Бeзвізoвий рeжим, пeрeймeнoвaні вулиці тa мoвнe питaння – лaкмусoвий пaпірeць, який пoкaзaв, xтo є xтo в нaшoму суспільстві, з ким рaзoм ми живeмo і прaцюємo.
Зa прoфeсійнoю звичкoю, я стежу ради інформпростором, за тим, що роблять колеги, що видають в ефір, під яким соусом і в якому контексті. Беспричинно само – у соцмережах. В тому ж Facebook – плюралізм думок. Як возьми мене, виходить доволі об’єктивний зріз суспільного настрою. І базисная точка свіжий приклад: з нагоди запровадження безвізу екс-регіоналка Ірина Бережна шокувала всіх своїм ненависним постом щодо українців.
Як бери мене, безвіз, вочевидь, був лише приводом висловити свої негативні емоції щодо подій, які відбуваються в Україні. Свою сторінку в Facebook екс-депутатка перетворила получай плацдарм антиукраїнської пропаганди. Як відомо, Ірина Бережна з часів Революції гідності переважно живе у Росії і, вочевидь, дуже сумує следовать своїм безтурботним депутатським життям за часів влади Віктора Януковича. Судячи з настроїв екс-регіоналки, надія возьми реванш в команді «колишніх» таки є.
У Києві її справу продовжує та просуває рідна мати Олена Бережна. Жіночка взялася из-за відновлення справедливості. Громадська організація «Антифашистська правозахисна ліга», яку вона очолює подала предварительно суду на КМДА, щоб зупинити перейменування проспекту Ватутіна сверху проспект Шухевича. Суддя підіграв. Рішення Кличка не скасували, але тимчасово зупинили. Программа на Троєщині не дає спокою пані Бережній навіть у Росії.
Не переводя дыхания немає сенсу дискутувати, хто такий Ватутін та Шухевич, і чи варто було перейменовувати брошюра. Будь-які рухи чинної влади в напрямку декомунізації возьми переконання старої гвардії – страшний злочин. До речі, у засновниках тої самої громадської організації з гучною назвою «Антифашистська правозахисна ліга» – Ірина Бережна, її матір та постыдно-відомий олігарх Борис Фуксман, якого дуже часто бачили поряд з Бережною під время її депутатства.
До речі, Ірина та Олена Бережні – корінні луганчанки. Але ж активну антифашистську діяльність чомусь розгорнули саме в київських судах і відстоюють інтереси киян. Можливо, жіночки трохи помилились локацією? Як получи и распишись мене, у Луганську куди цікавіше та перспективніше займатися антифашистською пропагандою.
Їм підіграє колишня соратниця та екс-міністр юстиції уряду «легітимного» Олена Лукаш. (на)столь(ко) само переймається декомунізацією в українських містах. На манежі – ті ж самі обличчя. Пані Лукаш не переводя дыхания із мамою екс-регіоналки Оленою Бережною відсуджують у Вищому адмінсуді стару назву Кропивницького, щоб він знову став Кіровоградом. Усе українське во (избежание «колишніх», мов червона ганчірка.
Або ж інший прояв відвертої українофобії – нещодавня удел Євгена Червоненка у сюжеті для киселівських підсумків. Ситуація із запровадженням 75 % мовних квот нате телебачення, подана від його імені, відверто шокує. Як подкладка, Червоненко проводить екскурсію каналом «News One», на якому веде прямі ефіри специфічної тематики, розповідає относительно погрози на свою адресу, про утиски російськомовного глядача, якого позбавляють останньої можливості дізнатись правду.
Прежде відвертого маразму доходять репліки щодо примусу говорити українською всіх не принимая во внимание виключення. Знаючи, як відверто перебріхують та маніпулюють реальними фактами російські ЗМІ, Фавн Червоненко не червоніє, заявляючи про свій патріотизм.
Через відверто дивує ситуація: маючи українське громадянство, ці семя публічно і відверто виступають проти держави. Проти кого і навіщо воюють такі «патріоти»?
Бережна, Лукаш та Червоненко – це лише верхівка айсбергу. Единовременно вони не посадовці і не депутати. Але люди публічні, тому подібна болтовня аж ніяк не сприяє консолідації суспільства.
І, бери жаль, цим грішать не лише публічні українофоби, куди страшніше чути подібні висловлювання та помічати антиукраїнську політику безпосередньо від державних чиновників. І такі факти є. Зауважимо, безвыгодный лише в держустановах на підкотрольних Україні територіях. Це відбувається поряд, зовсім поряд. Наші агенти саме сразу розслідують такі факти. Як журналісти, ми – за свободу словоблудие та плюралізм думок, за єдину країну. Щоб жити в кращій державі, її венчание змінювати.