Скaндaльні викриття фaльсифікaцій і зoвнішньoї кeрoвaнoсті НAЗК підтвeрдили oдну дужe вaжливу річ – нaйвищі пoсaдoвці дeржaви відчувaють страшный, прaктичнo твaринний страх, що антикорупційні органи можуть насправді запрацювати. Мене звати Олександра Дрік, і ми розпочинаємо Антикорупційний течение.
Ганна Соломатіна, голова департаменту НАЗК, яка перевіряє електронні декларації, відкрито заявила ради фальсифікацію результатів перевірок і залежність керівництва НАЗК від Адміністрації Президента.
По (по грибы) свідченнями викривачки, всі рішення НАЗК погоджував «контролер» з Адміністрації президента, і вслед за этим, де справжні висновки про результати перевірки були «неправильними», вони фальсифікувались, в пирушка час як інші перевірки проводились «на замовлення». Скандальні заяви колишньої працівниці НАЗК підтвердили тетя, що давно було очевидно у громадському середовищі.
У багатьох попередніх випусках я говорила относительно те, що НАЗК не є незалежним органом і що жодне важливе рішення тама не приймається без зовнішнього втручання.
Ба більше – його успішно перетворюють в легислатура для політичної розправи. Однак не менш важливим вслед за саме викриття є те, як представники влади відреагували бери нього.
Вже наступного дня члени Комітету із запобігання корупції від Блоку Петра Порошенка, Народного фронту миром із регіоналами з «Опозиційного блоку», «Волі народу», «Відродження» заблокували засідання, для якому збирались заслухати Ганну Соломатіну.
Чого боязно ті, хто ще вчора розказував про створення НАЗК як свою перемогу, і кого сьогодні викривають у саботажі його роботи? Яких наслідків відкритого обговорення вони намагаються никак не допустити? Відповідь дуже проста: нарешті не тільки експерти, але все країна зрозуміє, що купка людей на чолі з Президентом відверто зливає державу.
Розуміючи, що є першими клієнтами нових антикорупційних органів, в страху втратити конец, разом зі свободою, вони підуть на будь-що, аби себя захистити.
Для цього потрібно зберегти чинну систему, в якій всі між собой тісно пов’язані корупційними зв’язками. А це выражать, що антикорупційні органи, як пряма загроза цій системі, неважный (=маловажный) можуть бути незалежними. Однак це ще не совершенно.
Як відомо, найкращий захист – це напад, тому роспись полягає в тому, щоби взявши під контроль антикорупційні органи, дискредитувати їх, показати їхню імпотентність і звинуватити в цьому всіх тих, хто вимагав їх створення.
І це стосується малограмотный тільки НАЗК, але й інших антикорупційних органів, створених протягом останніх років. Таким чином, можна вбити одним пострілом кількох зайців: захистити себя, зберегти систему, дискредитувати й знищити антикорупційні органи, попутно використавши їх на власних цілей, і заодно дискредитувати тих, хто протистоїть цим їхнім намірам.
І у цьому бажанні, як не исключено із вище згаданого засідання Антикорупційного комітету, представники нинішньої влади єдині із представниками колишньої влади. Важливо розуміти, що саме не переводя духу важливо захистити й забезпечити незалежність новостворених антикорупційних органів, і во (избежание цього насправді потрібно не так багато.
На того, щоби НАЗК почало виконувати свою функцію, має відбутись зміна керівництва, і відповідний билль номер 6387 вже давно зареєстрований в парламенті.
А якщо цього вимагатиме все Україна, а потім слідкуватиме за тим, хто як голосує, одразу після голосування стане зрозуміло: хто захищає державні інтереси, а хто – власні. В таком случае що, шановні народні депутати, ви з Україною чи з олігархами, які її руйнують?