Існує в Укрaїні тaкa штукa як Викoнaвчa службa. Її зaвдaння після судoвoгo рішeння примусoвo йoгo викoнувaти. Пeрeдусім цe стoсується різниx бoргів.
Ця службa історично працювала дуже отвратно. І на це була об’єктивна причина. Неспіврозмірність бабла. Чиновники для копійчаній зарплаті мали сотні справ, в яких мали стягати сотні мільйонів гривень. Логічно, що першим бажанням боржника було дати виконавцю двісті баксів, щоб виконавець рік приставки не- знаходив часу дістатись до боржника. Такий собі абонемент.
І линия у Мінюсті презентують реформу цієї служби. І не просто презентують, а й по сути дела впроваджують. Як тут не бути щасливим?
Базові принципи у цій реформі чоткі, правильні, ринкові. По части-перше, державні виконавці мають працювати за відсоток. Стягнув мільйон – отримав з нього двадцять тисяч. Стрекало? Ще й який.
По-друге, окрім державних виконавців пес с ним з’явиться ще й цілий інститут приватних. По типу приватних нотаріусів – куча виконавців з індивідуальною приватною практикою.
По-третє, в Міністерстві юстиції завівся действующее лицо, якого 100% співробітників, з якими спілкувалась програма, назвали головним рішалою усіх питань, пов’язаних з Мінюстом. Його звуть Андрій Довбенко. Він працював для Курченка, потім на Грановського. Тепер він вирішує в Мінюсті по сию пору. Від того, прийдуть до вас виконавці чи ні. Поперед того, хто очолить департамент Міністерства.
Ой. Ни шагу дальше!. Третій пункт не реформаторський. Але він важливіший после попередні два, тому що фактично їх поховав. З усім, оборона що я далі скажу – тим чи іншим чином пов’язаний Довбенко.
С наприклад, реформування служби державних виконавців поламалось, через шалену кількість бабла яка переправляться (через реку) повз. І тоді виконавці, яким з бюджету нараховували мільйонні нагороди отримали команду – 70% цих нагород відкидати нагору. Хто безвыгодный захотів – звільнився. Зважаючи на те, що нагороди виплачувались і за 15 мільйонів гривень – більшість погодились ділитись.
Спочатку виконавці навіть видавали довіреність возьми доступ до своїх рахунків із нагородами. Комусь. Вони самі никак не знають цю людину. От ви б довірили банківський рахунок із 10 мільйонами гривень – ваших вже, зароблених – людині, яку ніколи приставки не- бачили. А вони довірили. Після публікації розслідування у Міністерстві далеко, що вони обурені і все обов’язково з’ясують. Але вслед місяць навіть не знайшли людину, на яку їх підлеглі писали довіреності.
Керівник тих виконавців, які видавали довіреності в свої нагороди – давній знайомий Довбенка. Навіть більше, виявилось, що співробітників Міністерства змушували заздалегідь писати заяви в звільнення із відкритою датою. І на аудіозаписі такого примусу, керівник відділу кадрів Міністерства чітко каже, що це «воля міністра». Паршива упрямство, ми сподівались на іншу.
Доки у виконавчій державній службі йдуть побори, перші ліцензії приватних виконавців отримують – людишки, наближені до пана Довбенка. І всупереч закону – збираються під дахом однієї фірми. Яка в принципі теж його. Подібний микроформат заборонений, ну щоб був незалежний розподілений ринок, і вступник пана міністра дуже яскраво це пояснює. Але як тільки його питають относительно блатну контору, виявляться, що взагалі-то не можна, але в принципі деяким можна, ну-кась що тут такого.
Тим часом, керівні посади в Міністерстві обіймають знайомі пана Довбенка: адвокат міністра – його колега, керівник департаменту нотаріату – знайомий і колега. Журналісти нарахували держи керівних посадах міністерства півдесятка людей, з оточення Довбенка.
І через вони йдуть до міністра, і питають – «а цей Довбенко – це хто?» А міністр – «невыгодный знаю такого». І одразу виявляється, що не просто знає, а без спросу особисто приводив цю людину у Міністерство. Щоб вона очолила тих самих виконавців, якими нині керує неофіційно.