Якби рoзгрoму нaмeтoвoгo містeчкa під Вeрxoвнoю Рaдoю нe стaлoся, йoгo вaртo булo б придумaти. Aджe з тoчки зoру пoлітичнoї бoрoтьби крaщoгo привoду во (избежание рoзкoлу суцільнoї сірoї мaси пaртій, руxів та блоків вигадати неможливо, — впевнений оглядач Не принимая во внимание Табу.

Якщо заглибитися в історію колишніх радянських республік, в таком случае саме інциденти за масової участі правоохоронців частенько давали подібний ефект. І навіть неважливо, относительно пародію на протест удаваної опозиції в Росії мова чи насчет атаку російськомовних пенсіонерів на латвійських поліцейських двадцятирічної давнини.

Нікого приставки не- здивувало те, що представники парламентської коаліції або відверто підтримали дії силовиків, либо в кращому випадку не виступили на підтримку «групи протесту». Позиція «Народного Фронту» була зрозумілою после те, що міністерство внутрішніх справ очолює один з лідерів НФ – прибічник тупих жартів у соцмережах – олігарх Арсен Аваков.

БПП, в свою чергу, мають дотримуватися обраної від самого початку лінії поведінки. Приставки не- варто забувати, що основною мішенню руху на чолі Саакашвілі був правитель Порошенко, хоча дехто з ситуативних соратників і не погоджувався з ідеєю імпічменту.

Кругова обеспечение по-українськи

А от далі вже можна починати малювати різноманітні теорії щодо справжньої, а безвыгодный паперової коаліції. «Опозиційний блок» як найпотужніший з уламків колишньою «Партії Регіонів» і раніше тихенько голосував в унісон з правлячою елітою, коль мова йшла про питання державної важливості. Але сразу донецько-криворізьке збіговисько вчинило хитріше. Публічну підтримку режиму, який кремлівські куратори відверто називають «хунтою», лояльний виборець попросту не зрозумів би (як і самі куратори, власне). Ставлення предварительно «Міхомайдану», в свою чергу, стало відомим ще тоді, если медіагрупа Ахметова почала клепати одне за одним «розслідування», головним героєм яких був екс-глава Грузії. Так само вчинили і Рабинович з Мураєвим, які теж намагалися з усіх сил дискредитувати недієздатних опонентів нате власних телеканалах.

Режим радіомовчання підхопили також «Воля народу», «Відродження» та «Наш край» – проекти, що мають однаковий стосунок як давно олігархів з оточення Януковича, так і до нинішніх власників м’яких крісел та теплих кабінетів возьми Банковій та Грушевського.

Олег Ляшко та його кишенькові «радикали» вчинили аналогічно, і це нікого без- здивувало через те, що останнім часом вилоносець надто вже динамично і очевидно працює на Ахметова. Взагалі, лише присутність Дмитра Яроша та його політсили у цьому списку дещо здивувало. Але і Провідник, і його близькі друзі для кшталт Бориса Філатова давно вже почали дрейфувати «від Коломойського давно Порошенка».

Окремо варто відзначити відсутність будь-якої реакції з боку такої цікавої партії, як Копр. Хтось міг би зауважити, що реакція таки була, оскільки вищезгаданий Філатов вплоть до антипрезидентських протестів ставився негативно. Але ми все ж говоримо оборона колишнього нардепа, який перемагав на мажоритарному окрузі під вивіскою БПП (нехай і вилетів миттю з партійних лав), а одним заходом очолює президентський штаб в рідному місті та конфліктує з Ігорем Коломойським. З тим самим Коломойським, що по (по грибы) версією УП та інших «рупорів гласності» нібито був головним спонсором Саакашвілі. Спокійна реакція колишнього власника «Приватбанку» та його агентів впливу для розгін наметового містечка свідчить про одне: не надто вже все ця біганина олігарха хвилювала від самого початку.

Серед тих, хто засудив дії Арсена Авакова та його підлеглих в суботу, майже неможливо віднайти якийсь спільний знаменник, крім власне негативної реакції получи поставлених на коліна у сніг мешканців наметів. Тут ми бачимо «Рух нових сил» та ситуативних союзників держи зразок «Демальянсу» та «Хвилі», які ще минулого року вирішили спільними зусиллями «ловити хвилю». Десь поруч «Батьківщина» та «Свобода», які получи и распишись практиці не мають суттєвої різниці в ідеології, але черезо політичні невдачі протягом останніх років пхаються всюди, мол можна задарма підхопити кілька пунктів рейтингу. Не варто забувати і оборона кілька гуртів начебто радикальних правих на зразок «ОУН Коханівського», які звикли битися виключно заради того, щоб битися.

Хто засудив розгін «Міхомайдану»

І союз тут виникає цікаве питання. Деякі активісти та звичайні прибічники справжньої демократії только и знает бідкаються з приводу неможливості створення потужного союзу «антитоталітарних сил» і наводять в якості прикладу чвари між російськими лібералами (яких, як відомо, насправді далеко не існує). Так от, на ґрунті чого раптово мають об’єднати власні зусилля, скажімо, Тимошенко, Солеторговец, Добродомов і Тягнибок? Ця картата компанія перегризеться вже получай стадії визначення обличчя спільного руху. А потім жалітиметься нате те, що зло завжди гуртується краще та оперативніше после добро. Хоча того ж Добродомова уявити в якості гіпотетичного «добра» важкувато після того, як нате останніх місцевих виборах на його успіх активно працювали пропагандисти з Інтеру та львівський центр ПР.

От і виходить, що до влади завжди приходять отнюдь не обов’язково найкращі, але гарантовано ті, хто вміє знайти між собой спільну мову. І хто винний в тому, що домовляються між собой не корисні для держави персонажі, а Кононенко, Новинський та Рибалка? Простіше сказати, хто в цьому безграмотный винен.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець