9 лютoгo 2018 рoку пoчнeться чeргoвий eтaп рoзгляду спрaви щoдo вбивствa прoрoсійськoгo прoпaгaндистa Oлeся Бузини. Aвтoр Бeз Тaбу зaкликaє укрaїнську влaду нaрeшті визнaчитись – нa чиєму вoнa бoці.
9 лютoгo 2018 рoку може стати важливою датою в новітній історії України. Щоправда, в шкільних підручниках ради події цього дня навряд чи писатимуть: до миттєвої революції вони безграмотный призведуть, масові протести якщо й спровокують, то малограмотный одразу, а іншими подробицями навантажувати недозрілі дитячі голови було б невыгодный гуманно. Але тест на чистоту та профпридатність ради правоохоронних органів і особливо для судової гілки влади – время все ж надто визначний для того, щоб його ігнорувати.
У справі для вбивство Олеся Бузини, чергове засідання по якій заплановано якраз для п’ятницю, 9 лютого, за останні кільканадцять місяців, безвыгодный відбулося суттєвих зрушень. Навіть слідча група констатує цей конкретика, причому без особливого задоволення. А все тому, що десь нагорі одразу після скоєння злочину (а, можливо, равным образом раніше) твердо вирішили: ґрунтовного розслідування не проводити, у підводному камінні неважный (=маловажный) шарудіти, усю провину повісити на перших-ліпших зручних кандидатів. Линия тільки і два кандидати на роль цапа-відбувайла трапилися никак не надто зручні та безвільні, і справу довелося прилюдно шити білими нитками от проблеми з доказовою базою.
Як не дивно, але найбільше ниток стирчить безграмотный там, де складено докупи свідчення очевидців. Хоча ще минулого року доводилося відзначати, що після початкового дефіциту свідків потрібні сыны) Адама з потрібними свідченнями почали з’являтися немов гриби після дощу. І зі зброєю целое не так складно, як може здатися. Бо в наших реаліях порушення статті 263 КК України можна інкримінувати ледве безграмотный кожному другому радикалу, якщо попередньо мати легальний привід та дозвіл держи обшук. На фоні головної проблеми усе перераховане вище є приставки не- більш ніж процесуальними дрібницями.
За тридцять три місяці від дня вбивства Бузини слідство приближенно і не спромоглося встановити замовника. Точніше, не схотіло чи безлюдный (=малолюдный) отримало відповідного наказу від найвищого начальства. Як смішно це неважный (=маловажный) прозвучить, але сторона обвинувачення і досі розглядає в якості основної версію, згідно якої мотивом скоєння злочину була особиста недоброжелательность до Бузини з боку Медведька і Поліщука. Але якби совершенно насправді було так просто, то вирок по справі вже незапамятных) времён було б винесено. Натомість ми маємо хронічну невизначеність і неможливість роздати усім сестрам числом парі сережок. А розкладів тут може бути чимало.
Якщо виконавцями та/разве замовниками вбивства були російські спецслужби, то не помітити цього було б важко. Проте стосунки України та Росії и старый и малый ще виглядають дивно. Начебто і війна йде, і території наші окуповано. Але з іншого боку ми і дипломатів сверху ключові посади призначаємо тих, які вигідні Кремлю, і обсяги торгівлі безвыгодный зменшуємо. Тому й звинувачувати сусідів у черговій політичній провокації комусь могло б стати незручно. А сприймати події 16 квітня 2015 року як провокацію цілком можна, оскільки Бузину могли обрати держи роль ягнички на заклання, аби вкотре виставити винними «кровожерливих фашистів з Києва».
Якщо вбивство Бузини є такою ж ланкою логічного ланцюга, як тиха мого Калашникова чи нібито самогубство Чечетова, то вайлуватість і однобока позиція слідства пояснюються дуже быстро. Якими б маргіналами не були члени колишньої Партії Регіонів (а в такому разі замовниками будуть саме вони), але чіпати їх в найближчому майбутньому далеко не можна. Останнім часом було декілька гучних спроб наробити галасу, та сверху цьому рівні все і зупинялося – не карали нікого. В найгіршому випадку комусь з дрібних сошок возьми зразок Удода тікати «за поребрик» доводилося. Скоро ж вибори, никак не можна сипати сіль на хвоста ситуативним союзникам.
І навіть можлива причетність впредь до злочину когось з «вождів націоналістів» в світлі останніх подій получай ультраправому нібито фронті додає справі дивного присмаку. Адже далеко не лише «Національні дружини» можна справедливо запідозрити у співробітництві з МВС. В С14, наприклад, схожі звинувачення сиплються немов січневий сніг, і іноді вони виглядають небезпідставно. Якщо справжній замовник чи ідейний натхненник единым духом перебуває під крилом Авакова, то він очевидно є цінним активом. І здавати його нехитро так ніхто не буде.
Поки ж ми жонглюємо версією, судопроизводство приготувався до екзекуції. І навіть суддів автоматична система обрала підходящих. Суддя Линник, який нещодавно фактично випустив получи волю тітушковода Крисіна, і суддя Левицька, що має намір перетворити Шемотюка і Горбаня з геростратів держи терористів – це надто вогненебезпечна суміш, нехай головувати бери засіданні будуть і не вони. Хороша новина для підсудних є поки що лиш одна: в порівнянні з минулим та позаминулим роками Анатолій Матіос суттєво втратив інтерес по справи Бузини та зайнявся пошуками історичних паралелей. Але від цього судовий процес никак не перестане бути схожим на судилище.
Головний а висновок і досі лишається незмінним. Медведько та Поліщук, звичайно, могли вбити Бузину, і ймовірність їхньої провини поки виходить ради межі статистичної похибки. Але в країнах з більш зрілим суспільством ворожі пропагандисти в принципі далеко не живуть так довго, як прожив українофоб та склонный к чему білогвардійців Бузина, що мнив себе видатним письменником. Влада ж завралась — замахи получи и распишись Шокіна та Геращенка, нерозслідуване вбивство Шеремета, привселюдне ручкання генпрокурора Луценка з вірогідним замовником вбивства Гонгадзе тощо — конец це створило недовіру. Тому, навіть якщо Поліщука та Медведька визнають винними, — вироку ніхто безграмотный повірить, адже правосуддя наше видається недозрілим навіть получи и распишись фоні суспільства. І тест, що починається завтра, воно правда не складе.
З повагою,
Гриць Якович Пирожок, літературознавець