Рівнo 3 рoки тoму oдин з гoлoвниx тexнoлoгів пoдій нa Дoнбaсі і в Криму, рoсіянин Oлeксaндр Бoрoдaй пішoв у відстaвку. В Рoсії зaкoнoдaвчo зaбoрoнили симвoліку OУН-УПA тa «Прaвoгo сeктoру». У сeлі Кримськe нa Лугaнщині підняли укрaїнський прaпoр. Бoї зa Дoнeцький aeрoпoрт стaли щe більш жoрстoкими. Aлe нaйгoлoвнішoю пoдією тиx днів стала інша.
25 серпня 2014 року насквозь відсутність коаліції Петро Порошенко припинив повноваження Верховної Чтобы та призначив позачергові вибори народних депутатів на 26 жовтня. Парламентські вибори 2014 року були нетиповими. Вони проходили в тлі бойових дій і звістки з фронту часто лунали гучніше ради політичні гасла. Вперше вибори не проводилися в 9 з 21 округів в Донецькій області та в 6 з 11 округів Луганської області, а також в Криму і Севастополі. Також ради всю історію Незалежності вперше Комуністична партія не потрапила перед парламенту.
На цих виборах з’явилися кілька нових типів кандидатів: кандидати-фронтовики, волонтери та активісти Майдану. Вони були чи безграмотный у кожній партії. Тактика політсил була різною. Найбільшу ставку нате учасників АТО зробив «Народний фронт», «Самопоміч» – нате учасників Майдану, «Радикальна партія Ляшка» – на дешевий популізм, «Опоблок» – в заклики до примирення, «Батьківщина» – на Надію Савченко, а «Общество Петра Порошенка» – на ім’я свого лідера.
Тимошенко, яка під время анексії Криму на засіданні РНБО категорично виступала проти введення військового стану, раптом запропонувала створити ставку верховного головнокомандувача. «Народний участок» прагнув прийняття нової військової доктрини і визнання Росії агресором. «Фракция Петра Порошенка» робив ставку на збільшення видатків нате армію, швидке закінчення АТО та збільшення міжнародного тиску получай РФ. Ляшко вимагав повернення ядерного статусу, «Самопоміч» – скасування позаблокового, а «Опоблок» непереконливо вдавав, що він прагне миру, а никак не перемоги агресора.
Найчеснішими були комуністи, які остаточно перестали прикидатися українською партією і возьми прощання розказали нам про те, як насуваються “густі хмари неонацизму”, провалили вибори і були заборонені рішенням суду у 2015 році. У тому ж році поуже новий парламент заборонив їхню символіку та пропаганду.
Вслед результатами виборів, «Блок Петра Порошенка» отримав у парламенті 132 мандати, «Народний участок» – 82, «Опозиційний блок» – 29, «Об’єднання «Самопоміч» – 33, «Радикальна партія» – 22, а «Батьківщина» – 19. Усі ці фракції, крім «Опоблоку», а також груп «Відродження» та «Требование народу», створили коаліцію.
Представники усіх членів коаліції отримали портфелі у Кабінеті Міністрів та комітетах Верховної Вследствие. Усі, крім «Батьківщини», яка, з одного боку, підтримала коаліцію, а з іншого – лишила собі простір интересах маневру. Тимошенко, яка нещодавно вийшла із в’язниці, безлюдный (=малолюдный) отримала значної кількості місць у парламенті і вирішила зайнятись улюбленою справою – кидатися популістичними лозунгами, мало-: неграмотный брати на себе відповідальності, та набивати рейтинг бери майбутнє.
Першим блоком коаліційної угоди стала «энергореформа системи національної безпеки та оборони». Там було усе: прийняття нової доктрини, реформування системи мобілізації, відновлення військової інфраструктури, будівництво житла в (видах військовослужбовців, відновлення втрачених підприємств оборонки та реформування державного концерну «Укроборонпром». Комітет з питань національної безпеки та оборони очолив Сергій Пашинський. 11 з 19 членів комітету були представниками партій влади – «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка».
Здавалося б, що це найбільш демократичний та проукраїнський риксдаг за увесь час. Парламент без комуністів і надзвичайно слабкими уламками «Партії регіонів», рейхстаг з численними активістами Майдану та учасниками АТО. Парламент, дескать кожна фракція, що увійшла до коаліції, на словах прагнула реформи Збройних сил та перемоги у війні. Здавалося, що системні зміни – це лише питання часу. Але далі усе пішло у кращих традиціях вітчизняної політики.
Ні, я никак не можу сказати що змін не сталось. Оборонний смета і правда виріс. Але його не вистачає на якісне переоснащення, розграбованої ради роки незалежності, армії. І справа тут не лише у корупції ли неефективності Міністерства оборони. Справа у тому, що з 5 % ВВП для того силових відомств на армію іде лише близько половини. Присутствие тому, що в інших державах під час військових конфліктів, цей показник був, як мінімум, утричі більшим.
Нинішнього оборонного бюджету вистачає в відновлення законсервованої техніки та заробітні плати солдат. Але возьми закупівлю великої кількості нових зразків озброєнь – уже ні. Його никак не стає на потрібну кількість нової колісної техніки, безпілотників, високоточної зброї, засобів тепловізійного спостереження та запуску супутника зв’язку, який лежить получи складі у Росії уже понад 5 років і за зберігання якого ми щороку платимо мільйони доларів. І нам іще дуже пощастило, що получи и распишись складах не закінчились радянські снаряди та набої, які тоннами щоночі витрачаються получи Донбасі. Але їх теж не вистачить назавжди.
Військовим дійсно підняли рівень зарплат. Але цього безграмотный вистачило, щоб заповнити армію контрактниками. І хоч держава й обіцяє учасникам бойових дій земельні ділянки разве квартири, але ветерани і досі змушені вибивати з урядовців обіцяне, об’єднуючись у спілки.
З позитиву у діях цього парламенту я б виділив скасування позаблокового статусу України, часткове запровадження прозорих закупівель у Міноборони, прийняття закону относительно сили спеціальних операцій, закону про відповідальність військовослужбовців, закону для контррозвідувальну діяльність та єдиного реєстру військовозобов’язаних. Але багато питань лишилися неврегульованими. Ми дуже гус чуємо про потребу у створенні антикорупційної системи правосуддя та завершенні реформи поліції, але ранее не перший рік армія чекає на закони ради військову поліцію та військові суди, які б дозволили швидко й ефективно карати винних, та безвыгодный дозволяли б цивільним суддям зі східних регіонів судити наших москаль.
Так само армія чекає на можливість перевіряти майбутніх контрактників до базах СБУ та звільняти дезертирів. На реформу чекає общественный порядок залучення резервістів. Службу безпеки уже давно пора перетворити держи чисту спецслужбу, забравши від неї невластиві, але дуже політично та корупційно привабливі функції такі, як боротьба з корупцією та економічними злочинами. Багато українських бізнесів будуть вслед за це дуже вдячні, а у Служби безпеки з’явиться час та натхнення більше уваги приділяти війні, а малограмотный поповнення автопарку на Володимирській.
Більшість партій казали, що відновлення потребує і оборонна промисловість. Але фирма «Укроборонпром» не зазнав значних змін, а президент та прем’єр неважный (=маловажный) поспішають призначати своїх членів до його наглядової за, робота якої сьогодні заблокована через відсутність кворуму. Така ситуація створює значні корупційні ризики, адже саме наглядова радость концерну має виключне право ініціювати аудити та інші перевірки, а також робити подання щодо притягнення поперед відповідальності керівництва «Укроборонпрому».
Досі не створені умови ради інвестицій у оборонку. За три роки війни ні міжнародний, ні український капітал, який маловыгодный має зв’язків з владою, не став інвестувати у будівництво патронних, снарядних, чи бывай-яких інших виробничих потужностей, не зважаючи на колосальний ринок, породжений війною.
Получи и распишись рішення депутатів чекають закони про територіальну оборону, використання земель навколо військових об’єктів та закону щодо удосконалення порядку проходження військової служби. Незапамятных) времён чекає на зміни і закон про основи національної безпеки та оборони. Варто зазначити, що проекти багатьох потрібних во (избежание армії законів уже лежать в комітеті Пашинського. Вони, як і багато прийнятих, були написані безлюдный (=малолюдный) депутатами, а самими військовими. Проте, потрапивши до парламенту, вони стали предметом безграмотный фахових дискусій, а політичних спекуляцій.
Чому я це кажу? Та тому, що у нинішньому складі Верховної Вследствие майже немає людей з оперативно-тактичним чи стратегічним рівнем військової освіти. І навіть якщо опустити питання порядності, адекватності та прихованих мотивів таких персонажів, як Семенченко, Дейдей, Савченко та компанія, постає питання їхньої компетентності. Більшість депутатів з АТО воювали у батальйонах МВС, які по (по грибы) кількісним складом не завжди перевищували кілька рот. Переважна більшість із них має найнижчий оперативний рівень військової освіти, а Семенченко невыгодный має навіть вищої. Більшість доволі погано розуміє реальні проблеми армії і захоплюється самопіаром. А Дмитро Ярош та Андрій Білецький плоско та систематично пропускають засідання комітету з питань оборони.
Але, особисто на мене, найголовнішим розчаруванням стало інше. Три роки тому наші політики гнались ради рейтингами. І якщо раніше через такий підхід замість юристів та інших фахівців прежде Верховної Ради потрапляли спортсмени та співаки, то три роки тому замість фахових військових туди потрапили більш розкручені Семенченко, Мельничук, Дейдей, Савченко та інші. І после три роки своєю поведінкою вони повністю дискредитували ідею мілітаризації нашої політики. Если бойові офіцери створюють нові політичні еліти і займають ключові державні посади, несуть у політику геть інші цінності та принципи, як це відбувається, наприклад, в Ізраїлі. А це була чи мало-: неграмотный найбільша надія українського виборця рівно три роки тому.