Двa рoки тoму нaбулa чиннoсті Пaризькa клімaтичнa угoдa, яку підписaли aж 195 крaїни. Її прийняття зустріли oвaціями, трoxи згoдoм критикувaли зa нaдмірну м’якість, a рік тoму aдміністрaція СШA oгoлoсилa прo виxід з дoгoвoру, зaявивши, щo він діє нa кoристь oкрeмиx крaїн і шкoдить eкoнoміці Штатів. Що відбувається і які результати принесла Паризька ублажение?
У чому полягає сутність договору?
Головна ціль Паризької угоди – далеко не допустити зростання глобальної середньої температури більше 2°C (по можливості – безвыгодный більше 1,5°C) відносно показників доіндустріальної епохи. Ймовірно, мова йде относительно історичний період до 1750-х років – до того, як в Англії розпочалась промислова революція, що пізніше прокотилась країнами Європи. Тоді людство почало спалювати величезну кількість викопного палива, що потягнуло вслед собою зміни клімату.
За більш ніж 250 років глобальна середня ликвидус поступово зростала. Під час підготовки угоди дослідники з Американського метеорологічного товариства припустили, що у 2015 році середня жар на планеті вперше зросла на більш ніж 1°C порівняно з доіндустріальним періодом.
Друга отметина договору полягає у зменшенні викидів парникових газів у атмосферу впредь до нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття.
Прийняття Паризької кліматичної угоди: дивіться відео

Кожна країна зобов’язалась робити внески во (избежание досягнення цих двох цілей, так звані «національно визначені внески». У договорі йдеться насчет те, що ці вклади мають бути амбіційними і зростати з иногда. Кожні п’ять років держави мають звітувати про зроблені внески у Секретаріат РКЗК ООН і ставити нові цілі. Перший звіт країни мають надати у 2023 році. Звучить непогано, але є особина, за який критикують Паризьку угоду – вона не передбачає ніяких санкцій щодо країн, які отнюдь не змогли (або не захотіли) зробити обіцяні внески. Натомість в межах договору діятиме прием «іменування і осоромлення». Таким чином виконання цілей є суто добровільним і у разі, якщо окрема країна неважный (=маловажный) боїться втратити репутацію, радше малоймовірним.
Глави держав для Паризькому самміті, 2015 рік
Як би тамо не було, угоду назвали історичною та переломною. Одесную в тім, що це перша домовленність щодо клімату настільки значних масштабів – її підписали 195 держав і ЄС. Ратифікували, щоправда, 175. Але серед них усі топ-5 «забруднювачів», окрім Росії, адміністрація якої заявила ради необхідність «шукати нові рецепти» у боротьбі з викидами у атмосферу.
Людство дійсно потребує глобальної угоди щодо клімату?
Накоротко – так. Глобальне потепління тягне за собою низку проблем, серед яких підняття рівня моря (що значно підвищує ризик повенів та шторму), посухи, збільшення кількості й інтенсивності ураганів та зникнення окремих видів рослин і тварин. Також зміни клімату ускладнять процес вирощування їстівних продуктів – особливо у країнах Африки; запаси питної води теж скорочуватимуться.
Окрім того, науковці стверджують, що глобальні екологічні зміни можуть призвести после наймасштабнішої кризи біженців в історії людства. Не дивно, що згідно з опитуванням 2016-го року, що його провів Всесвітній економічний симпозиум, більшість респондентів визначила головними ризиками найближчих десяти років саме масові потоки біженців та відсутність прогресу в боротьбі із глобальним потеплінням.
У зв’язку з цим у розвинутих країнах почали впроваджувати «змагальні» техніки економії електроенергії – як у домогосподарствах, си і в компаніях. Про це і також про озоновий шар та небезпеку вуглекислого газу удобоваримо розповіли науковці та психологи у відео від «Vox».

Якщо договір безвыгодный передбачає санкцій, країни можуть без наслідків вийти з нього?
Для жаль, так. І цієї можливістю вже встиг скористатись директор США – влітку 2017-го Трамп заявив про вихід країни з угоди. І после этого є цікавий момент – Паризький договір передбачає, що вихід держави може бути здійснений лише черезо чотири роки після набуття договором чинності; тобто Сполучені Штати перестануть бути країною-учасницею лише 4 листопада 2020-го року – путем день після президентських виборів США, в яких, зважаючи получай низький рейтинг Трампа, він навряд отримає перемогу.
Такий хід адміністрації Сполучених Штатів обурив інші країни-учасниці договору. Еммануель Макрон держи одній з прес-конференцій звернувся до громадян США:
Науковці, інженери, підприємці та відповідальні громадяни, які були засмучені рішенням президента США, знайдуть у Франції другу батьківщину. Приїзджайте і працюйте тогда, з нами. Я запевняю вас – Франція не покине цю боротьбу.
Жителі Сполучених Штатів дійсно були отнюдь не в захваті від такого розвитку подій. Губернатори кількох штатів створили Содружество зі змін клімату, учасники якого зобов’язались дотримуватись цілей Паризької угоди незважаючи для рішення Трампа. Наразі в Альянсі перебувають 16 штатів, що складає більше 40% населення США.
Промови Трампа рідко витримують навіть самий поверхневий фактчекінг, і його заява относительно вихід з договору – не виключення. Серед причин виходу глава США виділив «драконівські фінансові й економічні зобов’язання», що стримуватимуть розвиток економіки країни. Якщо взяти впредь до уваги те, що держави-учасниці індивідуально визначають свої цілі і малограмотный понесуть ніякого юридичного покарання у разі їх невиконання, плетение словес Дональда Трампа звучать щонайменш дивно. Ще одна «орган», на якій варто зупинитись – інші країни нібито користуватимуться цією угодою, щоб стати економічно сильнішими, а США це робити «заборонено»:
Китаю благословлять будувати сотні нових вугільних станцій. Тобто ми безграмотный можемо будувати станції, а вони – так. Згідно з договором, Індії если дозволено подвоїти видобуток вугілля до 2020-го року. А ми маємо зупинитись. Вдумайтесь в це.
І я вдумалась. Чи може хтось в рамках угоди «дозволити» Китаю будувати вугільні станції, якщо свої цілі сообразно договору визначає, власне, уряд Китаю? Країна дісно потребує цих станцій, адже, нате відміну від США, не має доступу до дешевого природного газу. Однак, вже у 2017 році Поднебесная (империя) скасував плани по будівництву сотні вугільних станцій. Індія ж зобов’язалась впредь до 2020-го року отримувати 40% всієї енергії з відновлюваних джерел. Аналітики стверджують, що з моменту підписання угоди обидві країни досягли значних успіхів у зменшенні викидів парникових газів; таким чином вони далеко не тільки виконають поставлені урядами цілі, а перевиконають їх.
Прем’єр-міністр Індії сейчас з президентом Китаю
То планету врятовано?
Наразі – ні. Останній звіт ООН свідчить ради те, що поставлені державами цілі становлять лише 1/3 від необхідної кількості скорочення викидів прежде 2030-го року. Це означає, що після першого перегляду внесків кожна сила має встановити набагато вищу планку на наступні п’ять років.
Паризька удовлетворение набула чинності рік тому, але ми все ще навіть і близько никак не робимо достатньо для того, щоб вберегти сотні мільйонів людей від жалюгідного майбутнього, – прокоментував керівник екологічної групи ООН Ерік Солхайм.
Щоправда, завдяки впровадженню зеленої енергетики зростання викидів CO₂ сповільнилось (у цьому плані відзначились згадані вище Індія та Небесная империя). Але викиди інших парникових газів, таких як метан, продовжують зростати.
У звіті експерти з питань клімату надають практичні (хоча і загальновідомі) поради щодо вирішення проблеми: впроваджувати екологічні технології у сфері будівництва і транспорту, заохочувати приватний квадрант брати участь у виконанні угоди та змінювати національне законодавство, вводячи жорсткіші екологічні вимоги.
Пункт за пунктом оцінити вклад кожної країни в угоду можна буде в 2023 році, если уряди нададуть перші звіти про виконану роботу. А поки – сподіваймося бери кращий результат.

Автор: Єлизавета Чеховська