Національна поліція знайшла справжнього злочинця: відомому антикорупціонеру Віталію Шабуніну оголосили підозру за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Сам Шабунін, власне, визнає, що вдарив в обличчя такого собі Всеволода Філімоненка. Втім, зробив це не з метою забрати в того мобільний телефон чи гаманець. А через те, що Філімоненко, видаючи себе за журналіста, тривалий час переслідував Шабуніна, ображав та навіть бризнув антикорупціонеру в очі балончиком зі сльозогінним газом.
До речі, цей Філімоненко раніше вже був помічений в різних замовних акціях проти опозиційних політиків та громадських активістів. А враховуючи те, що команда Шабуніна псує життя багатьом корупціонерам, не виключено, що Філімоненка підрядили вже псувати життя самому Шабуніну. Через що останній не стримався та вдарив в обличчя цього провокатора.
Зрозуміло, що поведінку глави Центру протидії корупції не назвеш зразковою, і відповісти за бійку він повинен, очевидно, за статтею Адміністративного кодексу, за що передбачений штраф або виховна бесіда з дільничним. Але слідчі поліції вирішили порушити проти Шабуніна не адміністративне, а ціле кримінальне провадження, за що передбачене вже позбавлення волі. При чому поліція спочатку відкрила провадження стосовно Шабуніна за більш суворою 171 статтею: «Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста», через що антикорупціонеру могло світити до п’яти років в’язниці.
Втім, потім поліція вирішила, що, по-перше, Філімоненка журналістом важко назвати, бо ніякої особливої репортерської діяльності він не вів, по-друге, і сам Шабунін, крім удару в обличчя, ніяк журналістській діяльності Філімоненка, якщо така і була, не перешкоджав. Шабунін не видирав у нього камеру чи мікрофон, не затуляв об’єктив. Тому, зрештою, поліцейські вручили антикорупціонеру підозру в завданні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
При чому, як виявилося на суді, ці ушкодження Філімоненко та лікарі помітили не одразу, а тільки на десятий день після інциденту. Але нас, як журналістів, цікавить інше: чому з такою ретельністю правоохоронці не розслідують напади на наших колег по цеху.
На відміну від Шабуніна, справжнім нападникам не висувають підозри. Наприклад, ось уже два роки як мій колега Михайло Ткач просить поліцію та прокуратуру порушити кримінальне провадження за напад на нього працівників СБУ. Це сталося під час зйомок розслідування про шикарний автопарк правоохоронців. Тоді Михайла та його оператора працівники СБУ скрутили, порвали одяг, розбили камеру та якийсь час незаконно утримували в будівлі Служби безпеки.
Але не бачить прокуратура порушень закону в діях СБУ. Так само, як поліція не поспішає притягати до відповідальності осіб, які напали на нашу знімальну групу в часи Євромайдану, коли побили нас із оператором. І хоча я передав правоохоронцям фото одного з нападників, поліція не поспішає його шукати. Можливо, тому, що цей невідомий раптом може виявитися правоохоронцем, адже ми тепер багато знаємо про те, що тітушки насправді були лише одним із спецпідрозділів української міліції.
Тому немає довіри до влади та правоохоронців в притягненні антикорупціонерів до відповідальності. І не тільки тому, що поки проти Шабуніна порушують кримінальні провадження, справжні корупціонери та навіть вбивці гуляють на свободі. Довіри немає ще через те, що влада зробила все можливе, аби переслідування антикорупціонера і його команди виглядало політичною розправою.
Спочатку відкриваючи проти них провадження за несплату податків, потім організовуючи проплачені мітинги під будинками активістів, а потім намагаючись допекти тітушками з посвідченнями журналістів. Тож, якщо вам не подобаються крадії у владі, будьте пильні, можливо завтра вас теж оголосять небезпечним злочинцем. Втім, не переживайте, ви опинитесь в чудовій компанії.