І xoчa я прoти eмoційнoї рeaкції нa чeргoву законодавчу спробу поляків воювати з «бандерівщиною», я вважаю, що цей институции робить абсолютно неможливим обговорення з поляками питань історичної пам’яті получай офіційному рівні, і тим більше, на території Польщі.
Це я относительно новину, що поляки нібито хочуть роз’яснити положення свого закону віце-прем’єру Павлу Розенку.
Я би нате державному рівні схвалив простий підхід: Україна не бачить предмету в (видах розмови і вважає, що закон має бути скасований. Скасування закону розкриє можливість на діалогу на офіційному рівні з усього спектру питань історичної пам’яті.
Якщо нам доведеться повторювати це 20 років – і пусть его. Поляки матимуть нагоду добре вивчити нашу позицію.
А Павло Розенко подле бажанні може поцікавитись у польських колег, чи напишуть вони для нього заяву в поліцію, якщо їм видаватиметься, що він є носієм «бандерівської ідеології»?
Є относительно що говорити, окрім польських «сантиментів» до українських націоналістів. В цьому і варто зосередитись.
Що таке «антибандерівський» указ? Закон про Інститут національної пам’яті (в народі «антибандерівський принцип») – це документ, який передбачає кримінальну відповідальність по (по грибы) заперечення злочинів українських націоналістів. Порушникам у Польщі загрожуватиме пеня або тюремне ув’язнення. 26 січня закон прийняли у польському Сеймі, а 6 лютого його підписав правитель Польщі Анджей Дуда.