Кабінет міністрів пропонує звільнити керівництво НАЗК, але подає законопроект зовсім про інше. Що насправді ховається за заявами уряду про рішучі зміни роботи НАЗК?
За перший рік своєї роботи, Національне агентство із запобігання корупції так і не стало незалежним органом. Це спричинило те, що з усіма повноваженнями, які йому надає прийняте після Євромайдану законодавство, агентство не показало відчутних результатів у подоланні повсюдної української корупції. Одна із причин – постійні внутрішні конфлікти і неефективність членів НАЗК.
Справа в тому, що в НАЗК немає одного керівника, як в НАБУ – Ситник, наприклад. Натомість законодавством передбачено колегіальний орган, який має складатись із 5 членів. Така модель управління була запроваджена для того, щоб зменшити ризики зовнішнього контролю над НАЗК, оскільки вплинути одночасно на п’ятьох членів важче, ніж на одного.
Проте свій перший рік Агентство працювало в неповному складі, оскільки очолювана Міністерством юстиції комісія з відбору керівництва НАЗК з незрозумілих причин за рік так і не спромоглася дообрати п’ятого члена. Як наслідок, робота органу дуже часто виявлялась паралізованою через те, що усі, навіть дрібні рішення, які мають прийматись колегіально, впирались у 2 на 2.
Як наслідок – внутрішні конфлікти, спричинені зовнішніми впливами, призвели до фактичної безпорадності агентства. Там не змогли організувати належним чином роботу, у тому числі – і повноцінне функціонування системи е-декларування.
Тому коли навесні близько мільйона посадовців подавали свої декларації в систему, яка то зависала, то відмовлялась приймати декларації, то взагалі не працювала, Кабінет Міністрів в особі Прем’єра Гройсмана і Міністра юстиції Петренка почав публічно вимагати відставки керівництва НАЗК.
За погрозами звільнення і гучними заявами про рішуче перезавантаження НАЗК послідував розроблений Мін’юстом законопроект, який передбачав дострокове припинення повноважень чинних членів НАЗК, а ще він вносив зміни у більше як 10 статей Закону, який регулює роботу НАЗК – під соусом знову ж таки вирішення проблем в роботі органу. Накручене медійно суспільство зустріло цей законопроект палкими оплесками. Молодці Гройсман і Петренко – зараз покажуть, як керувати країною!
Законопроект уряду не тільки не вирішує проблеми НАЗК, але направлений на те, щоб взяти орган під ручний контроль. Стурбовані цим, ми звернулись до голови антикорупційного комітету із проханням направити урядовий законопроект на незалежну експертизу до Ради Європи – поважної міжнародної організації, яка визначає своєю метою захист демократії та верховенства права у країнах Європейського Союзу і з якою Україна домовилась про співпрацю, зокрема, у наданні експертизи у пов’язаних із питаннями боротьби з корупцією питаннях. От що сказали про цей законопроект поважні європейські експерти:
Стурбованість відносно законопроекту N6335 викликана впливом виконавчої гілки влади і ризиків для незалежності НАЗК. Це стосується комісії з відбору членів, самого керівництва, прийняття ними рішень, вимоги до реєстрації рішень, тимчасового голови і створення зовнішньої комісії для проведення аудиту, – прокоментували європейські експерти.
Загрози незалежності НАЗК експерти побачили в більшості положень урядового законопроекту, ось деякі з них:
1. Запропоновані зміни фактично не змінюють колегіального принципу управління НАЗК – членів так само залишається 5, тільки тепер вони називаються «уповноваженими». Водночас змінами передбачається, що з п’яти осіб 1 буде Головою, 2 – його заступниками, 2 – просто «уповноваженими».
В чому загроза: хто з 5 буде Головою – визначатиме Кабмін. При чому в законопроекті не прописано жодних критеріїв, якими Кабмін керуватиметься при виборі Голови. Іншими словами, Головою стане той, хто потрібен/домовиться/зручний для Кабміну. Це одразу робить Голову НАЗК політично залежним.
2. Голові надається багато повноважень. Зокрема – самостійно призначати собі із 4 інших «уповноважених» двох заступників.
В чому загроза: рішення приймаються колегіально – більшістю з 5 голосів. Проте Голова впливає або навіть контролює 3 з них, оскільки двох заступників він обирає собі сам, а також наділений повноваженнями «координувати та контролювати» їх роботу. Таким чином, «політично залежний» Голова отримує контрольовану від нього більшість голосів, яка гарантує прийняття потрібних рішень.
3. На період обрання нового керівництва НАЗК передбачається, що Кабмін призначить тимчасового виконуючого обов’язки Голови, а діючі члени будуть одразу звільнені. В проекті передбачено, що така особа виконуватиме ці обов’язки протягом 4 місяців, доки не будуть обрані нові члени.
В чому загроза: досвід із недообранням 5-го члена, якого не можуть обрати більше року, означає, що Голови може «затриматись» на безкінечно довго. Окрім того, така особа буде не обиратись на конкурсі, а призначатись Кабміном, що ставить орган в політичну залежність від Кабміну.
4. Зміни прямо вказують, що рішення НАЗК мають реєструватися Міністерством юстиції.
В чому загроза: такий обов’язок де-факто дає Мін’юсту право вето. Як це працює, ми вже бачили із порядком повної перевірки декларацій – тричі відмовляючись реєструвати порядок, Мін’юст сам розробив для НАЗК такий порядок, за яким перевірки відбуваються неякісно, а високопосадовці отримують можливості уникнути відповідальності. Хоча законодавство справді вимагає реєструвати в Мін’юсті рішення, які впливають на велику кількість людей і повинні бути перевірені на дотримання прав людини, такі повноваження повинні мати гарантії від зловживань.
І ще низку інших проблем законопроекту, які всі зводяться до одного – НАЗК як інституція втратить свою ще не відвойовану незалежність не тільки фактично, але й юридично.
Для чого Міністерству юстиції і Кабміну потрібне ручне Національне агентство із запобігання корупції? Перше і головне – як інструмент розправи над політичними опонентами. У «потрібних руках» НАЗК з усіма його безмежними повноваженнями може перетворити життя конкурентів на пекло: до двох років ув’язнення, може, і не засудять, але репутацію попсують і змусять витрати безліч часу, сил і енергії для того, щоб давати безкінечні пояснення, виправдовуватись в ЗМІ за складені адмінпротоколи.
І ми побачимо, наскільки ефективним може бути НАЗК вже на найближчих виборах – чиї б, президентські або парламентські, і які б, чергові чи позачергові, вони не були. Ну і ще, звісно – щоб проконтролювати «правильні» результати перевірок щодо себе і в потрібний момент завжди мати, що показати міжнародним донорам і партнерам України – дивіться-но, як ми ефективно працюємо.
Цей законопроект уряду – яскравий приклад того, як під виглядом вирішення проблем із неефективним керівництвом НАЗК відбувається банальний перерозподіл сфер впливу, метою якого є отримати потужний інструмент для знищення політичних опонентів. І від цього перерозподілу виграють всі – крім України і нас з вами.
Проблема з фактичною паралізованістю НАЗК має бути вирішена. Агентство має стати дієвим органом по боротьбі з корупцією в Україні. Гасло «закон для всіх» має стати реальністю, а НАЗК, маючи всі повноваження, має очолити боротьбу з корупціонерами всіх рівнів. Але, щоб це стало можливим, НАЗК має стати дійсно незалежним органом, вільним від політичного тиску на нього будь-яких гілок влади.
Врешті-решт все буде добре, і якщо зараз не добре, значить це ще не кінець.