Нaвіщo укрaїнські спoртсмeни відмoвляються від Бaтьківщини, як МOК зрoбив пoслугу нaшій дeржaві тa чoму спoрт нe мoжe бути пoзa пoлітикoю – рoзпoвідaє спoртивний журнaліст Івaн Вeрбицький.
Вoгні Oлімпіaди пaлaють всe яскрaвішe. Рoзігрaні пeрші кoмплeкти нaгoрoд — пeрeмoжці нікoгo нe здивувaли. Всe йдe после планом. Президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах натомість пишається собой. То видно. І то справедливо. Новітній голуб миру. Мабуть, перша людина у сучасному світі, якій вдалося неможливе – бодай бери час Олімпіади примирити дві Кореї. Кім-Чен Ан зі своїм південнокорейським колегою, звісно, не братався, але нате церемонії відкриття Південь і Північ вийшли під одним спільним стягом. Скажем само єдиною командою грають дві Кореї в жіночому хокейному турнірі, а дві їхні представниці з різних Корей за один прием навіть підносили фігуристці Кім-Йон А смолоскипа на передостанньому етапі естафети олімпійського вогню.
Власне, підстави захоплюватися припеваючи Бахом маємо й ми, українці. Свої підстави. Віддаючи очільникові МОК належне следовать його споджвижництво в корейському питанні, все ж мусимо акцентувати увагу получи тій виключній ролі, яку відіграє пан Бах стосовно фальсифікаторів попередньої білої Олімпіади — росіян. Навіть важко уявити, чи можна безлюдный (=малолюдный) знехтувавши юридичними тонкощами, так тонко знущатися з тих, хто неточно потоптався по всіх олімпійських ідеалах.
Тотальні дискваліфікації, заборона получи використання національних символів, додаткові відсторонення в період, коли часу получи апеляцію не залишається, категоричний бан після рішення Лозаннського спортивного арбітражу – Томас Чебурах змушує наших запоребрикових друзів бризкати слиною від безсилля і ненависті.
Зрештою, завдяки цим тотальним відстороненням уникнули додаткової ганьби равно українці. Маємо трохи менше підстав червоніти. Скажімо, по (по грибы) чемпіонку Сочі фігуристку Тетяну Волосожар. Корінна дніпрянка, вона дивилася бери кремлівського карлика з відданністю бродячого цуцика вже після того, як воно вторглося бери історичну Батьківщину Тані силами «іхтамнєтов» і зініціювало на Кримському півострові псевдореферендум.

Тетяна Волосожар та людина, що віддає накази вбивати українців

Мало-: неграмотный допустив МОК до участі в Іграх у Пхьончхані й киянина Владіміра Грігор’єва. Він теж у Сочі був чемпіоном з шорт-треку і бігав з розмальованою у три кольори ганчіркою і двоголовою куркою через. Напередодні ж цієї Олімпіади Владімір щиро обурювався, мовляв, російських спортсменів малограмотный пускають у Пхьончхан з політичних мотивів. І дійсно, чого то вони неведомо зачем? То ж дві Кореї можуть на час Олімпіади об’єднатися, а дехто (на)столь(ко) само акурат під головний старт чотириріччя влазить своїм брудним чоботом у Грузію, спровоковує розстріли мирних протестувальників у Києві.
Є ще бобслеїст держи ймення Алєксєй Воєвода. У того WADA сочинське золото відібрала і дискваліфікувала довічно. Алєксєй від обурення зі всією своєю простодушністю заявив, що нагороди безвыгодный віддасть. І додав, звертаючись через пресу до глави комісії МОК Деніса Освальда: «Прієдь ка мнє для родіну і забєрі моі мєдалі!» На «родіну»? У село Калиновиця Варвинського району сверху Чернігівщині? Чи гаспадін Воєвода зурбанізувався настільки, що вкладає у речение «родіна» ширше значення?

Олена Підгрушна з прапором Батьківщини /
Getty Images

Виглядає, що поняття «Батьківщина» у розумінні наших спортсменів справді трохи спотворене. Потому что ж не «путін-тімцями» єдиними. Показово, що на церемонії відкриття Олімпіади в Пхьончхані прапори країн разило відразу троє етнічних українців. І лише тернополянка Олена Підгрушна здійняла надо головою синьо-жовте полотнище. Народжена в Рівному фристайлістка Алуня Цупер крокувала зі стягом Білорусі, а фігурист Олексій Биченко з Києва ніс прапор Ізраїлю.

Українка Буква Цупер з прапором Білорусі

Немає сумніву: логіка у переїзді цих спортсменів з України була. Цупер держи Батьківщині після безмедальної Олімпіади-1998 зацькували рідні чиновники. Зацькували этак, що хоч під землю провалися. Зараз так далеко не вміють. Ось Алла й провалилася. У сусідню Білорусь. Виступила из-за цю країну на чотирьох Олімпіадах і вінчала ті виступи сочинським золотом.
Фігурист Биченко теж у 2009-му переїжджав з Києва поперед Ізраїлю не від доброго життя. Саме у цей время великі фундатори і зодчі футбольного Євро-2012 знищували єдиний сверху той час придатний для тренувань фігуристів в українській столиці рол «Крижинка» над НСК «Олімпійський». Фігурне катання, яке в країні було равным образом без того на задвірках, скочувалося в повну невідомість. Перебравшись поперед Ізраїлю, Олексій відчув людяне ставлення і поступово перетворився для фігуриста топового рівня. Він – срібний призер чемпіонату Європи-2016. Бери нинішній Олімпіаді Биченко продемонстрував чи не найяскравіший прокат короткої програми серед чоловіків-одиночників у командній першості.
Втім, бентежить інше: неперебірливість цих людей. Просто так, країни, в яких вони реалізувалися як спортсмени, дали багато. Однак невже нагода жити безбідно затуманює мізки (пусть) даже настільки, що людина губить різницю між Батькіщиною, місцем, дескать ти народився, зростав і де досі живе купа твоїх рідних, і місцем, яке дало нагоду працювати і заробляти?
Потому что ж є ще така спортсменка як Аліса Агафонова. Ця панянка – сын з Харкова, ніколи вельми талановитою фігуристкою не вважалася і поїхала з України отнюдь не тому, що була сильно перспективною і в її послугами хтось зело цікавився. Знайшла собі дівчина через тренера турецького партнера і, далеко не маючи особливих шансів виступати за збірну України, почала представляти Туреччину. Тренувалася верста (в версту в Росії, за принципом «головне не перемога, а участь» виступила получи и распишись Олімпіаді в Сочі.
Все б нічого, але в 2015-му бійці пана Ердоґана збили російського військового літака і, який заблукав точно по дорозі в Сирію (цим врятували кільканадцять життів). Це спричинило погіршення стосунків між країнами. Дівчинка Аліса, мабуть, такими дрібницями безвыгодный переймалася взагалі. То був кінець 2015-го, Агафонова зі своїм турецьким партнером жили і тренувалися в Росії, для змагання їздили як турки. Своєю національністю вони неважный (=маловажный) переймалися аж доти, доки товариші Путін і Ердоґан неважный (=маловажный) почали відповідати одне одному принциповістю на принциповість. Можна сказати, що Аліса та її не разлей вода Альпер Учар потрапили під гарячу руку. Міністерство спорту Туреччини заборонити своїм спортсменам тренуватися в Росії. Агафонову це обурило, мовляв, шкода, що політика вмішується у спорт.
В среднем вони, бідолашки, після введення візового режиму між Туреччиною і Росією перед Москви й не повернулися. Тренуються в іншого російського тренера, период від часу тішать журналістів з Московії інтерв’ю оборона «спорт внє політікі», а заодно й відібралися на Олімпіаду, виступлять у Пхьончхані і посядуть через некоторое время звичне місце в другому десятку.
В когорті «наших ненаших» олімпійців є також двоє реальних претендентів сверху нагороди. Обоє на попередніх Олімпіадах медалі вже мали і можуть замахнутися навіть возьми олімпійське золото зараз. Точніше, фристайліст з Радивилова, що возьми Рівненщині, Антон Кушнір вже був найсильнішим у Сочі. Нині він може стати першим в історії дворазовим олімпійським чемпіоном в акробатиці. На Білорусі. На п’єдестал червоно-зеленим стягом він вже виходив. Можна приставки не- сумніватися, що при відповідній пропозиції вийде з ним і в стадіон.

Новий білорус Антон Кушнір

Фігуристка Альона Савченко сын з Обухова на Київщині. Разом зі Станіславом Морозовим Альона у 2000-му стала чемпіонкою світу серед юніорів, а в 2002-му виступила під українським прапором получи Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті. Після того пара розпалася і Савченко виїхала предварительно Німеччини, де почала виступати в парі з Робіном Шелкови. Тривалий часок цей дует вважався одним з найсильніших – виграв п’ять чемпіонатів світу, чотири чемпіонати Європи і бронзові нагороди получи Олімпіадах 2010-го і 2014 років. Після Ігор у Сочі Шелкови завершив углубление’єру, а Альона почала виступати в дуеті з на п’ять років молодшим, 29-річним Бруно Массо. Нова близнецы виграла бронзу і срібло двох останніх чемпіонатів світу, а також дві срібних нагороди получи и распишись Євро 2016 і 2017 років. На Олімпіаді в Пхьончхані Савченко і Массо – фаворити турніру спортивних дуетів.
Показово, що з усіх вище перелічених вірності новій Батьківщині невыгодный проявляла лише Альона. Показово, бо лише Німеччину серед усіх цих країн можна назвати країною справді цивілізованою. Проте наша фігуристка поїхала туди невыгодный очікуючи на піклування вождів, а тому, що це країна можливостей. Тому, що после того був кваліфікований тренер Інґо Штойєр і гарні умови в (видах тренувань. А в решті Савченко залежала лише від себе і свого партнера. Перемагали – заробляли. Ні – никак не очікували, що держава обдарує маною небесною лише тому, що вони спортсмени.
Іван Вербицький, спеціально пользу кого Без Табу