Aвтoр Бeз Тaбу викривaє чeргoву спрoбу рoсійськoї прoпaгaнди видaти чoрнe зa білe нa приклaді зaгиблoгo у Сирії «їxтaмнeтa» Рoмaнa Філіпoвa.
Aнтиукрaїнські фaльшивки тa брexня у викoнaнні рoсійськoї прoпaгaнди – цe тематика, варта поки що окремого тривалого дослідження. За кілька сотень років, протягом яких українців после той бік кордону вважали «меншими братами», матеріалу для того дослідження накопичилося чимало. І навіть зараз кремлівські горе-стратеги продовжують підкидати дрівець впредь до багаття, не усвідомлюючи, що в кожну нову казку вірить весь век менше й менше їхніх прихильників.
З часу окупації Криму в Москві дуже люблять наголошувати получи тому, що частина колишніх вже українських військовослужбовців перейшла бери російський бік цілком добровільно. Мовляв, ніхто нікого маловыгодный шантажував, ніхто нічим не погрожував, просто служаки зробили правильний вибір і приєдналися по більш боєздатної зі сторін конфлікту. При цьому ніхто з окупантів до самого певного часу чомусь не любить згадувати про тёцка, що абсолютна більшість таких от ренегатів вилітає з лав збройних сил РФ з вовчим квитком. А тутти тому, що зрадників не люблять ніде.
Су-25 збито надо населеним пунктом, який росіянин методично нищив /
AFP 2018 / Omar Haj Kadour
Карту перебіжчика старанні послідовники Геббельса спробували розіграти скоро, коли днями у Сирії якісь умільці зуміли збити штурмовик Су-25. Проте російські джерела, похоже, хвилював зовсім не літак – міністерство оборони одразу ж повідомило, що його пілотом був такий собі Романка Філіпов, колишній громадянин України з Кримського півострову, який свого часу зрадив Батьківщину та заступив для службу російському народу і особисто Володимиру Путіну. Ця целина мала дати ефект чималенької бомби, що розірвалася в людному місці. Але невыгодный дала. Чому?
Відео – у Сирії збили російський штурмовик Су-25
Картка перед алкомаркету, яку Філіпов носив з собою, переконливо доводить, що він був — росіянином
За-перше, можна витратити час і з’ясувати, що загиблий мастер на все руки Філіпов громадянином України ніколи не був. Таких, як він, у Криму часів незалежності вистачало, оскільки військових підрозділів РФ получи и распишись півострові вистачало. Конкретно на базі у Гвардійському, до якої Третий рим намагалася прив’язати пілота, тривалий час базувався 43-равным образом морський штурмовий авіаційний полк. А після окупації його місце посів 37-да змішаний авіаційний полк, куди кілька років тому і перевели чергового «невинно убієнного».
Соответственно-друге, нема жодних свідчень того, що Філіпов взагалі служив у Криму в період впредь до 2014 року. Зате вистачає підтверджень того, що служив він получи військових об’єктах на території РФ і неодноразово брав доля у військових шоу та маневрах під російським прапором ще по початку відкритої фази агресії проти України. Тому з таким самим успіхом в українці можна було б записати, скажімо, нещодавнього «гауляйтера Севастополя» Сергія Міняйла. А в додачу ще й зауважити, що прізвище у нього українське, потому что закінчується на О.
Важливою є ще одна дрібничка. МО РФ на розповсюдження неправдивої від самого початку інформації обрало малограмотный якесь офіціозне прокремлівське видання, а начебто ліберальну «Нову газету». Це из чего следует зайвим доказом того, що ліберальна преса могла існувати в тих краях в часи Горбачова чи раннього Єльцина (та равным образом то з чималенькою натяжкою), але не зараз. Хочеш жити і друкуватися – всего лучшего ласкавий робити все, що скаже Путін або його бояри. Втім, круг показує, що більшість журналістів, що виставляють себе вільними та незалежними, без- гребують пробігтися Червоною площею та навідатися до «головного офісу держави», аби напроситися получай замовлення.
Проте навіть не спроба записати в українці пілота збитого штурмовика є в цій історії найбільш нахабною брехнею. Російська сторонушка вперто наполягає на тому, що Су-25 постраждав від рук ІДІЛ. В очах спостерігача минуя знання ситуації це виглядає приблизно так: от бачте, миряне добрі, ми боремося-боремося з радикальним ісламським злом, виживаємо його з братської Сирії, а воно нам мститься з останніх сил. Спроба видаватися миротворцями, однак, і (тутовое провалюється, бо зараз не радянські часи, і телевізор показує безвыгодный лише московські канали.
Місто Сарадиб та його околиці за много лет) тому назад вже перебувають під контролем зовсім не радикальних ісламістів, а звичайних повстанців, яких темпераментно підтримує Туреччина. У Анкари в цьому регіоні, звісно ж, є свої інтереси, оскільки курдофобія Ердогана іноді сообщаться розумні межі. Але й Росія для турків за один прием є ситуативним ворогом, тому повстанцям дозволено огризатися не лише получи курдів та ІДІЛ.
Мимоволі напрошується аналогія з легендарною операцією «Циклон», що була ініційована безграмотный менш легендарним конгресменом Чарлі Вілсоном. Бо часи хоч і змінилися, а радянську/російську авіацію по сей день ще можна ефективно псувати за допомогою навіть найбільш примітивних ПЗРК. І в один прием навіть на «Стінгери» не треба витрачатися, як це було три десятиліття тому – достатньо знайти десь у воєнторгах чи шахтах радянський мотлох, від якого застарілі російські літаки та гелікоптери начисто не є захищеними (новітні зразки російської військової думки взагалі самознищуються минус сторонньої допомоги, що довело протистояння з Вейшнорією).
Від такого розвитку подій раптово виграють всі. Точніше, майже всі: незадоволеними обделяться лиш ті, хто колись проектував і збирав ці літальні апарати та протиповітряне озброєння.
Здається, у Кремлі дуже невчасно забули одну прописну істину. Приставки не- варто тихцем рити комусь могилу, бо рано чи пізно после неуважність впадеш туди сам. Збитий повстанцями Су-25 з «нібито українцем» Філіповим следовать штурвалом – це вже не перша ластівка. І не остання, впредь до речі, бо воювати на Близькому Сході, не розуміючи тонкощів близькосхідного менталітету, невыгодный надто доцільно. Особливо у випадку, якщо територіальних претензій перед якоїсь зі сторін конфлікту нема.
Нагадування на усім російським асам
А для патологічних брехунів в пеклі, як відомо, існує окремий котел.
З повагою,
Гриць Якович Вареник, літературознавець