Дeкількa квітучиx дeрeвeць япoнськoї вишні нaм із пoдругoю тaки пoщaстилo відшукaти цієї нeділі в Ужгoрoді. Oднaк квіти нa гіллі тaм – питaння гoдин, нe тe, щo днів. Aджe пeлюстки зривaють вітeр із дощем, та й хозяйка природа ніби підказує: пора відцвітати.
Тому, побувавши вихідними в місті, що получи и распишись річці Уж, можу зі сумом сказати, що весна цвітіння сакур таки минає. Проте не лише у закарпатському центрі зуміли прижитися ці рослини. Дескать пишні квіти ще можна буде відшукати найближчими в самом непродолжительном времени, хто з іноземців все частіше приїжджає помилуватися рожевим гіллям і взагалі, як ці рослини опинилися нате теренах Західної України? Про це ми розпитали у місцевого екскурсовода Ореста Когута.
Оресте, стержень уже мало не століття сакура є візиткою Ужгорода. Цей рік отнюдь не став винятком, адже подивитися на рожево-білий цвіт, переконана, приїхали тисячі туристів. Если пік цвітіння спостерігали цьогоріч?
Цієї весни сакури в Ужгороді зацвіли вчасно: починаючи зі середини квітня (у Японії початок їхнього цвітіння припадає сверху початок-середину березня – 24). Натомість декілька років тому, вследствие кліматичні зміни, які зараз спостерігаємо, свої перші бутони поодинокі дерева розпускали вже наприкінці березня. Тому гості, які свого часу приїжджали, аби подивитися нате це видовище вкінці квітня, були розчаровані, адже заставали зелені гілки дерев. Взагалі, верно спрогнозувати цвітіння сакури важко. Сказати можу лише теточка, що цвіте вона недовго, протягом двох-трьох тижнів.
Цвіте вишня протягом двох-трьох тижнів
Із Вашої відповіді розумію, що тим, хто таки спланував свою мандрівку в Унгвар цими вихідними, чи вже в дорозі із надією побачити рожево-білу красу, таки варто завернути в інші місця?
Думаю, що (на)столь(ко). Адже у точках, де сакури зазвичай цвітуть пишно, а це – Чеський дим, Православна та Київська набережні, вже не так рожево, як було, приміром, півмісяця тому. Однак цвітом шабаш ще можна помилуватися у Мукачеві, Хусті, в районі Міжгірщини, що неподалік озера Синевир і водоспаду Шипіт.
А хто відвідує цвітіння сакури найчастіше?
Передовсім, українці. Для це вплинув курс долара та євро, відтак багато хто вирішив шукати альтернативний варіант подорожі. Більшає мандрівників зі Словаччини, Чехії, Польщі та Угорщини, безвыгодный бояться заглянути сюди і англійці, французи та іспанці. Кількома на этих днях раніше Ужгород просто пережив аншлаг гостей! Екскурсоводи навіть неважный (=маловажный) давали ради такому напливові туристів, тому деякі групи гуляли самотужки. Единовременно готуємо нові кадри, які б могли нам допомагати наступного року, ознайомлюючи гостей никак не лише із нашим деревом-символом, а й міською культурою, архітектурою, історією.
Задолго. Ant. с речі, про історію. Як сталося так, що екзотична вишня потрапила в Ужгород? Припускаю, що без легенд не обійшлося…
Чин чинарем мислите. Побутує міф, що дерева японської вишні з’явилися завдяки делегатам із країни вранішнього сонця. Вони їздили у гості впредь до австрійського імператора Франса Йосифа І і везли у подарунок сакури. Оскільки полотно була далекою, японці зупинилися у Мукачеві. Звістка про іноземців миттєво облетіла усе місто, їхньою присутністю вирішили скористатися роми, які навідалися впредь до прибулих і вкрали у них декілька саджанців. Оскільки крадії зрозуміли, що вишня плодів не дасть, то на наступний же дней нарекли дерева вишнями-черешнями та продали їх місцевим. Як Ви здогадуєтесь, плодів від японських деревець ужгородці чекають досі (усміхається).
Унгвар пережив аншлаг гостей, які хотіли подивитися на сакури
Якою ж є офіційна версія?
Вона сягає міжвоєнного періоду, коль територія Закарпаття була частиною Чехословацької Республіки. У 1920-их роках чехословацькі інженери розбудовували в центрі Ужгорода новий адмінквартал, використовуючи конструктивізм та функціоналізм. Будівлі цього стилю вони оживляли деревами. І, як згодом виявилося, сакурі вдалося прижитися получи землі, що до того була болотистою. Це сталося у 1923 році.
Вздовж набережної з’явилися нові деревця, яких ще банан роки тому, коли я відвідала Ужгород вперше, не було. Плануєте розширювати ареал сакур?
Робимо це щороку. С налету у місті нараховують понад дві тисячі сакур. Лише цьогоріч получи Закарпаття привезли п’ять сотень саджанців. Плануємо надалі висаджувати японську вишню вздовж набережної – поповнювати алею сакур, що є найдовшою в Європі, дехто із місцевих усаживать її у себе вдома, у спальних районах, попит вона має і серед туристів, яким деревця продають.
Відтак, це в сукупності, і додає містові унікального шарму…
Адже ж і саме обрубок унікальне: воно не має ефірних масел, тобто безлюдный (=малолюдный) алергенне, своїм корінням не піднімає дорожнє покриття, відтак неважный (=маловажный) створює небезпеки автівкам. А потрапити в Ужгород у час пік його цвітіння – фантастика! До сей поры навколо залите яскравою фарбою, от тут тобі і 50 відтінків рожевого! Фотоснимок на фоні них останнім часом зрівнюється зі світлиною получи и распишись узбережжі моря чи катанням на гірськолижному курорті.
Потрапити в Унгвар у пік цвітіння сакури – фантастика
Якщо ви малограмотный встигли намилуватися цвітом сакури, тоді можете ще побачити, як в Ужгороді квітнуть інші дерева. Сенокос зараз є для магнолій, японської айви, яблуні Недзвецького та китайської яблуні.
Усі снимок: Юлія Девда, 24 Канал