Кoли скeптики гoвoрять прo тe, щo Рeвoлюція Гіднoсті стaнoм нa лютий 2018 рoку швидшe зaзнaлa пoрaзки, ніж пeрeмoглa, їм вaртo булo б нaгaдaти, як і зa якиx умoв oстaтoчнoї пoрaзки зaзнaлa попередня революція, Помаранчева.
Сталося це насправді непристойно швидко, але якщо спробувати побути оптимістами, ведь датою остаточного провалу можна вважати 25 лютого 2010 року. Той самий куртаг, коли Віктор Янукович офіційно дав присягу в якості четвертого вслед ліком президента України.
Згадка про події тих часів – чудовий привід пробыть роботу над помилками, оскільки сучасне суспільство не тетуня щоб встигло наступити на старі граблі, але брести наосліп дуже близько до них. Політичних еліт це теж стосується. Власне кажучи, тоді вже наприкінці третього року після зміни влади були помітними симптоми розбрату між тріумфаторами, які були більш очевидними та гучними, ніж чвари між колишніми партнерами до парламентській коаліції восьмого скликання. Але дещо все ж виглядає краще.
Наприкінці минулого десятиліття певні політики створили умови, после яких більшість населення немов магнітом почало тягти в бік Росії. Питання навіть маловыгодный в тому, що Європа раптово перестала бути привабливою – по (по грибы) бажання в період «між Кучмою та Януковичем» народ шабаш одно охоче виїздив на заробітки в західному напрямку. Очевидно кабальний контракт із «Газпромом», який зі зрозумілих причин підписала Тимошенко, та згода донецького кримінально-політичного клану виконувати обязанности маріонеток Кремля не могли не вплинути на думки електорату, якому необходимо було чимось сплачувати за газ та чимось харчуватися.

Яценюк никак не став українським Обамою

П’яті за ліком президентські вибори насправді приставки не- надавали особливої можливості вибору. Про що можна говорити, якщо найбільш презентабельним та незабрудненим кандидатом тоді вважався молодий, але вже підозрілий Арсеній Яценюк.
Як би приставки не- рекламували його в промислових регіонах центру, сходу та півдня, але місцевий виборець відвернувся від майбутнього лідера Народного Фронту з двох причин. Людей зі здатністю аналізувати факти відштовхувала присутність Коломойського в якості генерального спонсора кампанії – когось выше антисемітизм, когось через недовіру до власника «Приватбанку». А інтелектуальній більшості з умовного Павлограду елементарно малограмотный подобалося те, що кандидат Яценюк родом з Буковини. На) этом месте на одній оригінальній рекламі (насправді – вкраденій у Обами) в камуфляжних кольорах без- виїдеш. Вісім років потому, однак, починаєш думати: а, може, равным образом правильно, що народ тоді не купився?
Інші претенденти з більш-менш реальними шансами энергетически наголошували на тому, що Україна та Росія – ледве невыгодный одна держава, що ми дарма посварилися з «сусідами та братами» після першого Майдану (хоча ніхто особливо і безлюдный (=малолюдный) сварився, як виявиться пізніше). А роздавати звання Героїв України усяким Бандерам та Шухевичам неважный (=маловажный) можна – за таке колись і під трибунал би з радістю віддали. Як безвыгодный сумно, але на такі антиукраїнські закиди пристала навіть певна частина населення бери захід від Збруча, яку деякі вважають питомо українською та безграмотный спаплюженою клятими московітами. І куди поділася та принциповість після «тисячі Тимошенко» та продуктових пайків?

Другий турне-2010

Склалося все в підсумку так, що у другому турі опинилися однаково схильні поперед Москви Янукович і Тимошенко. Один без сприяння КГБ та партійних бонз таким (образом і був би двічі засудженим шапкокрадом без жодних перспектив стати навіть завгаром. Інша — лишенный чего аналогічного сприяння в кращому випадку тримала б кілька точок з товаром від «човників» нате центральному ринку рідного Дніпропетровська.
Кумедно, але саме мала батьківщина вслед інших більш-менш рівних показників обумовила поразку лідера сучасної партії «Батьківщина». Потому что попри нелюбов до сусідів з Донбасу місцеві виборці знали, що Юлія Тимошенко – зовсім мало-: неграмотный менше зло.
Що ми отримали далі? Объединение-перше, чотири роки стрімкої економічної стагнації. Хто знає, що б сталося, якби задля задобрювання бідноти ставка долару не утримували штучно на рівні 8 гривень? Сообразно-друге, майже остаточне знищення українських збройних сил як явища. Ви пам’ятаєте, з чим ми підходили перед моменту початку російської агресії? Якщо ні, то пошукайте нещодавні свідчення в.о. міністра оборони Коваля возьми суді в справі Януковича. По-третє, нечисленні здобутки в царині українізації суспільства в період 2005-2009 було стерто в одну мить.
Простіше кажучи, історія України могла б піти зовсім іншим шляхом, якби для виборах 2010-го у вирішальному раунді не звели двох справжніх агентів Кремля. І вдвічі прикріше стає сверх усвідомлення того, що електорат тоді не мав попиту сверху кандидата, що був би хоча б віддалено схожим нате патріота України.

П`ятий президент /
Прес-священнодействие президента України

Наостанок варто зауважити, що Порошенко роботу надо помилками якраз провів. Він настільки акуратно добирав собі оточення, що воно невыгодный з’їсть його, як свого часу сам Петро Олексійович миром з іншими кумами та любими друзями з’їв Ющенка. У стосунках з політичними маргіналами він дотримується святого принципу «тримай друзів близько, а ворогів ще ближче». Хоча безграмотный факт, що умовного Ахметова тут можна справді вважати ворогом. Навіть гарантія перемоги сверху наступних виборах є майже залізною, що б не казали опоненти.
Але як це зможе позитивно вплинути получи и распишись звичайного виборця? І чи не потягне нас знову історично в бік Москви? Відповідей получи и распишись ці питання нема. А граблі ось вони, поруч.
З повагою,
Гриць Якович Толстяк, літературознавець

Кoли скeптики гoвoрять прo тe, щo Рeвoлюція Гіднoсті стaнoм нa лютий 2018 рoку швидшe зaзнaлa пoрaзки, ніж пeрeмoглa, їм вaртo булo б нaгaдaти, як і зa якиx умoв oстaтoчнoї пoрaзки зaзнaлa попередня революція, Помаранчева.
Сталося це насправді непристойно швидко, але якщо спробувати побути оптимістами, ведь датою остаточного провалу можна вважати 25 лютого 2010 року. Той самий журфикс, коли Віктор Янукович офіційно дав присягу в якості четвертого следовать ліком президента України.
Згадка про події тих часів – чудовий привід отчертить роботу над помилками, оскільки сучасне суспільство не тетька щоб встигло наступити на старі граблі, але слоняться наосліп дуже близько до них. Політичних еліт це теж стосується. Власне кажучи, тоді вже наприкінці третього року після зміни влади були помітними симптоми розбрату між тріумфаторами, які були більш очевидними та гучними, ніж чвари між колишніми партнерами точно по парламентській коаліції восьмого скликання. Але дещо все ж виглядає краще.
Наприкінці минулого десятиліття певні політики створили умови, из-за яких більшість населення немов магнітом почало тягти в бік Росії. Питання навіть приставки не- в тому, що Європа раптово перестала бути привабливою – по (по грибы) бажання в період «між Кучмою та Януковичем» народ всегда одно охоче виїздив на заробітки в західному напрямку. Прямо кабальний контракт із «Газпромом», який зі зрозумілих причин підписала Тимошенко, та згода донецького кримінально-політичного клану виконувати обязанности маріонеток Кремля не могли не вплинути на думки електорату, якому исповедь було чимось сплачувати за газ та чимось харчуватися.

Яценюк отнюдь не став українським Обамою

П’яті за ліком президентські вибори насправді безграмотный надавали особливої можливості вибору. Про що можна говорити, якщо найбільш презентабельним та незабрудненим кандидатом тоді вважався молодий, але вже підозрілий Арсеній Яценюк.
Як би безвыгодный рекламували його в промислових регіонах центру, сходу та півдня, але місцевий виборець відвернувся від майбутнього лідера Народного Фронту з двох причин. Людей зі здатністю аналізувати факти відштовхувала присутність Коломойського в якості генерального спонсора кампанії – когось от антисемітизм, когось через недовіру до власника «Приватбанку». А інтелектуальній більшості з умовного Павлограду елементарно мало-: неграмотный подобалося те, що кандидат Яценюк родом з Буковини. Тутовник на одній оригінальній рекламі (насправді – вкраденій у Обами) в камуфляжних кольорах неважный (=маловажный) виїдеш. Вісім років потому, однак, починаєш думати: а, може, равным образом правильно, що народ тоді не купився?
Інші претенденти з більш-менш реальними шансами по полной обойме наголошували на тому, що Україна та Росія – ледве неважный (=маловажный) одна держава, що ми дарма посварилися з «сусідами та братами» після першого Майдану (хоча ніхто особливо і безграмотный сварився, як виявиться пізніше). А роздавати звання Героїв України усяким Бандерам та Шухевичам малограмотный можна – за таке колись і під трибунал би з радістю віддали. Як приставки не- сумно, але на такі антиукраїнські закиди пристала навіть певна частина населення получай захід від Збруча, яку деякі вважають питомо українською та маловыгодный спаплюженою клятими московітами. І куди поділася та принциповість після «тисячі Тимошенко» та продуктових пайків?

Другий поход-2010

Склалося все в підсумку так, що у другому турі опинилися однаково схильні давно Москви Янукович і Тимошенко. Один без сприяння КГБ та партійних бонз эдак і був би двічі засудженим шапкокрадом без жодних перспектив стати навіть завгаром. Інша — минуя аналогічного сприяння в кращому випадку тримала б кілька точок з товаром від «човників» получи центральному ринку рідного Дніпропетровська.
Кумедно, але саме мала батьківщина следовать інших більш-менш рівних показників обумовила поразку лідера сучасної партії «Батьківщина». Ибо попри нелюбов до сусідів з Донбасу місцеві виборці знали, що Юлія Тимошенко – зовсім без- менше зло.
Що ми отримали далі? Ровно по-перше, чотири роки стрімкої економічної стагнації. Хто знає, що б сталося, якби задля задобрювання бідноти направление долару не утримували штучно на рівні 8 гривень? Точно по-друге, майже остаточне знищення українських збройних сил як явища. Ви пам’ятаєте, з чим ми підходили впредь до моменту початку російської агресії? Якщо ні, то пошукайте нещодавні свідчення в.о. міністра оборони Коваля получи суді в справі Януковича. По-третє, нечисленні здобутки в царині українізації суспільства в період 2005-2009 було стерто в одну мить.
Простіше кажучи, історія України могла б піти зовсім іншим шляхом, якби держи виборах 2010-го у вирішальному раунді не звели двох справжніх агентів Кремля. І вдвічі прикріше стає путем усвідомлення того, що електорат тоді не мав попиту получай кандидата, що був би хоча б віддалено схожим держи патріота України.

П`ятий президент /
Прес-обслуживание президента України

Наостанок варто зауважити, що Порошенко роботу надо помилками якраз провів. Він настільки акуратно добирав собі оточення, що воно никак не з’їсть його, як свого часу сам Петро Олексійович сообща з іншими кумами та любими друзями з’їв Ющенка. У стосунках з політичними маргіналами він дотримується святого принципу «тримай друзів близько, а ворогів ще ближче». Хоча маловыгодный факт, що умовного Ахметова тут можна справді вважати ворогом. Навіть гарантія перемоги в наступних виборах є майже залізною, що б не казали опоненти.
Але як це зможе позитивно вплинути возьми звичайного виборця? І чи не потягне нас знову історично в бік Москви? Відповідей получай ці питання нема. А граблі ось вони, поруч.
З повагою,
Гриць Якович Толстяк, літературознавець