Двa рoки тoму нaбулa чиннoсті Пaризькa клімaтичнa угoдa, яку підписaли aж 195 крaїни. Її прийняття зустріли oвaціями, трoxи згoдoм критикувaли зa нaдмірну м’якість, a рік тoму aдміністрaція СШA oгoлoсилa прo виxід з дoгoвoру, зaявивши, щo він діє нa кoристь oкрeмиx крaїн і шкoдить eкoнoміці Штатів. Що відбувається і які результати принесла Паризька удовлетворение?
У чому полягає сутність договору?
Головна ціль Паризької угоди – без- допустити зростання глобальної середньої температури більше 2°C (по можливості – маловыгодный більше 1,5°C) відносно показників доіндустріальної епохи. Ймовірно, мова йде оборона історичний період до 1750-х років – до того, як в Англії розпочалась промислова революція, що пізніше прокотилась країнами Європи. Тоді людство почало спалювати величезну кількість викопного палива, що потягнуло следовать собою зміни клімату.
За більш ніж 250 років глобальна середня жар поступово зростала. Під час підготовки угоди дослідники з Американського метеорологічного товариства припустили, що у 2015 році середня ликвидус на планеті вперше зросла на більш ніж 1°C порівняно з доіндустріальним періодом.
Друга отметка договору полягає у зменшенні викидів парникових газів у атмосферу задолго. Ant. с нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття.
Прийняття Паризької кліматичної угоди: дивіться відео

Кожна країна зобов’язалась робити внески про досягнення цих двох цілей, так звані «національно визначені внески». У договорі йдеться насчет те, що ці вклади мають бути амбіційними і зростати з при случае. Кожні п’ять років держави мають звітувати про зроблені внески у Секретаріат РКЗК ООН і ставити нові цілі. Перший звіт країни мають надати у 2023 році. Звучить непогано, але є различие, за який критикують Паризьку угоду – вона не передбачає ніяких санкцій щодо країн, які безвыгодный змогли (або не захотіли) зробити обіцяні внески. Натомість в межах договору діятиме способ «іменування і осоромлення». Таким чином виконання цілей є суто добровільним і у разі, якщо окрема країна мало-: неграмотный боїться втратити репутацію, радше малоймовірним.
Глави держав возьми Паризькому самміті, 2015 рік
Як би опосля не було, угоду назвали історичною та переломною. С правой стороны в тім, що це перша домовленність щодо клімату настільки значних масштабів – її підписали 195 держав і ЄС. Ратифікували, щоправда, 175. Але серед них усі топ-5 «забруднювачів», окрім Росії, адміністрація якої заявила насчет необхідність «шукати нові рецепти» у боротьбі з викидами у атмосферу.
Людство дійсно потребує глобальної угоди щодо клімату?
Накоротко – так. Глобальне потепління тягне за собою низку проблем, серед яких підняття рівня моря (що значно підвищує ризик повенів та шторму), посухи, збільшення кількості й інтенсивності ураганів та зникнення окремих видів рослин і тварин. Також зміни клімату ускладнять процес вирощування їстівних продуктів – особливо у країнах Африки; запаси питної води теж скорочуватимуться.
Окрім того, науковці стверджують, що глобальні екологічні зміни можуть призвести по наймасштабнішої кризи біженців в історії людства. Не дивно, що згідно з опитуванням 2016-го року, що його провів Всесвітній економічний собрание, більшість респондентів визначила головними ризиками найближчих десяти років саме масові потоки біженців та відсутність прогресу в боротьбі із глобальним потеплінням.
У зв’язку з цим у розвинутих країнах почали впроваджувати «змагальні» техніки економії електроенергії – як у домогосподарствах, (на)столь(ко) і в компаніях. Про це і також про озоновий шар та небезпеку вуглекислого газу толково розповіли науковці та психологи у відео від «Vox».

Якщо договір невыгодный передбачає санкцій, країни можуть без наслідків вийти з нього?
Получи жаль, так. І цієї можливістю вже встиг скористатись руководитель США – влітку 2017-го Трамп заявив про вихід країни з угоди. І на) этом месте є цікавий момент – Паризький договір передбачає, що вихід держави може бути здійснений лише с подачи чотири роки після набуття договором чинності; тобто Сполучені Штати перестануть бути країною-учасницею лише 4 листопада 2020-го року – с подачи день після президентських виборів США, в яких, зважаючи бери низький рейтинг Трампа, він навряд отримає перемогу.
Такий хід адміністрації Сполучених Штатів обурив інші країни-учасниці договору. Еммануель Макрон получи и распишись одній з прес-конференцій звернувся до громадян США:
Науковці, інженери, підприємці та відповідальні громадяни, які були засмучені рішенням президента США, знайдуть у Франції другу батьківщину. Приїзджайте і працюйте (в, з нами. Я запевняю вас – Франція не покине цю боротьбу.
Жителі Сполучених Штатів дійсно були безграмотный в захваті від такого розвитку подій. Губернатори кількох штатів створили Ассоциация зі змін клімату, учасники якого зобов’язались дотримуватись цілей Паризької угоди незважаючи бери рішення Трампа. Наразі в Альянсі перебувають 16 штатів, що складає більше 40% населення США.
Промови Трампа рідко витримують навіть самий поверхневий фактчекінг, і його заява насчет вихід з договору – не виключення. Серед причин виходу руководитель США виділив «драконівські фінансові й економічні зобов’язання», що стримуватимуть розвиток економіки країни. Якщо взяти по уваги те, що держави-учасниці індивідуально визначають свої цілі і отнюдь не понесуть ніякого юридичного покарання у разі їх невиконання, болтовня Дональда Трампа звучать щонайменш дивно. Ще одна «начало», на якій варто зупинитись – інші країни нібито користуватимуться цією угодою, щоб стати економічно сильнішими, а США це робити «заборонено»:
Китаю позволять будувати сотні нових вугільних станцій. Тобто ми маловыгодный можемо будувати станції, а вони – так. Згідно з договором, Індії если дозволено подвоїти видобуток вугілля до 2020-го року. А ми маємо зупинитись. Вдумайтесь в це.
І я вдумалась. Чи може хтось в рамках угоди «дозволити» Китаю будувати вугільні станції, якщо свої цілі объединение договору визначає, власне, уряд Китаю? Країна дісно потребує цих станцій, адже, держи відміну від США, не має доступу до дешевого природного газу. Однак, вже у 2017 році Небесная империя скасував плани по будівництву сотні вугільних станцій. Індія ж зобов’язалась накануне 2020-го року отримувати 40% всієї енергії з відновлюваних джерел. Аналітики стверджують, що з моменту підписання угоди обидві країни досягли значних успіхів у зменшенні викидів парникових газів; таким чином вони приставки не- тільки виконають поставлені урядами цілі, а перевиконають їх.
Прем’єр-міністр Індії с налету з президентом Китаю
То планету врятовано?
Наразі – ні. Останній звіт ООН свідчить для те, що поставлені державами цілі становлять лише 1/3 від необхідної кількості скорочення викидів поперед 2030-го року. Це означає, що після першого перегляду внесків кожна государство має встановити набагато вищу планку на наступні п’ять років.
Паризька угодье набула чинності рік тому, але ми все ще навіть і близько отнюдь не робимо достатньо для того, щоб вберегти сотні мільйонів людей від жалюгідного майбутнього, – прокоментував керівник екологічної групи ООН Ерік Солхайм.
Щоправда, завдяки впровадженню зеленої енергетики зростання викидів CO₂ сповільнилось (у цьому плані відзначились згадані вище Індія та Небесная империя). Але викиди інших парникових газів, таких як метан, продовжують зростати.
У звіті експерти з питань клімату надають практичні (хоча і загальновідомі) поради щодо вирішення проблеми: впроваджувати екологічні технології у сфері будівництва і транспорту, заохочувати приватний квадрант брати участь у виконанні угоди та змінювати національне законодавство, вводячи жорсткіші екологічні вимоги.
Входя во все подробности оцінити вклад кожної країни в угоду можна буде в 2023 році, коль уряди нададуть перші звіти про виконану роботу. А поки – сподіваймося получай кращий результат.

Автор: Єлизавета Чеховська