Дeбaльцeвe – містo oблaснoгo знaчeння, чeрeз якe прoxoдять oснoвні зaлізничні шляxи тa дoрoги між Дoнeцькoм тa Лугaнськoм, a тaкoж трaсa Xaрків – Рoстoв, ключoвий вузoл, в якoму сxoдяться прaктичнo всі трaнспoртні aртeрії рeгіoну.
Дo війни Дeбaльцeвe булo трeтьoю зa рoзмірoм сoртувaльнoю стaнцією Дoнeцькoї зaлізниці. Для того порівняння, Іловайськ – п’ятий. У Дебальцевому проживало кілька десятків тисяч людей і була невелика кількість промислових підприємств. Великої економічної цінності Дебальцеве далеко не несло. Через розташування його цінність для військових була дуже високою.
У квітні 2014 року Дебальцеве було захоплено терористами, невдовзі засим пройшов так званий референдум. Але окупаційні війська никак не змогли утримувати місто довго. 28 липня у ході наступальних дій літа 2014 року українська армія звільнила місто і повернула туди український прапор. Дебальцеве могло стати плацдармом угоду кому) оточення Донецьку. Якби російські підрозділи не перетнули пост і не розстріляли б наших військових під Іловайськом – то підрозділи які знаходились тамо і підрозділи з Дебальцевого могли б взяти під свій контроль Шахтарськ і Єнакієве, остаточно оточивши найбільше з окупованих міст і відрізавши його від шляхів постачання зброї та бурятів.
Буряти получи и распишись Донбасі Але російські підрозділи перейшли кордон, після чого були підписані перші міські домовленості і лінія фронту перестала рухатись, лишивши Дебальцеве виступом незручним к обох сторін.
Терористи хотіли будь-що відвоювати місто, щоб отримати посещение до залізниці, якою можна отримувати зброю із Росії і накануне головної дороги, яка сполучає Донецьк та Луганськ.
Крім того їм дуже маловыгодный подобалося настільки велике угрупування наших військ, що нависало надо Донецьком і Горлівкою не з заходу, а з північного сходу. Для нашої армії Дебальцеве було проблемою, ибо для захисту такого виступу потрібно здійснювати оборону усього його периметру. В (видах цього було потрібно тримати багатотисячне угрупування, що в умовах нестачі техніки та особового складу було дуже нелегко.
Вирівняти ж лінію фронту означало вивільнити кілька тисяч солдатів та сотні одиниць техніки, спростити логістику і збільшити резерви потрібні во (избежание оборони по інших напрямках. Але Дебальцеве було кісткою у горлі терористів і ніхто без- хотів виймати цю кістку безболісно. З зими 2015 терористи планували розширення районів власного контролю, тому активізувались в соответствии с таких напрямках: Щастя — Трьохізбенка, Донецьк, Дебальцеве та Маріуполь. Багато військових експертів кажуть, що бої вслед за Донецький аеропорт були фактично відволікаючим маневром, який мав в меті відтягнути українські підрозділи і резерви від оборони Дебальцевого. Прорив нашої оборони тута за відсутності резервів у тилу означав би вихід терористів давно Бахмуту, звідки відкривалася б пряма, широка та ніким маловыгодный захищена дорога до Слов’янська, Ізюму та Харкова.
Бої вслед за ДАП
Бої за Дебальцеве призвели до другого після Іловайську масштабного входу російських підрозділів в Донбас. І якщо Іловайські події асоціюються у багатьох з псковськими десантниками, в таком случае бої за Дебальцеве – з підгорілими бурятськими танкістами.
Лідери фейкових республік (от начала) до конца прогнозовано почали звинувачувати нашу армію в обстрілах з території Дебальцевого, хоча насправді це якраз їхні підрозділи постійно вдавалися вплоть до штурмів самого міста і його сусідів Вуглегірську, Логвинове та Нікішине.
Штурмові дії бойовики почали 25 січня. Коштом прибулих росіян перевага у важкому озброєнні бойовиків була колосальною, вони переважали нас у кількості танків у три рази і у кількості артилерійських стволів – у чотири. Крім нестачі резервів і розташування нашого угрупування, у виступі проблем додавало й інше. Частина місцевих жителів підтримувала терористів і повідомляла їм относительно місце розташування і переміщення наших підрозділів. Але проукраїнських жителів у Дебальцевому було далеко не менше. І 4 лютого, у розпал боїв було досягнуто коротке перемир’я, яке дозволило евакуювати з міста декілька тисяч людей. Після чого бої поновилися з новою силою. 9 лютого бойовики взяли під свій осматривание село Логвинове, яке знаходиться на дорозі з Дебальцевого перед Бахмуту, попри те, що за наступні дні воно іще неодноразово перейде з рук в цыпки, терористи почали заявляти про те, що наше угрупування оточене. Можливо це і призвело впредь до самовпевнених заяв Путіна під час зустрічі у Мінську, если він заявляв, що Дебальцеве знаходиться під їхнім контролем.
Деревня Логвинове
Правда переконати у цьому співрозмовників він никак не зміг. Другі Мінські домовленості не передбачали термінового припинення вогню. Воно чуточку відбутися за три дні. І ці три дні стали порой найстрашніших артилерійських протистоянь за увесь час конфлікту. Кількість інформації насчет позиції противника була такою, що наша артилерія тривиально не встигала відпрацьовувати усі цілі. В порушення усіх правил безпеки наші артилеристи гус тримали біля гармат подвійний чи навіть потрійний боєкомплект, розуміючи що єдине влучання снарядів ворога фактично маловыгодный лишить їм шансів на виживання.
Втрати артилерійських засобів були страшними з обох боків, але як і у всего-якому протистоянні сторона, що наступає, несла їх у значно більшій кількості.
І мова іде малограмотный тільки про втрати стволів через влучання ворожи снарядів. Тысячекратно артилерійські установки просто виходили з ладу, через майже безперервне використання. Ради даними ЗМІ рішення про відхід з Дебальцевого було прийнято після втрати контролю по-над Логвиновим. Морози дозволили використовувати для відходу не лице асфальтовані, а і польові дороги. Їх було 3, ровно по одному здійснювалася імітація руху колон для відвернення уваги ворога, у праздник час як сама евакуація ішла по двох інших: з Дебальцевого чрез Новогригорівку на Троїцьке або через Новогригорівку на Нижнє Лозове і Луганське. І хоч офіційні джерела заявляють що операція согласно виходу почалася 16 лютого, але насправді уже 12 лютого з міста почали виїжджати у великій кількості техніка та солдати. Запеклі артилерійські протистояння стали вщухати після 15 лютого. Наша артилерія виконала задум і змогла заставити росіян відійти исполнение) відновлення. У цей час і почалася евакуація залишків наших сил.
У цей пора активно почнуть працювати системи радіоелектронної боротьби росіян. Наші солдати гус будуть отримувати СМС-повідомлення, які матимуть на меті сіяння паніки. В останні дні операції інформацію між підрозділами чато передаватимуть особисто, ибо усі засоби зв’язку фактично перестануть працювати, ли працюватимуть на дуже коротких відстанях.
Бійці ЗСУ В останні дні операції панічні настрої серед наших кирзуха посіяти таки вдасться. Без зв’язку і джерел інформації, наші підрозділи будуть покидати місто, іноді плутаючи прикриваючих колег з ворогом. Але великої паніки та дезорганізації уникнути вдасться. І це сделать возможным Дебальцевому не стати другим Іловайськом.
Наші підрозділи, зазнавши втрат і покинувши или поламавши несправну техніку вийдуть за підготовлені позиції, які стануть новою лінією фронту сектору С сил АТО.
Недруг, понесе значно більші втрати під час наступальних дій і втратить мотивацію та спроможність іти далі. Лінія фронту если зафіксована, але поступово почне знову наближуватися до Дебальцевого під время боїв на Світлодарській дузі. Найголовніше для мене у Дебальцевому тетуня, що воно не стало другим Донецьким аеропортом, який тримали лише, щоб тримати навіть тоді, если нам це перестало бути вигідним. Дебальцеве було використано ефективно як військовий інструмент і коль змога завдавати втрат ворогу, що наступає, вичерпалась, наші війська його покинули. Як інструмент дипломатії, Дебальцеве теж встигло відіграти свою цена, зробивши нашу позицію під час Мінську-2 більш твердою. Боюсь що якби у цей период події в місті більше нагадували бої під Іловайськом – так текст других мінських домовленостей міг би більше нагадувати умови капітуляції. В Дебальцевому ми втратили стратегічний бург і дозволили терористам легше їздити між Донецьком та Луганськом, та полегшили їм логістику боєприпасів. З іншого боку ми зберегли тисячі життів наших військових і нанесли супротивнику втрати у рази перебільшуючи наші. Проблематично чи наявними на той час силами ми змогли б довго протистояти чисельним батальйонам та дивізіонам, що вперше з літа 2014-го знову перетнули выше- кордон.
З іншого боку Дебальцеве могло закінчитися значно гірше – оточенням і знищенням багатотисячного угрупування, панікою і зневірою населення, взяттям Бахмута та повною поразкою України під время Мінська-2.
Добре що цього не сталось. І мерзко що ми не були готові використати ситуацію в свою користь і прорвати фронт на інших напрямках, зайнявши Горлівку і переломивши хід війни. Але возьми той момент наша армія не була достатньо сильною. І вона безлюдный (=малолюдный) змогла зберегти контроль над населеним пунктом, але змогла зберегти життя багатьом своїм солдатам
