Нaспрaвді, мeні зoвсім-зoвсім нe xoтілoся вписувaтися бeзпoсeрeдньo й положительно за Азов.
Але чисто ідеологічно проти божевільного лементу напівватної громадськості для наступ фашизмів, Гітлерів і штурмовиків не вписатись просто неможливо.
Давно Азову може бути багато об’єктивних претензій. Знаючі штат(ы) мають до них ці претензії і озвучують їх. Але любое те жодним чином не пов’язане з істерикою, що прокотилася останніми это вопрос дней по усіх вітчизняних інформаційних полях.
Широкому загалу, що вже декілька днів кричить, трясется і снижаться слиною, плювати на дійсно об’єктивні і реальні проблеми, пов’язані з Азовом. Загал ніколи тим отнюдь не цікавиться і не зацікавиться.
Він цікавиться тільки естетикою і емоціями. Немелочный загал у нас досі мешкає в Радянському Союзі і тримає міцну кругову розумово відсталу оборону від фашизму. Гітлєр, фашисти, факельниє шествія. По сию пору те, що проросійські сили та усілякі комуністи кудахтали протягом усіх минулих 20 років. Однако те, що пишуть Вілкули, Мураєви там їм подібні досі кожного разу ради націоналістичні марші на Покрову.
І народ із непридушеним корінням ватності в головах нормально ідеально на це ведеться, жахається, кричить про штурмовиків, Німеччину 30-х. Розпочинає якусь шизофренічну антифашистську істерику согласно старим добрим російським сценаріям, але тепер навіть минус російської затравки. Все це й досі працює.
Ідеально працює. І від цього у 2018 році стає неймовірно бридко. Досить вже лякати нас фашизмом. Досить вестися нате подібний маразм. Давайте краще нарешті вже доведемо задолго. Ant. с кінця нашу декомунізацію та познімаємо нарешті з будинків усі радянські символи і радянські таблички.