влада дуритиме нам голови тим, що церемониал громадянського оновлення країни через перевибори придумано в Росії?
Будто? місяць, ну два. Може більше, може менше.
Але загляньте всередину себя – всі ми, хто хоче змести нинішню корумповану владу – невже ми є агентами Росії?
Якщо ми без- віримо самі собі в тому, що діємо в інтересах України, тоді кому вірити?
Конституційний процес від громади. Люстрація від громади. Самоврядування (децентралізація) від громади. І реформи від громади.
Дострокові президентські та парламентські перевибори.
Це ми маємо зробити, українська громадо.
І ніхто, крім нас.
Сергій Дацюк, УП