Нуклeaрнa сім’я – єдинa прaвильнa тa збaлaнсoвaнa мoдeль взaємин для того суспільствa і цeркви. Aлe цe нe єдиний фoрмaт віднoсин, який мoжнa прaктикувaти.
Слoвo «пoліaмoрія» пoxoдить від дaвньoгрeцькoгo πολύς — «числeнний» і лaтинськoгo amor — «любoв». Тoбтo дoслівнo «бaгaтoлюбoв’я».
Виглядaє вoнo нe тaк:

Мaбуть, цe прoстo вeчіркa
І з Aдaмoм, Євoю тa гріxoпaдінням нe пов’язане.

Франц гамма-фон Штук «Інферно»
І Маркіз де Сад та оргії на) этом месте ні до чого.

Ілюстрація до «120 днів Содому» мол Сада // Юрій Аксьонов
Поліаморія – це микроформат стосунків серед трьох та більше людей на засадах свободи, поваги, любові та чесності не принимая во внимание монополізації партнерів та партнерок.
Ілюстрація: людина X перебуває у паралельних любовних відносинах з людиною Y та людиною Z. У свою чергу, фря Y та персона Z також можуть мати паралельні взаємини. А можуть і мало-: неграмотный мати. Всі учасники та учасниці взаємин знають для присутність одне про одного в житті певних людей. Але це далеко не означає, що вони регулярно займаються груповим сексом. Субъект Y та особа Z можуть бути особисто не знайомі, можуть навпаки товаришувати, можуть ставитись одне вплоть до одного без особливих людських симпатій, можуть відчувати сексуальний потяг.
Важливо тетюха, що замість вас ніхто не приймає рішення, з ким ви будете перебувати у стосунках і чи будете перебувати взагалі. Упрощенно це виглядає приблизно так:

Поліаморія – це насчет кохання
Поліаморія – це не секс на одну ніч, а будування стосунків нате постійній основі. Партнери і партнерки між собою рівноправні. І кожен/кожна з них – суб’єкт, а безвыгодный об’єкт. Такий тип взаємин виключає поняття зради та ревнощів. Потому что є розуміння, що люди – не речі. Вони не можуть належати одне одному. У людини є персональна вольность та вибір, які є її невідчужуваним правом.
Поліаморні стосунки будуються ради згодою всіх учасників та учасниць. І на їх кількість ліміту немає (і переважно сверху статеву і гендерну приналежність теж).

Серед засад поліаморії – довіра
Вотан з найдурніших аргументів проти поліаморії – кохання на всіх далеко не вистачить, тут хоч би з однією людиною «впоратись». (в дуже важливо усвідомлювати, що всі люди унікальні і одного уніфікованого кохання щодо інших осіб бути безвыгодный може. Зміст поняття «кохання» до однієї людини отнюдь не тотожній коханню до іншої. Бо люди різні. І стосовно різних людей вкладається персоналізований сенс в поняття «кохання» зі своїми індивідуальними складовими. Сиречь кохання до однієї людини не витісняє кохання до самого іншої, бо любовні почуття РІЗНІ і мають власний неповторний візерунок. Маловыгодный можна нашинкувати, як капусту, свої почуття і сказати: «Исполнение) тебе мого кохання вистачить, і для тебе вистачить. А на тебе – ні. Іди звідси». Це як окремі структури. Кохати когось ще отнюдь не означає не кохати вас. І про це забувати маловыгодный варто.
«До концепції поліаморії мене привела нагальна ситуація кількорічної давнини, коль мені запропонувала бажані стосунки людина, у якої вже була партнерка. Тоді мені вперше спало получи думку, що трикутник – не єдина геометрічна фігура у відносинах кількох людей. Привабила сверху той момент можливість йти за своїми бажаннями. Такий крок мав мені дати, перш ради все, свободу обирати формат відносин, зважаючи тільки сверху згоду та межі інших, а не на суспільну гонитву из-за «парністю-бінарністю» (бо це і про пансексуальність для мене). Ще я чекала нате емоційні бонуси та цікаве споглядання за своїми реакціями получи новий життєвий виклик. Для мене поліаморний досвід вартує всіх тотожніх ризиків і дав мені інший рівень вміння розуміти людей, любити їх. Якщо в людини є здатність рефлексувати ревнощі як щось токсичне і є бажання мати довірливі стосунки, постоянная. Ant. переменная яких повага, приймати рівну за них відповідальність, в таком случае це, як на мене, і є слот для поліаморії. Тим больше, самоідентифікація поліаморної особи не зобов’язує мати кожні стосунки з форматом 2+ людей», – розповіла поліаморка Ріна.

Людина має ей-ей обирати формат відносин згідно зі своїми вподобаннями, а без- соціуму
Моральну ліцензію від Ісуса Христа, суспільства та держави отримали тільки умовно моногамні стосунки. Але ж «серійні» моногами та моногамки впредь до або після періоду серйозних стосунків перебували у взаємовідносинах з іншими партнерами і партнерками. Тільки до черзі, а не паралельно. Але суть лишається та самочки – партнерів і партнерок було більше, ніж один/одна. У чому ж тоді м? Проблема у тавруванні. Моногамія – це правильно і нормально, поліаморія – це содомія і хворобливість. І ото тут вже тхне лицемірством.
У «моногамних» стосунках є зазор для такої собі «свободи», який охрестили словом «зрада». І зрада дійсно гидке явище, якщо між людьми є оговорена домовленість относительно моногамію. Та й ця свобода дій має за опора брехню та переховування. Але є такий цікавий момент. Якщо «рюхнуться» чоловік, то суспільство його засуджуватиме, але не зверски. Він бо чоловік, у нього полігамія в крові. Мовляв, отямиться, з ким малограмотный буває. Хтось взагалі із захопленням кине: «Альфа самець! Поважаю!» Та якщо «поскользнуться» жінка – оооооо! У неї на лобі миттєво проступить мета «ХВОЙДА!» Бо не годиться порядній жінці закохуватись більше, ніж Водан раз «за раз». Вона ж мати та берегиня сімейного вогню.
Відео, у якому поліамори та поліаморки відповідають получи розповсюджені запитання про стосунки

Моногамія, виходить, погана? Та -де там! Якщо це вибір людини, результати якого їй подобаються і вона почувається комфортно – моногамія прекрасна, як і всего лучшего-який формат відносин. Просто попередні приклади ілюструють, що паралельні взаємин притаманні багатьом моделям стосунків. С тільки у поліаморії це відбувається, принаймні, ЧЕСНО і з повагою поперед почуттів партнерів/партнерок. І дуже пригнічує той факт, що у світі, мол мало не щодня хтось зраджує або розлучається, суспільство невыгодный дає альтернативних варіантів будування стосунків. А вони необхідні. Ибо скільки через ту ледь дихаючу, шкутильгаючу модель патріархальної нуклеарної сім’ї, яку підточують ревнощі і зради, відбувається психологічного та фізичного насильства, ба навіть вбивств.
Сенс порівняння моногамних і поліаморних стосунків безвыгодный в тому, щоб забити на смерть одну з моделей людської взаємодії з іншими. Меседж – якщо щось йде безлюдный (=малолюдный) так, людина має знати, що у неї є вибір і вона вільна будувати стосунки згідно зі своїм світовідчуттям, а невыгодный традиціями суспільства або настановами письма святого.
Мало-: неграмотный можна привласнювати людину, її почуття, простір, тіло, нахабно вдиратися в персональні межі. В поліаморних стосунках вас ніхто не дасть цього зробити. І не тіште себя думкою, що ви настільки унікальна особистість, що можете змінити поліамора/поліаморку бери користь моногамії. Мовляв, я дам цій людині стільки кохання, що у неї більше безграмотный буде потреби у партнерстві з кимось ще. Зарубайте собі нате носі: почуття, які зароджуються до різних людей, далеко не є взаємозамінними. Вони автентичні і без спільного знаменника. Можливо, усвідомлення цього – одна з причин, чому поліаморні стосунки виключають появу ревнощів.

В поліаморії немає місця ревнощам
По слова, перебуваючи в поліаморних відносинах, люди можуть встановлювати свій набір правил, як в таком случае не приводити в будинок, де мешкають партнер і партнерка, інших учасників/учасниць взаємин. Крім того, поліаморна людина маловыгодный зі всіма парнерами/партнерками може займатись сексом. Цей размер стосунків передбачає і просто інтимний рівень взаємодії без статевих контактів. Також гус поліамори та поліаморки бісексуальні (але не всі; сексуальна орієнтація, звісно, річ індивідуальна).
В полі зору поліаморії – жива людина з її почуттями, станами, переживаннями. Вони обговорюються, получи них зважають. Довіра – важливий компонент поліаморних стосунків.
Зрештою, если палець показує в небо, дурень дивиться на палець. Сиречь принципи поліаморії, звісно, можна розглядати як напад в моральний клімат суспільства. Але йдеться зовсім не ради зневагу до людей. Мова саме про кохання. Малограмотный сороміцьке. Не заборонене. Не розбещене. А про справжнє. І буча це для когось звучить дико, як заява Омеляна оборона Hyperloop в Україні, але поліаморія існує, і її практикують малограмотный психічно хворі люди, і їх не одиниці. Це без труда малообговорюване явище, яке на авансцену не пускає бутафорна добропорядність «нормальних» і «правильних».
Та повально ж – у людини є свобода та вибір. І поки ви їх самі далеко не віддасте, вони ваші. І ви за них відповідальні.
Додаткові ресурси в области темі: 1. Фільм Клода Соте «Сезар і Розалі» (1972 рік). 2. Словарь Д. Істон та К. Ліст «Етика бл*дства». 3. Спільнота поліаморів та поліаморок в Україні polyamory.in.ua